Рішення № 83430493, 18.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2019Справа № 910/1820/19

За позовом: публічного акціонерного товариства" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ"

про: стягнення 7 269 863, 76 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Масна А.А.

Представники сторін:

від позивача - Поліщук В.О., за дов.

від відповідача - Швидкий Д.Д., за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" про стягнення 7 269 863, 76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 відкрито провадження у справі №910/1820/19 за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу №6177/1418-БО-29 від 21.09.2017 щодо оплати поставленого природного газу, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6 907 124,60 грн. за період з жовтня 2017 по березень 2018р. В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 277 245,70 грн - пеню, 54 361,90 грн - 3 % річних та 31 131,55 грн - інфляційні втрати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що природний газ, що постачається за цим Договором використовується виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами/організаціями. Оплата від споживачів за спожиту теплову енергію поступає на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, що свідчить про відсутність у відповідача можливості самостійно здійснювати розрахунок з постачальником. Відповідач зазначає, що ним був направлений позивачу погоджений виконавчим органом Охтирської міської ради графік погашення заборгованості рівними частинами до 01.01.2021, що свідчить про зміну строків оплати поставленого газу. Відповідач зазначив, що сума боргу становить 5 207 062,18 грн, заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами до 01.01.2021 року.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій до 50 %, а саме пені до 138 622,85 грн, посилаючись на те, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу за газ в розмірі 1 700 000,00 грн, в зв`язку з чим сума основного боргу склала 5 207 062,18 грн.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що виконання відповідачем зобов`язань за Договором не може ставитись в залежність від виконання своїх обов`язків третіми особами, позивач не підписував із відповідачем графік погашення заборгованості, наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, визначений сторонами в Договорі, позивач зазначив, що у відповідності до п.10.3. Договору строк позовної давності, в тому числі щодо вимог про стягнення пені становить 5 років.

В судовому засіданні 18.06.19 закрито підготовче провадження, призначено розгляд даної справи по суті.

У судовому засіданні 18.07.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (споживач) укладено договір постачання природного газу №6177/1418-БО-29 від 21.09.2017 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1.Договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2.Договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п.2.1.Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 2 550 тис куб метрів.

Відповідно до пункту 6.1.Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем поставлено відповідачу відповідно до умов Договору газ на загальну суму 22 596 465,51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем не здійснено оплату вартості переданого природного газу в повному обсязі, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6 907 124,60 грн. за період з жовтня 2017 по березень 2018р.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 74 ГПК України на сторони покладено обов`язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було сплачено суму основного боргу в розмірі 1 700 000,00 грн, в зв`язку з чим сума основного боргу за Договором на час розгляду даної справи становить 5 207 062,18 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін Актом звіряння розрахунків від 30.04.2019.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 700 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п.2 ст.231 ГПК України.

Відповідачем не надано доказів оплати позивачу вартості поставленого газу в повному обсязі, в зв`язку з чим суд вважає за можливе стягнути з відповідача 5 207 062,18 грн суму основного боргу.

Заперечення відповідача з приводу того, що оплата поставленого газу здійснюється споживачами через спеціальний рахунок відповідача, а відтак відповідач не може самостійно сплатити вартість поставленого газу по Договору, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, оскільки виконання зобов`язань відповідачем за Договором не ставиться в залежність від виконання зобов`язань третіми особами.

Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо зміни термінів оплати за поставлений газ по Договору у відповідності до графіку погашення заборгованості, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що сторонами у визначеному законом або Договором порядку змінені строки оплати по договору, графік погашення заборгованості позивачем не підписаний, крім того, наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків за Договором.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 277 245,70 грн - пеню, 54 361,90 грн - 3 % річних та 31 131,55 грн - інфляційні втрати за загальний період з 27.02.2018 по 30.06.2018 згідно наданого позивачем розрахунку.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 54 361,90 грн та інфляційних втрат в розмірі 31 131,55 грн.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1. Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Судом перевірено розрахунок пені, в зв`язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пеню в розмірі 277 245,70 грн.

Відповідач заявив про застосування наслідків пропущення річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені, в зв`язку з чим просив суд відмовити в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 277 245,70 грн.

Відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.10.3. Договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

З огляду на те, що заборгованість за поставлений газ виникла за спірний період з 01.10.2017 по 31.03.2018, приймаючи до уваги встановлені п.6.4. Договору строки оплати за поставлений газ та звернення позивача з позовом до суду 14.02.2019, враховуючи погодження сторонами збільшення строку позовної давності до 5 років згідно п.10.3. Договору, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а відтак посилання на сплив строку позовної давності необґрунтовані.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3 частини 3 статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час, відповідно до норм статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи норми статті 233 Господарського кодексу України суд враховує, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Як на підставу для зменшення розміру неустойки (пені) відповідач посилається на наявність заборгованості споживачів перед відповідачем, наявність збитків у відповідача у 2016 2018 році, встановлення економічно необґрунтованих тарифів.

Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій суд не вправі звужувати обсяг прав однієї із сторін та не повинен своїм рішенням поставити сторони у нерівні умови. Суд звертає увагу на те, що господарські правовідносини здійснюються на засадах рівності усіх учасників таких правовідносин, позивач здійснює свою господарську діяльність в тому ж правовому полі та в тих же економічних умовах, що і відповідач, відтак задоволення заяви відповідача призведе до надання необґрунтованих переваг останньому. Позивач, як учасник господарських відносин, так само, як і відповідач, несе ризики настання негативних наслідків у зв`язку з порушенням зобов`язань відповідачем. Зменшення штрафних санкцій, нарахованих позивачем відповідачу, призведе до порушення принципу рівності учасників господарських правовідносин.

Відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду, мотивоване тим, що відповідач не займається іншою діяльністю крім виробництва та постачання теплової енергії та виробництва електричної енергії; відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, не займається будь-якою іншою діяльністю, а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію; водночас відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг. Органом державного регулювання діяльності ТОВ «Брокенергія» в частині встановлювання тарифу на теплову енергію для кінцевого споживача є виконавчий комітет Охтирської міської ради. Відповідно до загальних засад формування тарифів на теплову енергію, визначених статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Відповідач зазначає, що тариф на теплову енергію кінцевому споживачу протягом 2016-2018 років не покривав економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання, в результаті чого утворилась різниця в тарифах, яка призвела до збитковості підприємства і, як наслідок, до несвоєчасності оплати за природний газ НАК «Нафтогаз України». У відповідності до прийнятих на себе зобов`язань з погашення заборгованості перед позивачем за погодженим виконавчим органом Охтирської міської ради графік погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами) заборгованість відповідача за отриманий природний газ за договором зменшилась з 6 907 124,60 грн до 5 207 062,18 грн., в зв`язку зі сплатою відповідачем 1 7000 000,00 грн, що свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на погашення заборгованості перед позивачем.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Відповідач, як на підставу для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду посилається на те, що ним здійснюється погашення заборгованості перед позивачем, що підтверджується матеріалами даної справи.

Таким чином, здійснення відповідачем погашення значної частини суми боргу свідчить про те, що відповідачем вчиняються фактичні дії, спрямовані на добровільне погашення заборгованості перед позивачем та останній не має на меті уникнення сплати заборгованості за поставлений позивачем газ по Договору.

Також судом враховано посилання відповідача на збитковість його господарської діяльності на підтвердження чого долучено звітии про фінансові результати за 2016-2018 роки, з яких вбачається, що у 2016 році ТОВ «Брокенергія» отримало збиток у сумі 11 336 000 грн., у 2017 році - 16 802 000 грн., у 2018 році ТОВ «Брокенергія» отримало прибуток у сумі 146 000 грн.

Судом враховано фінансовий стан сторін, часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем та наявність наміру відповідача здійснити добровільне погашення решти суми заборгованості за поставлений позивачем газ по Договору, приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності щодо виробництва та постачання теплової енергії та виробництва електричної енергії, що надасть можливість здійснити погашення залишку заборгованості, розстрочка виконання рішення в даній справі на 6 місяців не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, крім того, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та відсутність доказів того, що розстрочення виконання рішення суду у даній справі на шість місяців вплине на фінансовий стан позивача, та приймаючи до уваги доведеність відповідачем конкретних обставин, суд приходить до висновку про можливість розстрочення виконання даного рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 700 065,52 грн суми

основного боргу - закрити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" (01024, м.Київ, вул.Антоновича, будинок 26, офіс 17, код ЄДРПОУ 40050036) на користь публічного акціонерного товариства" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5 207 059 (п`ять мільйонів двісті сім тисяч п`ятдесят дев`ять) грн. 08 коп - суму основного боргу, 277 245 (двісті сімдесят сім тисяч двісті сорок п`ять) грн. 70 ко - пеню, 54 361 (п`ятдесят чотири тисячі триста шістдесят одну) грн. 90 коп - 3 % річних, 31 131 (тридцять одну тисячу сто тридцять одну) грн. 55 коп - інфляційні втрати та 109 047 (сто дев`ять тисяч сорок сім) грн. 96 коп - витрати по сплаті судового збору.

4. Розстрочити виконання даного рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Шкурдова

Дата складення тексту рішення: 05.08.19