Рішення № 83418902, 02.08.2019, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/815/19

Провадження № 2/550/197/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2019 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Михайлюк О.І.

за участю секретаря судового засідання – Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чутівського районного суду Полтавської області цивільну справу №550/815/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулось до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) в якому просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за укладеною Генеральної угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі – Генеральна угода) № б/н від 30.01.2014 року у розмірі 23972,32 грн., що складається з заборгованості за кредитом 5508,26 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 5087,75 грн., заборгованості за пенею та комісією 12138,48 грн, штрафу 1237,83 грн відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.01.2014 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду, у відповідності до умов якої останній отримав кредит у розмірі 6543,96 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 18 % на рік на суму залишку заборгованості. Згідно умов договору відповідач зобов`язався щомісячно та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, безпосередньо починаючи з 1 по 25 число кожного місяця.

Позивач зазначає, що в порушення умов Генеральної угоди, ОСОБА_1 зобов`язання за останньою належним чином не виконував, не сплачував щомісячні платежі, в результаті чого станом на 17.06.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 23972,32 грн., що складається з заборгованості за кредитом 5508,26 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 5087,75 грн., заборгованості за пенею та комісією 12138,48 грн, штрафу 1237,83 грн відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив застосувати передбачені законом наслідки спливу позовної давності, у задоволені позову відмовити та розглядати справу за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є Акціонерне товаристо Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»), та ОСОБА_1 з метою створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору № SAMDN56000020819338 від 04.04.2008р. та кредитному договору № SAMDР01000003832102 від 30.06.2010р. укладено Генеральну угоду, у відповідності до умов якого останній отримав кредит у розмірі 6543,96 грн. на строк 24 місяці, з 30.01.2014р. по 31.01.2016р., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 18 % на рік на суму залишку заборгованості. Згідно умов Генеральної угоди відповідач зобов`язався щомісячно та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, безпосередньо починаючи з 1 по 25 число кожного місяця. (а.с. 8).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З вищевикладеного випливає, що зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п.п. 6.5., 6.6. Умов та правил надання банківських послуг (надалі Умови), позичальник зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором.

У разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), виплаті винагороди банку.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 17.06.2019 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 23972,32 грн., що складається з заборгованості за кредитом 5508,26 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 5087,75 грн., заборгованості за пенею та комісією 12138,48 грн, штрафу 1237,83 грн відповідно до п.2.2. Генеральної угоди (а.с. 5-6).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснив останній платіж з погашення заборгованості за кредитним договором 25.03.2016 року.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 5508,26 грн закінчився, оскільки останнє погашення заборгованості за кредитним договором здійснено відповідачем 25.03.2016 року, в той час як позивач звернувся із вказаним позовом до суду 03.07.2019 року, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 5087,75 грн процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

За умовами договору сторони погодили сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12.

Як вбачається з матеріалів справи, за Генеральною угодою від 30.01.2014р. строк кредитування становив з 30.01.2014р. по 31.01.2016р.

Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після 31.01.2016р. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується застосування передбачених законом наслідків спливу позовної давності в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом , суд з зазначає наступне.

З аналізу приписів ст.ст. 256, 267 ЦК України випливає, що позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Враховуючи, що після 31.01.2016р. у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому до вимоги позивача про стягнення таких процентів позовна давність не може бути застосована.

Щодо вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих до 31.01.2016р. включно, суд зазначає, що за умовами Генеральної угоди від 30.01.2014р. останній платіж зі сплати процентів за користування кредитом відповідач повинен був сплатити до 25.02.2016р. Отже, з 26.02.2016р. почався перебіг строку позовної давності по стягненню процентів за користування кредитом, нарахованих до 31.01.2016р. включно.

Таким чином, станом на момент звернення 03.07.2019р. позивачем з даним позовом до відповідача, строк позовної давності щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом нарахованих до 31.01.2016р. включно – сплив, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 5087,75 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в сумі 12138,48 грн та 1237,83 грн штрафу суд зазначає наступне.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Згідно п. 8.6. Умов, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених даним договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30.01.2014 року, станом на 17.06.2019 року, вбачається, що банком, відповідно до п.22 Генеральної угоди нараховано 12138,48 грн заборгованості за пенею та комісією та штраф у розмірі 1237,83 грн.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Як вже було встановлено, позивачем щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом пропущений строк позовної давності, у зв`язку з чим, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не можуть бути стягнуті штраф та пеня, нараховані на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та комісії в сумі 12138,48 грн та 1237,83 грн штрафу не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за укладеною Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі – Генеральна угода) № б/н від 30.01.2014 року у розмірі 23972,32 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України: у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", місцезнаходження: м. 01001, Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ - 14360570, адреса для листування – 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 23.02.2001 року.

Суддя О. І. Михайлюк