Рішення № 83429860, 01.08.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2019 Справа № 905/1059/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., у судовому засіданні розглянувши матеріали справи №905/1059/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», м. Дніпро,

до Акціонерного товариства «Київенерго», м. Курахове Донецької області,

про стягнення суми безпідставно набутого майна у розмірі 169 238,46 грн.,-

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення суми безпідставно набутого майна у розмірі 169 238,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано припиненням постачання теплової енергії відповідачем, внаслідок чого у позивача виникли підстави для стягнення суми авансового внеску.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

19 липня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на наступне.

Відповідач звертає увагу суду на відсутність будь-якого пункту спірного Договору, яким було б зобов`язано сплачувати кошти на користь позивача. Крім того, відповідач заперечує проти прийняття судом Акту звірки розрахунків у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх повноважних представників в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі - Абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії за № 510035-02 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.

П. 2.2.1. Договору визначено зобов`язання Енергопостачальної організації постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Абонент, у свою чергу, зобов`язався виконати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені у Додатку № 4 до Договору. (п. 2.3.2. Договору)

Розділом 7 Договору (п.п. 7.1. - 7.3.) врегульовано наступний порядок вирішення спорів.

Спори сторін, пов`язані з укладанням, зміною, виконанням та розірванням цього Договору регулюються Правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Сторони беруть на себе зобов`язання розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі. У разі, якщо протягом 30 днів спір самостійно не врегульовано - сторони мають право на звернення до суду.

Відповідно до п. 8.1. Договору він набуває чинності з 1 жовтня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року. Але, у відповідності до п. 8.4. Договору, строк дії Договору вважається пролонгованим на кожний наступний рік у разі якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено одним з контрагентів.

Договір складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Згідно з п. 2 Додатку № 1 до Договору орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення Договору, становить 299 108, 45 грн. (з урахуванням ПДВ).

Порядок розрахунків за теплову енергію врегульовано у Додатку № 4 до Договору, відповідно до якого Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

На підтвердження виконання Абонентом своїх зобов`язань за Договором позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки, згідно яких вбачається, що позивачем у період з 30 березня 2016 року по 26 грудня 2017 року здійснено авансові платежі за теплову енергію, надану за спірним Договором, загальною сумою 492 871, 57 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання-передавання товарної продукції у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, згідно з якими відповідачем передано теплову енергію позивачу загальною сумою 323 633, 11 грн. на виконання умов Договору.

Враховуючи обсяг теплової енергії, яка була поставлена відповідачем в спірний період а також вартість цієї енергії, сума переплати позивачем за теплову енергію склала 169 238, 46 грн.

До матеріалів справи позивачем надано Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року за № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».

За змістом Розпорядження Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».

Рішенням Київської міської ради від 24 квітня 2018 року №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018 та 2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000р. № 128/1105, від 21.12.2000р. № 129/1106, від 21.12.2000р. № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно (п.1.1);

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно (п.1.2.).

23 квітня 2019 року у зв`язку з припиненням 30 квітня 2018 року дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України між сторонами укладено Додаткову угоду про розірвання Договору, згідно з п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати з 30 квітня 2018р. Договір від 24 листопада 2015 року за № 510035-02, у зв`язку з чим з вказаної дати припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01 червня 2019 року.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30 квітня 2018 року, згідно якого вбачається, що станом на 1 травня 2018 року існує передплата позивача на користь відповідача у розмірі 169 238, 46 грн. Акт складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Листом від 6 березня 2019 року за № 06/03/19-20 позивачем на адресу відповідача надіслано лист про повернення зазначених вище коштів, але цей лист залишено відповідачем без відповіді, внаслідок чого позивач вимушений звернутися до суду із захистом своїх прав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Дослідивши зміст спірного Договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується ( ст. 275 Господарського кодексу України).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, протягом правовідносин, що утворилися після підписання Договору між сторонами у справі, позивачем сплачено вартість послуг у вигляді авансових платежів з надання теплової енергії суму у розмірі 492 871, 57 грн., що підтверджується банківськими виписками. Відповідно до актів приймання-передавання теплової енергії позивачу було поставлено теплову енергію у розмірі 323 633, 11 грн.

Натомість відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що акт звірки розрахунків не є належним доказом наявності заборгованості та обґрунтовує це Постановою Касаційного господарського суду від 18 квітня 2019 року по справі № 910/493/18, відповідно до якої акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Суд погоджується з позицією, викладеною у рішенні, на яке посилається відповідач. Проте акт звірки не може сам по собі бути належним доказом існування заборгованості. В умовах, коли заборгованість підтверджена іншими доказами ( платіжними дорученням, атами приймання-передачі, тощо), інформація за якими кореспондується із інформацією, викладеною в акті приймання-передачі товару, платіжних документах, залишити по за увагою підтверджену відповідачем в акті заборгованість не можливо, у зв`язку з чим акт, у даному випадку, представляє собою переконливий доказ підтвердження обставин, які відображені в інших доказах, таких як виписки з поточних рахунків, якими підтверджено перерахування коштів на виконання умов договору, тощо.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 201 року по справі №910/1389/18.

Враховуючи, що позивачем надано акти приймання-передачі теплової енергії та банківську виписку, які підтверджують дані, викладені в акті звіряння розрахунків, суд дійшов висновку про доведеність наявності передплати позивачем на користь відповідача.

Відповідно до ч. ч.2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 23 квітня 2018 року спірний Договір розірвано з 30 квітня 2018 року. Сторонами погоджено, що з вказаної дати - 30 квітня 2018 року припиняються зобов`язання енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором та залишаться невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01 червня 2019 року.

Враховуючи, що спірні правовідносини припинили своє існування у зв`язку з розірванням Договору 30 квітня 2018 року, а також те, що з 1 травня 2018 року відповідач не має можливості постачати теплову енергію, позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав у порядку, передбаченому Главою 83 Цивільного кодексу.

За положеннями до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд звертає увагу, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі №6-122цс14, виходячи зі змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем спочатку було сплачено кошти, які позивач просить стягнути, однак зобов`язання за цим договором припинились у зв`язку з юридичною неможливістю їх виконання з боку відповідача та його розірванням за згодою сторін з 30.04.2018 року, суд дійшов висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором та припиненням самого договору, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність стягнення позивачем суми безпідставно набутих коштів у розмірі 169 238, 46 грн. з відповідача.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -есуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення суми безпідставно набутого майна у розмірі 169 238,46 грн. - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександря Поля, будинок 40, код ЄДРПОУ 30487219) суму безпідставно набутого майна у розмірі 169 238,46 грн., витрати на оплату судового збору у розмірі 2 538, 57 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2019р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).