Рішення № 83424070, 02.08.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1272/19

Провадження № 2/711/2614/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову вказує, що він з 1980 року по 2017 рік працював на різних посадах в ПАТ «Азот». Наказом № 288вк від 11.04.2017 року його було звільнено з роботи в ПАТ «Азот» за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 18.04.2017 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Станом на день звільнення його з роботи йому була нарахована заробітна плата в сумі 12900 грн., однак розрахунок з ним проведений не був.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказує, що сума заборгованості по заробітній платі складає 12900 грн., а середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.04.2017 року по 27.03.2018 року складає 115065 грн.

А тому, просить стягнути з ПАТ «Азот» на його користь заробітну плату в розмірі 12900 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.04.2017 року по 27.03.2018 року в сумі 115065 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін). Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

25.04.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній просить врахувати, що в порушенні строків здійснення розрахунку при звільненні позивача відсутня вина ПАТ «Азот», оскільки діяльність підприємства поставлена в залежність від ціни на природний газ та вартості імпортних мінеральних добрив і в зв`язку з цим з 07.03.2017 року відбулася повна зупинка виробництва, яке було відновлено лише з червня 2017 року, що призвело до скрутного матеріального становища. Крім того, просив врахувати, що державним виконавцем було накладено ряд арештів на рахунки ПАТ «Азот», що виключало можливість виплати заробітної плати працівникам підприємства. Також просив врахувати, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який позивач просить стягнути на його користь, є значно більшим самої заборгованості по заробітній платі, тому має бути зменшений для збереження принципу співмірності. Крім того, вказує, що позивачем не враховано, що із середнього заробітку за час затримки розрахунку також необхідно відрахувати всі обов`язкові податки та платежі. Тому просив відмовити в задоволенні позову.

02.07.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він вказує, що з врахуванням довідок про заборгованість по заробітній платі та про середньоденну заробітну плату, наданих відповідачем, виникла необхідність в уточненні позовних вимог. Також вказує, що заборгованість по заробітній платі, згідно довідки відповідача, складає 13317 грн. 20 коп., а середньоденна його заробітна плата складала 222 грн. 35 коп. До даного часу розрахунок з ним не проведений, а тому відповідно і середній заробіток за час затримки розрахунку збільшився та станом на 11.07.2019 року складає 123181 грн. 90 коп.

А тому, просить стягнути з відповідача – ПАТ «Азот» на його користь заробітну плату в розмірі 13317 грн. 20 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.04.2017 року по 11.07.2019 року в сумі 123181 грн. 90 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, стягнути з ПАТ «Азот» на його користь заробітну плату в розмірі 13317 грн. 20 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.04.2017 року по 11.07.2019 року в сумі 123181 грн. 90 коп.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. 25.04.2019 року представником відповідача, за довіреністю – Забєловим А.О., подано відзив на позов, відповідно до якого ПАТ «Азот» заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, в тому числі відзив на позовну заяву, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1980 року по 17.04.2017 року працював в ПАТ Азот» на різних посадах, що стверджується даними трудової книжки позивача (а.с. 13-14).

Наказом ПАТ «Азот» № 288-вк від 11.04.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 18.04.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). В день звільнення розрахунок з позивачем проведений не був, а саме не було виплачено заробітну плату з лютого 2017 року по квітень 2017 року.

Як вбачається з довідки ПАТ «Азот» від 22.04.2019 року № 623 (а.с. 69), заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 18.04.2019 року складає: 13317 грн. 20 коп., а саме: за лютий 2017 року – 1211 грн. 11 коп., за березень 2017 року – 3055 грн. 46 коп., за квітень 2017 року – 9050 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був у день звільнення ОСОБА_1 виплатити всі належні йому суми, а в разі спору про розмір цих сум виплатити не оспорювану ним суму, однак цього не зробив.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: «Про оплату праці».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 в день його звільнення проведений не був та не проведений до даного часу, а саме не виплачена заробітна плата за лютий-квітень 2017 року в сумі 13317 грн. 20 коп., що стверджується довідкою ПАТ «Азот» від 22.04.2019 року № 623, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за лютий-квітень 2017 року в сумі 13317 грн. 20 коп.

Разом з тим, на думку суду, підлягають до задоволення і позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 18.04.2017 року по 11.07.2019 року в сумі 123181 грн. 90 коп., виходячи із наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача ОСОБА_1 , як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

При цьому суд вважає, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31.05.2017 року, №6-259цс17 від 13.03.2017 року). Аналогічні роз`яснення викладені і в п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановами державного виконавця від 11.04.2017 року, від 31.08.2017 року та від 20.11.2018 року також не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності в нього коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.

Враховуючи, що відповідачем – ПАТ «Азот» до теперішнього часу так і не здійснено повного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 , вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період затримки розрахунку є законними та підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП підставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13.03.2017 року у справі №6-259цс17.

За таких обставин до стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 18.04.2017 року по 11.07.2019 року (як заявлено в позові), оскільки між сторонами відсутній спір про розмір належних до виплати позивачу сум після його звільнення. Розмір заборгованості в загальній сумі 13317 грн. 20 коп. визнається відповідачем – ПАТ «Азот» та підтверджується довідкою від 22.04.2019 року № 623 (а.с. 69).

Період затримки складає 554 дні (враховуючи п`ятиденний робочий тиждень), з 18.04.2017 року по 11.07.2019 року. Середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці які передували звільненню складає 222 грн. 35 коп., що стверджується довідкою ПАТ «Азот» від 22.04.2019 вих. № 624 (а.с. 70).

Таким чином до стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 123181 грн. 20 коп., виходячи із наступного розрахунку: 222 грн. 35 коп. /середній заробіток/ х 554 дні /період затримки розрахунку/ = 123181 грн. 90 коп.

Крім того, оскільки, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 222 грн. 35 коп. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов`язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2017 року по 11.07.2019 року включно в сумі 123181 грн. 90 коп. на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів передбачених законодавством України.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача – ПАТ «Азот» на користь позивача судовий збір в розмірі 1365 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці», правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 року № 9- рп/2013, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 11, 141, 258, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) заробітну плату в сумі 13317 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 123181 грн. 90 коп., а всього 136499 грн. 10 коп., з відрахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків та платежів, а також судовий збір в розмірі 1365 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 02.08.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко