Рішення № 83419535, 09.07.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/8508/16-ц

н/п 2/766/4524/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Прохоренко В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду у м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.02.2013року між нею та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», який діяв від свого імені та в інтересах ПрАТ «УАСК «АСКА-ЖИТТЯ» на підставі Агенського договору №ВD-1 від 14.10.20111року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 85019090756 на суму 21 949,93грн. Даний договір складався із двох невід`ємних частин, а саме Умов договору про надання споживчого кредиту та Пропозиції щодо укладення договору про надання споживчого кредиту. З метою здійснення нею належного виконання обов`язків за кредитним договором банком було складено графік платежів, який є також частиною її Пропозиції (оферти) № 85019090756 від 28.02.2013року.

Відповідно до графіка платежів вона в строк, передбачений кредитним договором, належним чином здійснювала перерахунок грошових коштів в рахунок погашення кредиту.

Також, 20.08.2013року відповідно до Пропозиції укласти договір карткового кредиту та договір страхування (оферти) між нею та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє як від власного імені та від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК «Аска-Життя» на підставі Агенського договору № ВD-1 від 14.10.2011року на умовах зазначених в Пропозиції, Розділ 3 Загальних умов договорів кредитування було укладено договір карткового рахунку № НОМЕР_1 на суму 16 300,00грн.

Незважаючи на те, що вона належним чином виконувала зобов`язання по картковому рахунку за № НОМЕР_1 банком була нарахована заборгованість, яка складається з нарахованих процентів за несвоєчасне погашення за кредитними договорами, що поставило під сумнів діяльність роботи банку, оскільки кошти на погашення кредитної заборгованості вона сплачувала вчасно, що підтверджується ксерокопіями квитанцій.

З метою врегулювання даного питання в досудовому порядку вона неодноразово письмово зверталася до керівництва банку, але жодної позитивної відповіді не отримала і взагалі банком їй безпідставно було відмовлено в наданні роздруківки щодо руху грошових коштів, які були нею сплачені в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Беручи до уваги, що договір про надання споживчого кредиту №85019090765 від 28.02.2013року та картковий договір № 26252019090756 від 20.08.2013року складаються зі двох невід`ємних частин, а саме, зі змісту Умов договорів кредитування та самої Пропозиції укласти договір, домовленість мала відбуватися з нею (з одного боку) та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» (з другого боку).

Однак, відповідно до реквізитів банку, місце розташування останнього є м. Київ, а під час підписання даної пропозиції вона перебувала у відділенні банку, що розташований у м. Херсоні, а тому особа, яка здійснила підпис пропозиції ніяким чином не підтвердила своє повноваження та зміст пропозиції складений у відсутності особи, яку банк уповноважує на вчинення будь-яких дій в інтересах банку, що ставить під сумнів виникнення правової природи підпису, оскільки сам банк – це установа та підписи повинні вчиняться уповноваженими юридичними особами з посиланням на документ, відповідно до якого вони діють та що не суперечить нормам чинного законодавства.

Норми ч.2 ст.207 ЦК України, ст.1000 ЦК України, ст.23 Закону України «Про банки та банківську діяльність» дають підстави сумніватися щодо дійсності укладеного правочину адже сторона, яка здійснила підпис не надала жодного підтверджуючого документу про свій статус на час підписання Пропозиції.

Беручи до уваги даний факт, що пропозиція від 28.02.2013 року та від 20.08.2013 року, яка є невід`ємною частиною договору є оспорюваним правочином, оскільки відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії) згідно зі ст.227 ЦК України є оспорюваним.

Виходячи зі змісту пропозиції укласти договір (оферти) від 28.02.2013року та від 20.08.2013 року моментом укладення договору є 28.02.2013 року та 20.08.2013 року про що свідчить її підпис та підпис невідомої особи. Однак відповідно до Умов договорів кредитування, які були надані її на підпис, останні датовані 27.08.2012 року, а тому на момент підписання вона врегулювала відносини фактично сама із собою.

Також, виходячи з умов за яких нею був придбаний товар, товарний кредит здійснюється з розстроченням платежу, що передбачено ст.694 ЦК

України, а відповідно до ст.1057 ЦК України товарний кредит є різновидом комерційного кредиту до якого застосовуються положення ст.ст.1054-1056ЦК України.

Враховуючи наведені норми, вона була ознайомлена з ціною товару, розмірами платежів, відповідно до графіка платежів та датою до якої повинна була здійснювати обов`язковий платіж, але незважаючи на її дії, направлені на належне виконання зобов`язання, банком була нарахована заборгованість, що вказує на порушення банком істотних умов договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу, що також вказує на недодержання загальних умов, які є необхідними для чинності правочину (ст.203 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахування уточнених позовних вимог позивач просила: визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №85019090756 укладеного на підставі пропозиції від 28.02.2013року, яка була укладена між нею та Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», який діяв як від власного імені та від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК «АСКА-ЖИТТЯ» (страховик) на підставі Агенського договору № ВD-1 від 14.10.2011року;

визнати недійсним договір карткового рахунку № НОМЕР_1 від 20.08.2013року та договір страхування.(оферта) укладений між нею та АТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє як від власного імені так від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК «АСКА-ЖИТТЯ» на підставі Агенського договору № ВD-1 від 14.10.2011року та застосувати наслідки недійсності правочину; зобов`язати ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинити подальше нарахування будь-яких платежів за кредитним договору № 85019090756 від 28.02.2013року та за картковим кредитом № 26252019090756 від 20.08.2013року до вирішення справи по суті.

У письмових запереченнях представник ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» за дорученням, ОСОБА_2 , позов не визнала, зазначивши, що між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 28.02.2013року було укладено кредитний договір № 85019090756 з наступними параметрами: відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язався надати позивачу кредит в розмірі 21 949,53грн., а позивач в свою чергу зобов`язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у строк до 01.03.2016року.

Відповідно до частини 2 Пропозиції укласти договори (оферта) позивач зобов`язалася сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 0,001% річних та комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,27%.

Також, між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 20.08.2013року було укладено договір карткового рахунку № НОМЕР_1 з наступними параметрами: відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язався видати позичальнику кредит з лімітом овердрафту в розмірі 16 300,00грн., а позичальник в свою чергу зобов`язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у строк до 01.03.2016 року.

Відповідно до ч.1 Пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування(оферта) позивач зобов`язалася сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 0,0001% річних та комісію за обслуговування овердрафту в розмірі 2%.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.1,ч.3 ст. 203 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст. 638 ЦК України та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір, порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін.

Враховуючи, що 28.02.2013року між сторонами був укладений кредитний договір № 85019090756 можна зробити висновок, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов`язання щодо виконання даного договору.

Кредитний договір вважається укладеним у момент досягнення згоди сторонами за всіма істотними умовами, а саме, згідно кредитного договору це й договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Згідно до п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте, ОСОБА_1 не відмовилася від виконання умов кредитного договору та не інформувала банк про неможливість виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

В свою чергу, частина 2 кредитного договору містить «Основні умови Кредиту», а тому позивачу були повністю відомі істотні умови кредитного договору, вона не зверталася до кредитора за роз`ясненням положень договору, які були їй не зрозуміли, тим самим погоджуючись із всіма умовами договору.

ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» належним чином виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором – надав кредитні кошти.

За таких умов, договір вважається укладеним з моменту, коли банк, як сторона, яка одержала пропозицію клієнта укласти кредитний договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у заяві (оферті) (ч.2 ст. 640 ЦК України), а тому посилання позивача на те, що договір укладений між нею та банком не відповідає вимогам чинного законодавства України є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, під час укладення договору банк, керуючись нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.2.1,2.4 та 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, надав інформацію про всі витрати, пов`язані з одержанням кредиту, що зазначені в інформаційному блоці заяви(оферти) клієнта, які позивач підписала, чим надала письмові підтвердження споживача про ознайомлення в повному обсязі з наступною інформацією: кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, дату видачі кредиту, відсоткову ставку, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору та підтвердила згоду на укладення договору своїм підписом в заяві(оферти).

Отже, позивач отримала всю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про кредит, вартість всіх супутніх послуг, що забезпечило можливість її свідомого і правильного вибору.

Доводи позивача відносно нарахованої заборгованості та відмови у надані роздруківки відносно руху грошових коштів, спростовуються відповідями наданими банком від 23.02.2016року, від 03.06.2016рку та від 21.07.2016року.

В останнє судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору, проведенні експертизи та витрат на правову допомогу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Враховуючи подані учасниками справи заяви та належне повідомлення про місце, день і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа, здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно до ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановленого договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагентів та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»(далі ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 28.02.2013року уклали кредитний договір № 85019090756 за умовами якого відповідач зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 21 949,53грн., а позивач в свою чергу зобов`язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у строк до 01.03.2016року.

Відповідно до частини 2 Пропозиції укласти договори (оферта) позивач зобов`язалася сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 0,001% річних та комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,27%.

20.08.2013 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 був укладений договір карткового рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого кредитор зобов`язався видати позичальнику кредит з лімітом овердрафту в розмірі 16 300,00грн., а позичальник в свою чергу зобов`язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у строк до 01.03.2016року.

Відповідно до ч.1 Пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування(оферта) позивач зобов`язалася сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 0,0001% річних та комісію за обслуговування овердрафту в розмірі 2%.

Крім того, під час укладення договору банк, керуючись нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.2.1,2.4 та 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, надав інформацію про всі витрати, пов`язані з одержанням кредиту, що зазначені в інформаційному блоці заяви(оферти) клієнта, які позивач підписала, чим надала письмові підтвердження споживача про ознайомлення в повному обсязі з наступною інформацією: кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, дату видачі кредиту, відсоткову ставку, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору та підтвердила згоду на укладення договору своїм підписом в заяві(оферти).

Банк свої зобов`язання за кредитними договорами виконав, позичальник в свою чергу також належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, до виникнення спору щодо нарахованої заборгованості.

На звернення позивача ПАТ «ПУМБ» надавалась відповідь про рух грошових коштів по рахункам відкритим для розрахунків за кредитним договором за вих. № 120/137/02-1 від 23.02.2016року, за вих. № КНО-116/2030/02-1 від 03.06.2016 року, за вих. № КНО-114/2567/02-1 від 21.07.2016 року.

Згідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків..

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових насідків.

В силу ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно до ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Дослідивши текст укладених сторонами кредитних договорів суд прийшов до висновку, що такі умови договором передбачені. Зокрема: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; забезпечення зобов`язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, і у відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним. Договір укладений в належній письмовій формі та підписаний особисто сторонами.

До підписання договору, позивач мала можливість ознайомитися з їх умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договорів, проте договір був підписаний, та кредитний договір виконувався сторонами, у тому числі і позивачем.

Позивач не зверталася до відповідача із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору.

При оформлені кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлений з цими умовами, про що свідчить її підпис у пропозиція укласти договір(оферти) та загальних умовах договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач після підписання договору оспорювала або намагався змінити умови договору, розірвати відразу після його укладення, навпаки позивач сплачувала кошти на умовах договору, що свідчить про прийнятність для неї умов кредитного договору на момент укладення.

З огляду на викладене вище, кредитний договір укладений між сторонами не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину були вільним і відповідали їх внутрішній волі; правочини вчинялися у формі, встановленій законом; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає неприйнятними доводи позивача щодо укладення договору не уповноваженою особою банку, оскільки статтею 92 ЦК України передбачено, що правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті від її імені. Отже, дії органів визнаються діями самої юридичної особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом із тим з позовної заяви вбачається, що позивачка фактично не погоджується із розміром нарахованої кредитором заборгованості, що не відноситься до предмета та підстав даного позову, однак не позбавляє її права на звернення до суду для вирішення даного спору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в задоволенні позову на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 12, 14, 92, 202-203, 207, 627, 638, 1054, 1056 ЦК України, керуючись ст.ст. 5-13, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В.Прохоренко