Ухвала суду № 83432329, 02.08.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2146/18

УХВАЛА

02 серпня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.,

за участю прокурора Гюмюшлю М.Г.

адвоката Гук Г.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020100000564 від 30.05.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Лисогорка, Кодимського району, Одеської області, без визначеного місця проживання та реєстрації, раніш судимого

у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2018 року до провадження Вінницького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020100000564 від 30.05.2018 року відносно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Також звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що обвинувачений неодноразово уникав явки до суду, оголошувався в розшук, не має визначеного місця реєстрації, є раніш судимим, та знову вчинив кримінальне правопорушення. Вважає, що є наявними ризики передбачені ст.177 КУПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 , та адвокат Гук Г.І. не заперечили проти призначення кримінального провадження до розгляду, але заперечили проти застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла подала суду заяву, за якою просила розгляд кримінального провадження проводити у її відсутність.

Заслухавши думки учасників судового провадження, суд вважає за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено.

Цивільний позов стороною потерпілої не заявлявся.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Визначаючись щодо підстав для обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення за ч.1 ст.296 КК України, санкція за яке передбачає такий вид покарання як штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Обвинувачений є раніш судимим за умисний злочин, не має визначеного місця проживання та реєстрації. ОСОБА_2 уникав явок до суду та оголошувався в розшук. Тому, враховуючи вищевказане, суд вважає наявними підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ризики передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України суд вважає наявними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає необхідним обрати обвинуваченому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.

За правилами ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ст. 182 КПК України розмір застави суд вважає за можливе визначити у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.128, 177, 183, 199, 314, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020100000564 від 30.05.2018 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України на 12 серпня 2019 року на 14-00 год.

Викликати у судове засідання потерпілу, свідків, доставити конвоєм обвинуваченого.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовільнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 2 місяців - до 30.09.2019 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 35240 гривень, при внесенні якої його з-під варти звільнити. Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вінницького районного суду Вінницької області.

Код отримувача 26286152, Банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (МФО) 82072, рахунок отримувача 37315033000401.

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки у випадку внесення застави: не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі УВП №1.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово Вінницький районний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП № 1 м. Вінниці.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя І.А. Ганкіна