Ухвала суду № 83419133, 02.08.2019, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/636/19

УХВАЛА

02 серпня 2019 року смт Зарічне

Слідчий суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Зейкан Н. М.

з участю секретаря судового засідання Левчук І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Зарічне клопотання слідчого СВ Зарічненського відділення поліції Вараського відділу поліції ГУПН в Рівненській області Харковець А.В., погоджене прокурором військової прокуратури Рівненського гарнізону Непийвода В.А., про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Зарічненського відділення поліції Вараського ВП ГУНП в Рівненській області Харковець А.В. звернулася до суду з вищевказаним клопотанням.

В клопотанні вказував, що 27.07.2019 року приблизно о 20 год до приймального відділення Зарічненської центральної районної лікарні для надання медичної допомоги доставлено ОСОБА_1 , 1996 року, жителя смт.Зарічне з проникаючим ножовим пораненням в область нирки.

За даним фактом, 27.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12019180120000172 за ч.1 ст.121 КК України.

27.07.2019 року, під час огляду місця події в реанімаційному відділенні Зарічненської ЦРЛ було виявлено та вилучено належні ОСОБА_1 речі, а саме, шорти з джинсового матеріалу блакитного кольору, нижню білизну.

Постановою слідчого від 27 липня 2019 року зазначені предмети визнано речовими доказами у справі та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Підставою для накладення арешту на вилучене в ході огляду майно вказує те, що воно є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, містить на собі сліди злочину, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.

В судове засідання слідчий не з`явився. В адресованій суду заяві просила клопотання розглянути без її участі. На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів судового розгляду даного клопотання не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали вважає, що клопотання належить задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З наданого слідчому судді витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 27 липня 2019 року внесено відомості за фактом нанесення 27 липня 2019 року по вул. Харківця АДРЕСА_1 смт. Зарічне Рівненської області умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_1 .

З протоколу огляду речей потерпілого ОСОБА_1 та його заяви від 27 липня 2019 року вбачається, що під час огляду було виявлено та вилучено належний останньому одяг, зокрема, шорти з джинсового матеріалу синього кольору, нижню білизну зеленого кольору (труси) зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожою на кров.

Постановою слідчого від 27 липня 2019 року зазначені предмети визнано речовими доказами у справі та долучено до матеріалів кримінального провадження.

З наведеного вбачається, що вилучені під час огляду речі потерпілого є речовими доказами у справі, містять на собі сліди злочину та є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За приписами ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність накладення арешту на зазначене майно, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину та існують ризики його приховування, втрати, знищення, пошкодження, у зв`язку з чим можуть настати наслідки, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема проведенню ряду слідчих дій, експертиз.

На підставі наведеного та керуючись ст. 98, 170, 172, 173, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого – задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події від 27 липня 2019 року, зокрема, шорти з джинсового матеріалу синього кольору, нижню білизну зеленого кольору (труси) зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожою на кров, належні ОСОБА_1 , позбавивши власника права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Виконання ухвали доручити слідчому СВ Зарічненського відділення поліції Вараського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області Харковець А.В.

Ухвалу слідчого судді може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Н. М. Зейкан