Рішення № 83417001, 31.07.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/2349/19

Провадження №2/428/1300/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Данька К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою зареєстровані: її син ОСОБА_4 , невістка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3 . З травня 2017 року подружні стосунки сина та невістки припинилися, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 виїхали з квартири, але до теперішнього часу залишаються зареєстрованими за вказаною адресою та добровільно з реєстраційного обліку не знімаються. Наявність реєстрації відповідачів у квартирі порушує права та інтереси позивача, як власника, оскільки створює перешкоди у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном. Позивач звернулася з цим позовом до суду і просить визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Підтвердила доводи, викладені у позові та додатково пояснила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на даний час мешкають у м. Рубіжне. ОСОБА_2 працює поваром у дитячому садочку та навчається у технікумі, ОСОБА_3 відвідує школу. Відповідачі добровільно виїхали з квартири. Особистих речей відповідачів у квартирі немає.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце судового засідання справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Представник третьої особи Данько К . В. в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Заперечував проти визнання неповнолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідачі своїм правом на подачу відзиву не скористалися.

Позивач та представник третьої особи не заперечували проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у зв`язку з чим судом 30.07.2019 року на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 р. по справі за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

В судовому засіданні встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору дарування квартири, посвідченого 28.02.2001 року державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Кровяковим С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2-406.

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 3803 від 14.02.2019 року, виданою відділом адміністративних послуг ЦНАП у м. Сєвєродонецьку вбачається, що до складу сім`ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з актом ОСББ "Юність Сєвєродонецьк" від 20.02.2019 року в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.05.2017 року не мешкають ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.09.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьками дитини записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно з копією рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.05.2018 року шлюб, зареєстрований 03.10.2008р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, актовий запис №622, між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 розірвано.

Судом встановлено, що колишній член сім`ї власника спірного житла ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з 2017 року без поважних причин, що знайшло підтвердження в судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями позивача.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з 2017 року без поважних причин, тобто більше одного року, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд зазначає наступне.

За ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

У відповідності до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 176 СК України батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Також, відповідно до ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Суд вважає, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , нарівні з його батьком ОСОБА_4 , який є зареєстрованим та мешкає за вказаною адресою.

Доказів того, що неповнолітня дитина має у користуванні чи власності інше житло суду надано не було.

Також суд, враховує висновок Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29.07.2019 року №4265, який вважає недоцільним позбавлення права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 31.07.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32, код ЄДРПОУ 26204220.

Представник третьої особи: Данько Костянтин Вікторович , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 .

Суддя Ж. І. Кордюкова