Рішення № 83422896, 01.08.2019, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1410/19

Провадження № 2-а/743/249/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: представника позивача Пирожок О ОСОБА_1 . (в режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом м. Києва), відповідача – громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), перекладача Гулушова Шубариза Мисира огли,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ,

УСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропримусове видворення останнього за межі України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців, а також просив звернути рішення суду до негайного виконання. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач тривалий час незаконно перебуває в Україні, та у встановлений строк без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення з України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Пояснив, що його запросили як спортсмена в Україну займатися спортом, а саме боротьбою. На ринку він ніколи не працював, його затримали на вулиці. Про те, що відносно нього було прийнято рішення про скорочення терміну перебування він не знав, оскільки ні української, ні російської мови він не розуміє. Тим більше не вміє читати та писати. Відтак, йому було взагалі не зрозуміло, які і чому рішення приймалися відносно ного в подальшому. Він вважав, що ще приблизно 20 днів він законно перебуває на території України і мав намір залишити територію України добровільно.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем є громадянин Республіки Азербайджан, на територію України прибув 21.05.2019 авіаційним транспортом з метою працевлаштування за паспортом №С02368968 від 02.05.2019, який дійсний до 01.05.2029.

Рішенням №206 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 12.07.2019 відповідачу було скорочено строк перебування на території України до 15.07.2019.

Зазначене рішення відповідачем не оскаржувалося та не було виконано.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.07.2019 постановлено примусово повернути відповідача за межі України та зобов`язано його покинути територію України у термін до 25.07.2019.

Відповідач не виконав зазначене рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

30.07.2019 о 18 год. 55 хв. посадовими особамиЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відповідача було затримано у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, що підтверджується протоколом №000560 про адміністративне затримання від 30.07.2019.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30.07.2019 відповідача поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців з метою підготовки матеріалів для адміністративного позову про затримання з метою ідентифікації та про примусове видворення, а також для подальшого виконання рішення суду про примусове видворення.

Актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 30.07.2019 підтверджується, що відповідач 30.07.2019 був поміщений до Чернігівського ПТПІ.

Проаналізувавши надані представником позивача докази, суд доходить наступних висновків.

У відповідності до п. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства, відсутній договір про реадмісію.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року передбачено, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

З наведеного слідує, що обов`язковою передумовою для звернення до суду із позовом про примусове видворення є невиконання рішення про примусове повернення саме без поважних причин.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

До матеріалів справи приєднані копії довідки про особу громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 від 12.07.2019, його пояснення, які викладені українською мовою, та в яких зазначено, що останньому перекладач не потрібен.

Також позивач надав розписки щодо повідомлення відповідача про скорочення відповідачу терміну перебування на території України до 15.07.2019, а також про його примусове повернення до країни походження і зобов`язання залишити територію України не пізніше 25.07.2019.

З цих розписок видно, що перекладач при врученні та роз`ясненні відповідачу рішень про скорочення терміну перебування на території України та про примусове повернення залучений не був, що також підтверджується поясненнями відповідача у судовому засіданні.

З протоколу про адміністративне затримання від 30.07.2019 вбачається, що відповідачу було залучено перекладача.

Під час розгляду справи відповідач категорично стверджував, що української мови не розуміє, у зв`язку з чим у судовому засіданні відповідачу було забезпечено участь перекладача з азербайджанської мови.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України перекладач залучається до участі у справі у тому разі, якщо особа не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство.

Як визначено у ст.ст. 3, 21 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Право іноземця на перекладача закріплено в пункті 1 статті 5 Декларації про права людини відносно осіб, що не є громадянами країни, в якій проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.12.1985 р. на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною.

Отже, суд дійшов висновку, що право відповідача на користування послугами перекладача, дотримано не було.

Відтак, невиконання рішень про скорочення терміну перебування на території України від 12.07.2019 та про примусове повернення від 16.07.2019 було обумовлене нерозумінням його змісту та покладеного обов`язку, у зв`язку з відсутністю перекладача, що слід вважати поважною причиною невиконання таких рішень.

Оскільки не був залучений перекладач при прийнятті рішень відносно відповідача, останній не міг в повній мірі розуміти про втручання в його права, а відтак скористатися передбаченою процедурою оскарження цих рішень.

За таких обставин суд доходить висновку, що процедура, яка передує зверненню з позовом про примусове видворення, не дотримана позивачем, тому позовна вимога про примусове видворення відповідача задоволенню не підлягає, а відтак не підлягає також задоволенню позовна вимога про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 288, 289, 371 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: вул. Березняківська, 4А, м. Київ) до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце перебування: АДРЕСА_1 )про примусове видворення за межі України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ – відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко