Рішення № 83423999, 16.07.2019, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1171/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.19 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді – Стрільця Я.С.

з участю секретаря судових засідань – Барабащук О.А.,

представника позивачів – Барабащук ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – ОСОБА_7 , про визнання договору іпотеки недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, зняття заборони відчуження житлового будинку.

Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2007 року ОСОБА_7 і закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», уклали кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 37 тис. 400 дол. США з терміном повернення до 12 листопада 2027 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 13 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 79,30 кв. м, який розташований у АДРЕСА_1 , належного йому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 24 липня 1989 року.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року визнано право власності по 1/5 частки вказаного житлового будинку за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Оскільки зазначений житловий будинок був переданий в іпотеку без їхньої письмової та нотаріально посвідченої згоди, то просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок від 24 липня 1989 року, видане виконавчим комітетом Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області згідно з рішенням Заставнівської районної ради від 05 травня 1989 року на ім`я ОСОБА_6 , та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок у АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки від 13 листопада 2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 ; зняти заборону відчуження житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований завказаною адресою.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 13 листопада 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 , в частині щодо 1/5 часток зазначеного житлового будинку з господарськими спорудами, які належать ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кожному відповідно до рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року в іпотеку майнових прав на житловий будинок та господарські споруди, який знаходиться у АДРЕСА_1 .

Знято заборону відчуження житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться у АДРЕСА_1 в частині по 1/5 часток, які належать ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково. Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2017 року в частині визнання частково недійсним іпотечного договору скасовано.

Визнано недійсним договір іпотеки від 13 листопада 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 . Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2017 року в частині задоволення позову щодо зняття заборони відчуження житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться у АДРЕСА_1 , скасовано. У задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та визнаючи договір іпотеки недійсним у цілому, суд апеляційної інстанції виходив із того, що частки співвласників не виділено в натурі і не зареєстровано право власності на них як на окремий об`єкт нерухомості, що унеможливлює визнання договору іпотеки недійсним у частині.

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 січня 2018 року в частині позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що під час укладення оспорюваного договору в листопаді 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» достеменно було відомо, що предмет іпотеки відноситься до категорії колгоспного двору, оскільки іпотекодавцем було надано банку Свідоцтво про право власності на житловий будинок. Крім того, банком було отримано копію погосподарської книги з якої також вбачався статус житла та кількість мешканців. Була і в наявності довідка про склад сім`ї. Саме тому вважає, що відповідачі ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» діяли при укладенні договору недобросовісно, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, щодо вирішення спору, то поклався на розсуд суду.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, щодо вирішення спору, то поклалася на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 37 тис. 400 дол. США з терміном повернення до 12 листопада 2027 року. На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 13 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 79,30 кв. м, який розташований у АДРЕСА_1 .

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2017 року, визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 право власності по 1/5 частки вказаного житлового будинку як за членами колгоспного двору.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статті частини першої статті 120 ЦК УРСР у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно зі статтями 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із членів колгоспного двору без згоди інших його членів, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку слід дійти висновку, що укладення одним із членів колгоспного двору договору щодо розпорядження спільним майном без згоди інших його членів може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з членів колгоспного двору, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, і що той із його членів, який укладає договір, не отримав згоди на це інших членів колгоспного двору.

Відповідно до обставин, які встановлені та констатовані в судових рішеннях наявних в матеріалах цивільної справи з боку ОСОБА_4 як сторони іпотечного договору, не встановлено, що останній діяв при укладенні оспорюваного договору недобросовісно. Більше того, про його добросовісність свідчить той факт, що з метою можливості отримання кредитних коштів ОСОБА_7 в сумі 37 тис. 400 дол. США він уклав договір іпотеки. Його дії були спрямовані на задоволення потреб сім`ї та інтересів одного із співвласників житлового будинку ОСОБА_7 .

Судом також встановлено, що дії ПАТ КБ «ПриватБанк» при укладенні іпотечного договору від 13 листопада 2007 року були також добросовісними, що вбачається зі змісту самого договору та порядку його посвідчення. Зокрема п.п. 14.5 та 14.7 договору містять застереження про відсутність вимог третіх осіб на предмет іпотеки, а також зазначено, що предмет іпотеки не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм (їх частиною) у статутному фонді підприємства тощо. Укладаючи зазначений договір кожна сторона розраховувала на доброчесність іншої, а також на істинність наданої інформації.

Береться до уваги і той факт, що рішення про визнання за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 права власності по 1/5 частки на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 79,30 кв. м, який розташований у АДРЕСА_1 , як за членами колгоспного двору було ухвалено лише 14 лютого 2017 року та набрало законної сили 22 червня 2017 року. Тобто, зазначена обставина виникла вже по сплину багатьох років після укладення оспорюваного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 як член колгоспного двору, який уклав договір іпотеки щодо спільного майна 13 листопада 2007 року, та ПАТ КБ «ПриватБанк» як контрагент за таким договором, діяли добросовісно, оскільки банк як третя особа не міг знати що той із його членів, який укладає договір, не отримав згоди на це інших членів колгоспного двору. Виходячи з викладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору іпотеки недійсним та вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки в частині визнання недійсним договору іпотеки від 13 листопада 2007 року №CVZWGA00000087, який укладений між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_6 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Дата складення повного судового рішення 26.07.2019 року.

Суддя Я.С. Стрілець