Рішення № 83429142, 22.05.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

22.05.2019 Єдиний унікальний номер 205/6530/16-ц

Єдиний унікальний номер 205/6530/16-ц

Провадження № 2/205/662/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, стягнення компенсації за ј частину квартири -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 31 серпня 2016 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та стягнення компенсації за ј частину квартири.

Згідно розпорядження керівника апарату Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 156 від 4 травня 2018 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, відповідно до п.п. 2.3.17, 2.3.50 Положення про АСДС та рішення зборів суддів від 17 квітня 2018 року, яким вирішено передати нерозглянуті справи та матеріали, що перебувають у провадженні судді Нижного А.В. для здійснення повторного автоматичного розподілу, було призначено повторний автоматичний розподіл цивільної справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ вказану цивільну справу передано до провадження судді Приходченко О.С. 5 травня 2018 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2018 року справу було прийнято до розгляду суду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2018 року було призначено проведення судової будівельно-технічної експертизи та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

11 січня 2019 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали цивільної справи та висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2019 року підготовче провадження було закрито і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2019 року було вирішено питання про розгляд справи в заочному порядку.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що на підставі договору дарування від 01 серпня 1995 року їй належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частина вказаної квартири належала на підставі договору дарування від 01 серпня 1995 року ОСОБА_3 , з яким позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину квартири, яку прийняли спадкоємці першої черги: позивач, як дружина померлого, та відповідач, як мати ОСОБА_3 29 грудня 1998 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частину квартири АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка. Відповідач свідоцтво про право на спадщину на ј частину квартири не отримувала. Таким чином, позивачеві на праві власності належить ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , у якій проживає вона з двома синами. Відповідач у квартирі не проживає та ніколи не проживала, інтересу до майна ніколи не виявляла, витрат по утриманню майна не несла. У 1998 році ОСОБА_2 отримала дозвіл на виїзд на постійне місце проживання до Німеччини. Позивач самотужки з 1998 року несе матеріальні витрати по утриманню належного сторонам майна, сплачує комунальні послуги, здійснює ремонт та поліпшення у квартирі. Посилалась на те, що вони з відповідачем не є родичами, відповідач не проживає та ніколи не проживала у вказаній квартирі, яка є нерухомістю поділ якої в натурі неможливий, її частка є незначною, просила суд припинити право власності ОСОБА_3 на ј частину квартири АДРЕСА_1 ; припинити право ОСОБА_2 на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складається з ј частини спірної квартири; визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину спірної квартири; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості її частини, врахувавши вартість поліпшення, здійсненого позивачем. У своїй заяві до суду просила справу розглянути без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач про час та дату судового розгляду повідомлена в порядку ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третя особа Друга дніпровська держнотконтора про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки свого представника у судове засідання суду не повідомила.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 24 червня 1994 року, посвідченого Другою Дніпропетровської держнотконторою та зареєстрованого у реєстрі за № 2-3616, ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 28-29). Право власності у встановленому порядку було зареєстровано в КП «ДМБТІ» 29 червня 1994 року в реєстровій книзі № 165п за реєстровим № 88 (т.1 а.с. 29 оберт).

21 жовтня 1994 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб (т. 1 а.с. 10).

На підставі договору дарування від 01 серпня 1995 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною В.І. і зареєстрованого в реєстрі за № 7445, ОСОБА_4 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровську) (т. 1 а.с. 6-7), право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано в КП «ДМБТІ» 09 жовтня 1996 року (а.с. 7 оберт).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т. 1 а.с. 10). Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому на праві власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 до Другої дніпропетровської держнотконтори із заявами про прийняття спадщини звернулася його дружина ОСОБА_4 і мати ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 24 оберт, 25 оберт, т. 2 а.с. 39).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 грудня 1998 року, виданого Другою дніпропетровською держнотконторою та зареєстрованого у реєстрі за № 3-5072, ОСОБА_4 є власником ј частини квартири АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) (т. 1 а.с. 30), право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано в КП «ДМБТІ» 18 червня 1999 року в реєстровій книзі № 437п за реєстровим № 473-121(т. 1 а.с. 8 оберт).

Згідно з відомостями КП «ДМБТІ» станом на 31 грудня 2012 року право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , право власності на ј частину цієї ж квартири зареєстровано за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 66).

Згідно з даними ДМС ГУ у Дніпропетровській області ОСОБА_5 отримала дозвіл на виїзд на постійне місце проживання до ФРН у 1998 році, у зв`язку з чим отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 06 березня 1998 року (т. 1 а.с. 79).

ОСОБА_4 16 лютого 2002 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (т. 2 а.с. 38).

Згідно з висновком експертизи ДНДІСЕ від 08 січня 2019 року (т. 1 а.с. 190-213) ринкова вартість квартири становить 585 326 гривень, вартість проведених робіт з якісного поліпшення становить 296 116 гривень. Різниця між дійсною вартістю квартири та витратами на якісне поліпшення, які є невід`ємною частиною квартири, складає 289 210 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Ч. 1 ст. 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

З аналізу зазначеної правової норми право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 357/11232/14-ц від 23 листопада 2016 року, постанові Верховного Суду України № 6-1599ц16 від 15 липня 2016 року у справі; постанові Верховного Суду України № 6-68цс14 від 02 липня 2014 року.

При визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, суд враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз. 3, 4 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року, відповідно до якого розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Таким чином, оскільки спірна квартира має дві житлові кімнати, передпокій, кухню, вбиральню, коридор, загальною площею 45,5 кв.м., житловою - 27,5 кв.м. та не може бути поділена між співвласниками в натурі відповідно до розміру їх часток на ізольовані частини з відповідними зручностями, які складають житлові кімнати, тобто нерухомість є неподільною; відповідач ОСОБА_2 у спірній квартирі не зареєстрована, фактично не проживає, ніколи не проживала та має інше місце проживання, співвласники не є членами однієї сім`ї, не ведуть спільне господарство, відповідач не бере участі у витратах, яких потребує нерухомість на своє утримання, будь-якого інтересу до частини квартири, яку вона успадкувала, не виявляє, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

21 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 внесла на депозит суду дійсну вартість ј частини квартири АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 36), яка становить 72 305 гривень 50 коп. (585 326 гривень - 296 116 гривень) : 4 = 72 302 гривні 50 коп.).

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 552 гривень 82 коп. (т. 1 а.с. 1, 15), який з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, ціна позову складає 72 302 гривні 50 коп., а позивачем при подачі позову було сплачено 552 гривні 82 коп., з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 170 гривень 21 коп. (1% ціни позову складає 723 гривні 03 коп. (станом на 01 січня 2016 року 0,4 розміру мінімальної заробітної плати становило 551 гривню 20 коп.), тому 723 гривні 03 коп. - 552 гривні 82 коп. = 170 гривень 21 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст.321, ч. 1 ст. 360, ст. 365, ч. 1 ст. 386 ЦК України, ст. ст. 263-265, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ј частину квартири АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 .

Припинити право ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка складається з ј частини квартири АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) вартість ј частини квартири АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) у розмірі 72 302 (сімдесят дві тисячі триста дві) гривень 50 коп.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) судові витрати у справі у розмірі 552 (п`ятсот п`ятдесят дві) гривень 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь держави судовий збір у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 21 коп.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем та третьою особою може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя