Рішення № 83434058, 23.07.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10921/18

Провадження № 2/161/231/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», про визнання недійсним договору поруки

В С Т А Н О В И В:

11.07.2018 року позивачка звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої вказала, що в квітні 2018 року, після примусового вилучення у неї автомобіля органами ДВС, їй стало відомо про наявність виконавчого провадження про солідарне стягнення з неї, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за Кредитним договором № ML-А03/118/2008 від 18.07.2008 року (далі- Кредитний договір) в сумі 530848,75 грн. та 1952 грн. судових витрат. Так, зі змісту отриманих від працівників АТ «ОТП Банк» документів їй стало відомо про те, що ніби то між нею та ЗАТ «ОТП Банк» 18.07.2008 року було укладено Договір поруки № ML-А03/118/2008/1 (далі - Договір поруки) з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за Кредитним договором. Зазначила, що даний Договір поруки вона не підписувала та нічого не знала про його існування, а підпис у ньому виконаний від імені « ОСОБА_1 » однак іншою особою. На підставі зазначеного, просить визнати недійсним Договір поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та стягнути з відповідачів на її користь понесені та документально підтверджені витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2018 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів; у АТ «ОТП Банк» витребувано оригінал Договору поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 38).

13.11.2018 року від представника АТ «ОТП Банк» надійшло повідомлення про те, що внаслідок укладення Договору факторингу № б/н від 31.01.2018 року, ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за Кредитним договором № ML-А03/118/2008 від 18.07.2008 року та Договором поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року, а тому оригінали вказаних договорів перебувають в розпорядженні ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с. 44).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.12.2018 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача було залучено ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с. 75).

03.01.2019 року від представника ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надійшли до суду письмові пояснення з яких слідує, що Товариство заявлених вимог не визнає у повному обсязі. В обґрунтування таких заперечень зазначено, що твердження позивачки, викладені у позовній заяві, не відповідають дійсності, оскільки остання фактично дізналась про існування Договору поруки значно раніше, а ніж вона стверджує (а.с. 82-83).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.02.2019 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів; у ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» витребувано оригінал Договору поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 133).

11.03.2019 року на виконання вищевказаної ухвали суду від 07.02.2019 року представником ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було надано суду оригінал Договору поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року (а.с. 141-143).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2019 року було задоволено клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Волинського НДЕКЦ МВС України (а.с. 145-146).

27.05.2019 року від вищезазначеної експертної установи надійшов висновок експерта № 23.05.2019 року № 77 (а.с. 170-177).

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, які викладені у її позовній заяві та просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що її чоловік не міг надати свою згоду на укладення спірного Договору поруки, оскільки, станом на день його укладення, останній перебував за межами території Волинської області та фактично перебував у АР Крим.

Представник відповідача АТ «ОТП Банк» в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення заявлених вимог та пояснив, що ОСОБА_3 був боржником АТ «ОТП Банк», однак, на даний момент, кредитором у правовідносинах, які виникли на підставі Кредитного договору № ML-А03/118/2008 від 18.07.2008 року та договору забезпечення до нього, є ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, від нього будь-які заяви, клопотання та відзив на позовну заяву на адресу суду не надходили.

Від представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надійшло клопотання, у якому він просить проводити судовий розгляд даної справи за його відсутності, у задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.07.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № ML-А03/118/2008/1, за умовами якого ОСОБА_1 поручилася та зобов`язалася відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 його боргових зобов`язань перед ЗАТ «ОТП Банк» за Кредитним договором № ML-А03/118/2008 від 18.07.2008 року. Дану угоду сторони зазначеного Договору поруки скріпили відповідними підписами/пачаткою (а.с. 4).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено обов`язковість договору до виконання сторонами. Ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Частиною 3 ст. 12 ЦК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу для визнання договору поруки недійсним позивачка посилається на те, що даний Договір поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року вона не підписувала, а підпис, що міститься в ньому, виконаний іншою особою з метою наслідування її підпису.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Як вбачається з висновку судової почеркознавчої експертизи № 77 від 23.05.2019 року, проведеної судовим експертом - завідувачем сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Волинського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5 , останній встановив наступне: підпис в графі «ВІД ПОРУЧИТЕЛЯ:» та підпис в графі «ПОРУЧИТЕЛЬ: ОСОБА_1 » у Договорі поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року - ймовірно, виконані ОСОБА_1 . Вирішити питання в категоричній формі не виявилось можливим по причині вказаній у дослідницькій частині висновку.

З дослідницької частини вищевказаного висновку зазначено, що при оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що збіжні ознаки стійкі, значні по об`єму, більшість з них відносяться до високоінформативних, однак при наявних розбіжностях, вони утворюють сукупність лише близьку до індивідуальної, а тому достатню тільки для ймовірного позитивно висновку про виконавця досліджуваних підписів. Встановлені ж розбіжності можуть бюути пояснені варіантами ознак, які не проявились в наданих на дослідження зразках підпису. Тому вирішити питання про виконавця в категоричній формі не виявилось можливим (а.с. 171-177).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, вищезазначеним висновком судового експерта було встановлено, що підпис у Договорі поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року - ймовірно, виконані ОСОБА_1 , що ніяким чином не обґрунтовує достовірність заявлених позивачкою вимог.

При цьому, суд враховує презумпцію правомірності правочину та основоположні засади змагальності сторін в цивільному судочинстві, оскільки, у даному випадку, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених нею позовних вимог, зокрема: висновок експерта мав би бути сформульований у категоричній формі, що підпис у Договорі поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року був виконаний іншою особою, а не ОСОБА_1 .

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлений законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26.07.2007 року, «ТОВ «Фріда» проти України» від 08.12.2016 року).

Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року).

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що висновок судової почеркознавчої експертизи № 77 від 23.05.2019 року жодним чином не спростував тієї обставини, що підпис в Договорі поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року був вчинений саме ОСОБА_1 .

Суд також приймає до уваги й ту обставину, що позивачкою не було подано доказів її звернення до органів поліції та/чи прокуратури України відповідної заяви по факту підробки її підпису у спірному Договорі поруки.

Разом з тим, позивачка, під час розгляду справи, наголошувала на тій обставині, що її чоловік не міг надати свою згоду на укладення спірного Договору поруки, оскільки, станом на день його укладення, останній перебував за межами території Волинської області та фактично перебував у АР Крим.

Проте, будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів вищевказаної обставини ОСОБА_1 під час розгляду справи надано не було.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія», про визнання недійсним договору поруки, задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

З вищевикладеного слідує, що судові витрати по справі слід залишити за позивачкою.

На підставі ст.ст. 16, 203, 207, 215, 626 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», про визнання недійсним договору поруки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 02 серпня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська