Рішення № 83430969, 29.07.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1587/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, м.Харків до Фізичної особи-підприємця Хмелевської Ірини Борисівни, м.Харків про стягнення 142117,70 гривень за участю представників:

позивача - Крічфалушій-Степанова К.М. (довіреність б/н від 25.06.19р.);

відповідача - Коваль А.М. (ордер ХВ000035 (328) від 15.07.19р., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, м.Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Хмелевської Ірини Борисівни, м.Харків про стягнення 142117,70 гривень, які складаються з орендної плати за договором оренди №5296-Н від 15.10.2012 року в сумі 27927,20 грн., пеня та штраф у сумі 13473,64 грн. та неустойка в сумі 26370,28 грн., та з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.11.2012 року - 52214,88 грн., пеня та штраф 22131,70 грн., а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1587/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначивши судове засідання з розгляду справи по суті на 26.06.2019р.

24.06.2019 р. відповідач надав до суду відзив (вх.№15258), в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив відповідача судом залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що його подано до суду без доказів направлення позивачу та не у встановлений судом строк.

Протокольною ухвалою від 26.06.2019р. розгляд справи відкладено на 22.07.2019р.

19.07.2019 року відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності (вх.№17515), яку судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою в судовому засіданні 22.07.2019р. оголошено перерву до 29.07.2019р.

29.07.2019 року відповідач надав до суду пояснення по суті спору (вх.№18176), які долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримував в повному обсязі, проти застосування строків позовної давності заперечував.

Відповідач проти позову заперечував частково, просив застосувати позовну давність щодо штрафу та пені.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Щодо договору оренди №5296-Н від 15.10.2012 року (а.с.20-26) суд зазначає наступне.

15.10.2012 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області укладено з Фізичною особою - підприємцем Хмелевською І .Б . договір оренди №5296-Н (далі - Договір), відповідно до якого відповідачу передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення на першому поверсі 3- поверхового будинку учбового корпусу (інв. № 103289637, літ. А-3, пам`ятка архітектури) загальною площею 128,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 16.04.2012р. і становила 593400,00 грн. без урахування ПДВ.

Актом приймання-передачі орендованого майна від 15.10.2012 року, який є додатком № 1 до договору оренди № 5296-Н від 15.10.2012р., вищезазначене майно передано Фізичній особі - підприємцю Хмелевській І.Б. в строкове платне користування.

Відповідно до п.3.6. договору оренди, орендна плата перераховується Відповідачем до державного бюджету та Позивачеві щомісячно до 12 числа місяця, у співвідношенні 50 % до державного бюджету та 50% на рахунок Позивача.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ, Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендна плата згідно з п.3.1. договору оренди від 15.10.2012 р. № 5296-Н визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2012 р. - 1958,29 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2012 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2012 р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. договору оренди від 15.10.2012 р. №5296-Н). Пунктом 3.3. договору № 5296-Н визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.3.6 вищезгаданого договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Положеннями договору оренди від 15.10.2012 р. № 5296-Н (п.п. 5.1.-5.17. договору) встановлено, що орендар взяв на себе певні зобов`язання. Зокрема, відповідно до п. 5.3. вказаного договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців до 15.09.2015р.

Відповідно до п.10.4 договору оренди № 5296-Н від 15.10.2012р. після закінчення терміну дії договору подальше використання об`єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням Орендаря. Згідно з ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Вищевказаний договір оренди рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2017р. по справі №922/2043/17 розірвано та зобов`язано Фізичну особу - підприємця Хмелевську Ірину Борисівну звільнити нежитлове приміщення на першому поверсі 3- поверхового будинку учбового корпусу (інв. № 10389637, літ. А-3, пам`ятка архітектури) загальною площею 128,00 кв.м. (вартістю 593400,00 грн.), розташоване за адресою: м.Харків, вул.Артема (Алчевських), 44, що перебуває на балансі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Положеннями п.10.8. договору оренди від 15.10.2012р. № 5296-Н передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передачі, погодженим з орендодавцем. Вважається повернутим балансоутримувачу та орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі (п.10.9 зазначеного договору).

Договор припинив свою дію 15.01.2018 р. у зв`язку з набранням рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2017р. по справі №922/2043/17 законної сили.

Позивач зазначає у позові, що лише 17.05.2018 р., згідно акту приймання-передачі, зазначене судове рішення було виконано - боржником (ФОП Хмелевська І.Б. ) було звільнено нежитлове приміщення.

Відповідач зазначав, що згідно акту приймання-передачі 15.01.2018р. було звільнено нежитлове приміщення.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі орендованого майна по договору оренди №5296-Н від 15.10.2012р. складено позивачем 15.01.2018р, потім дату перекреслено та зазначено 17.05.2018р.(а.с.120).

Позивач обґрунтовує таке виправлення звільненням нежитлового приміщення відповідачем саме 17.05.2018 р., відповідач заперечує проти такого твердження.

Так позивач стверджує, що орендовані приміщення звільнені не 15.01.2018р., а лише 17.05.2018р., на підтвердження цієї обставини надає акт приймання - передачі приміщення, в якому строк звільнення 15 січня 2018р. перекреслений і написаний новий строк «17 травня 2018р.» Ці виправлення в акті не були узгоджені зі сторонами договору оренди, як того вимагає Положення № 88 Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, тому неможливо вважати такий доказ належним.

Належних та допустимих доказів, що підтверджують звільнення спірних орендованих приміщень відповідачем саме 17.05.2018 р. до суду не надано.

Суд не приймає виправлення дати на вищезазначеному акті як належний та допустимий доказ звільнення приміщення 17.05.2018 р. (а.с.120), у зв`язку з чим орендоване приміщення вважається звільненим відповідачем 15.01.2018 р.

Таким чином, нарахування коштів (орендна плата, пеня, штраф) після припинення договору оренди та звільнення приміщення (15.01.2018р.) є необґрунтованим, суперечить вимогам ст. 653 ЦК України.

Враховуючи умови укладеного Договору та порушення виконання зобов`язання відповідачем щодо оплати орендної плати, позивачем за період з липня 2017р. по 17.05.2018 р. було нараховано 27927,20 грн. орендної плати.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню боргу за оренду, суд вважає їх обґрунтованими частково. Вимоги по стягненню орендної плати підлягають задоволенню частково у сумі 16179,52 грн., за період з липня 2017р. по 15.01.2018 р., в іншій частині стягнення орендної плати в розмірі 11747,68 грн. слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо стягнення 7% штрафу у сумі 9132,19 грн. за Договором оренди, суд встановив наступне.

Пунктом 3.8. спірного договору оренди передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що договір оренди укладено відповідачем (орендарем) з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець), а позивач - є балансоутримувачем, який має право на 50% орендної плати (п.3.6) та на пеню (п.3.7).

Таким чином суд приходить до висновку, що положення п.3.8. спірного договору оренди не розповсюджуються на позивача-балансоутримувача, а тільки на орендодавця.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 7% штрафу у сумі 9132,19 грн. за Договором оренди є такими, що ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні положень спірного договору оренди, та задоволенню не підлягають.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність до стягнення штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, який за спірним договором скінчився.

Враховуючи, що штраф не може бути нараховано балансоотримувачем, то позовна давність також не може бути застосована.

Щодо стягнення пені у сумі 4341,45 грн. за період з липня 2017р. по травень 2018 р. за Договором оренди, суд відмовляє, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.7. цього договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п.3.6. спірного договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітнім.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Таким чином договором оренди передбачено право балансоутримувача-позивача на нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, який за спірним договором скінчився.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем у який відповідне зобов`язання мало бути виконаним (п. 4.2 Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014р. у справі №6-160цс14 суд зазначив, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається щодо кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Пеню позивач може стягувати за шість місяців в межах річного строку позовної давності, обчислюючи її окремо за кожним простроченим платежем, оскільки в договорі оренди не були узгоджені інші строки, враховуючи, що з 15.01.2018р. дія договору оренди була припинена.

Таким чином пеня може бути нарахована тільки за шість місяців на орендну плату, перераховану несвоєчасно або не в повному обсязі, що виникла до 15.01.2018р. Такі вимоги підтверджується матеріалами справи та мають нормативно-правове обґрунтування.

Отже, щодо стягнення пені на заборгованість, що виникла до 15.01.2018 р., позивач звертається до суду поза межами позовної давності, у зв`язку з чим відповідач надав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Таким чином, до пені, що нарахована позивачем на орендну плату, перераховану несвоєчасно або не в повному обсязі, що виникла до 15.01.2018 р., застосовується позовна давність, у зв`язку з чим вона не підлягає стягненню.

А нарахування пені після розірвання договору оренди (за період з 16.01.2018р. по травень 2018р.) суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення неустойки у сумі 26370,28 грн. за період з липня 2017р. по травень 2018 р. за Договором оренди, суд встановив наступне.

Відповідно до п.10.10 договору оренди якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна протягом 7 календарних днів, орендодавець має право вимагати від орендаря оплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (а.с.25).

Нарахування неустойки (26370,28грн.) Балансоутримувачем (Позивачем) суперечить п. 10.10 Договору оренди №5296-Н від 15.10.2012р., оскільки таке право закріплено тільки за Орендодавцем, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення відповідної позовної вимоги.

Щодо договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.11.12 р. (а.с. 29-31) (далі-Договір№2) суд встановив наступне.

Позивач просить суд стягнути заборгованість за договором №2 з платежів за період: з січня 2017 року по травень 2018 року у розмірі 52214,88 грн., пеню та штраф в сумі 22131,70 грн.

Відповідно до п.5.13. означеного договору оренди, між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, без номеру, від 01.11.12 р. Цей договір є взаємопов`язаним з вищезазначеним договором оренди №5296-Н від 15.10.2012 р. Відповідно до п. 2.2.3. договору №2, відповідач не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, зобов`язаний вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі Позивача, на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. До цих послуг належать: сміття, електроенергія, плата за землю.

Відповідно до п.5.1 Договору №2, цей договір укладено на строк дії договору оренди №5296-Н від 15.10.2012 р., тобто він діяв до 15.01.2018 р.

Відповідно до 6.1 Договору №2, Балансоутримувач повинен надавати рахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт займаної орендарем площі, комунальні та інші послуги.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість за надані послуги за період з липня 2017 р. по січень 2018 р. у сумі 38939,22 грн., оскільки 15.01.2018 р. відповідач передав балансоутримувачу спірні орендовані приміщення (а.с.120).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором №2 на суму 38939,22 грн., а отже позовні вимоги в цій частині щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню, в іншій частині у сумі 13275,66 слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю.

Щодо стягнення 7% штрафу у сумі 18327,39 грн. за Договором №2, суд встановив наступне.

Відповідно до п.4.1 договору №2 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.232 ГК України, законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Судом встановлено, що Договором №2 взагалі не передбачено стягнення 7% штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України визначені критерії оцінки доказів:

"1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу у сумі 18327,39 грн. за Договором №2.

Відповідач просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог по нарахуванню штрафу.

Враховуючи, що штраф не може бути нараховано позивачем, у зв`язку з відсутністю такого пункту договору, то позовна давність не може бути застосована.

Щодо стягнення пені у сумі 3804,31 грн. за період з липня 2017р. по травень 2018 р. за Договором №2, суд встановив наступне.

Пунктом 2.2.3. договору №2, за несвоєчасне внесення плати, передбачена пеня із розрахунку облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки. Цим же п. 2.2.3. визначена дата внесення плати, а саме не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України відповідач просить суд застосувати позовну давність щодо стягнення пені за договором №2.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, який за спірним договором скінчився.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем у який відповідне зобов`язання мало бути виконаним (п. 4.2 Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014р. у справі №6-160цс14 суд зазначив, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається щодо кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Пеню позивач може нараховувати за шість місяців в межах річного строку позовної давності, обчислюючи її окремо за кожним простроченим платежем, оскільки в договорі №2 не були узгоджені інші строки, враховуючи, що з 15.01.2018р. дія договору№2 була припинена.

Таким чином, пеня може бути нарахована тільки за шість місяців на плату за надані послуги, перераховану несвоєчасно або не в повному обсязі, що виникла до 15.01.2018 р. Такі вимоги підтверджується матеріалами справи та мають нормативно-правове обґрунтування.

Отже, щодо стягнення пені на заборгованість, що виникла до 15.01.2018 р., позивач звертається до суду поза межами позовної давності, у зв`язку з чим відповідач надав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Таким чином, до пені, що нарахована позивачем на плату за надані послуги за договором №2, перераховану несвоєчасно або не в повному обсязі, що виникла до 15.01.2018 р., застосовується позовна давність, у зв`язку з чим вона не підлягає стягненню.

Нарахування пені після закінчення дії договору №2 (за період з 16.01.2018р. по травень 2018р.) суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог, таким чином судовий збір у розмірі 826,78 грн. покладається на відповідача, решта залишається за позивачем, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хмелевської Ірини Борисівни (адреса: АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (адреса: 61002, м.Харків, вул.Алчевських,44; код ЄДРПОУ 00493741) 16179,52 грн. боргу за договором оренди №5296-Н від 15.10.2012 р. - на рахунок 31254202303687, МФО 820172, Код 00493741, Банк: ДКСУ м.Київ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хмелевської Ірини Борисівни (адреса: АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (адреса: 61002, м.Харків, вул.Алчевських,44; код ЄДРПОУ 00493741) 38939,22 грн. боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.11.2012 р. та 826,78 грн. судового збору - на рахунок 31257202203687, МФО 820172, Код 00493741, Банк: ДКСУ м.Київ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" серпня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт