Рішення № 83414271, 10.07.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/458/19 Провадження № 2/450/838/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2) про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

позивач 12.02.2019 року звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування в розмірі 79334,88 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 31.01.2018 року по 31.01.2019 року у розмірі 27677,79 грн.; за період з 03.08.2017 року по 31.01.2019 року інфляційні витрати - 9329,68 грн. та три проценти річних за користування коштами - 3566,77 грн.; витрати за евакуацію – 650,00 грн.; витрати за оплату стоянки – 1250 грн.; витрати за виготовлення експертизи -1200,00 грн.; стягнути з відповідача 2 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. Окрім цього стягнути з відповідачів судові витрати по оплаті правничої допомоги у розмір 10000,00 грн. та сплату судового збору.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09.05.2016 року на а/д Київ-Чоп поблизу с. Камянопіль Пустомитівського району Львівської області відбулась ДТП пригода за участю транспортного засобу «Renault Logan» н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Renault Kangoo» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 .

Цивільно-правова відповідальність автомобіля, яким керував ОСОБА_2 була застрахована відповідачем ТДВ «Київ Ре» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/3376951, який зобов`язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.09.2017 року № 450/66/17 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України,кримінальне провадження відносно нього закрите на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням.

Згідно висновку експертного автотоварозначого дослідження від 16.08.2016 року, вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу «Renault Kangoo» н.з. НОМЕР_2 становить 79 334,88 грн.

04.05.2017 року вона звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика та надала всі необхідні документи. однак на момент звернення до суду страхове відшкодування залишається не виплаченим.

Окрім цього внаслідок дорожньо - транспорної пригоди їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у тому,що вона на той час перебувала на восьмому місяці вагітності та їй були заподіяні легкі тілесні ушкодження, вона зазнала душевних страждань внаслідок пошкодженні її майна та зміни способу життя. З огляду на викладене просить стягнути з відповідача 2 моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень

Ухвалою суду від 12.03.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

11.04.2019 року представник відповідача 1 подав відзив на позов, в якому зазначив що позовні вимоги не визнає в задоволенні яких просить відмовити з наступних підстав. 26.04.2016 року між СК «Київ Ре» та ОСОБА_5 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за яким забезпеченим є транспортний засіб «Renault Logan» н.з. НОМЕР_1 .

11.05.2016 року до страхової компанії надійшло повідомлення водія автомобіля «Renault Kangoo» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 про ДТП, яка з заявою про страхове відшкодування звернулася лише 04.05.2017 року, тобто майже через календарний рік. Вважає, що позивач порушила вимоги п.35.1 ст.35 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно яких заява про виплату страхового відшкодування повинна бути подана протягом 30 днів з подання повідомлення про ДТП. У зв`язку з зазначеним СК «Київ Ре» має законні підстави продовжити строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування на кількість днів прострочення подання заяви про виплату страхового відшкодування. Окрім цього посилається на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, у зв`язку з чим страховик направив ОСОБА_1 лист від 02.04.2018 року № 161 про надання належним чином завіреної копії вироку, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП від 09.05.2016 року. Проте всупереч зазначеному, ОСОБА_1 долучила до позовної заяви копію ухвалу Пустомитівського районного суду від 26.09.2017 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, в якій зазначено, що останній відшкодував потерпілому шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням, що згідно п.4 ч.1 ст.26 ЗУ "Про страхування" є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Відсутні також підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України до даних правовідносин, оскільки відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних відносин. При цьому нарахування штрафних санкцій може здійснюватися виключно після 26.08.2018 року, а не за вказаний позивачем період з 31.01.2018 року по 31.01.2019 року.

15.04.2019 року представник позивача подав відповідь відзив, в якому зокрема зазначив, що ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності та підставі ст. 46 КК України з нереабілітуючих підстав, що не спростовує факт його вини у вчиненні ДТП. А твердження відповідача 1 про те, що ОСОБА_2 відшкодовано шкоду позивачу не відповідають дійсності оскільки, така не була потерпілою у кримінальній справі та відшкодування не отримувала. Покликання на те, що позивачу було скеровано лист про надання вироку суду не відповідають дійсності, оскільки такий лист ОСОБА_1 не отримувала та доказів його скерування відповідачем 1 не надано.

13.05.2019 року представник відповідача 1 подав заперечення на відповідь на відзив з підстав аналогічних, які вказані ним у відзиві на позов.

В судове засідання позивач та її представник не заявилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять такі задовольнити

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, причини неявки не повідомив.

Відповідач 2, ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзив на позов.

Оскільки в судове засідання не явилися всі учасники справи, суд відповідно до вимог ст.223 та ст.247 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення у їх відсутності та на підставі наявних у справі даних і доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Конституцією України ( статті 3,21,24,55 ,129) встановлено, що всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, права і свободи людини, громадянина захищаються судом відповідно до вимог чинного законодавства.

До основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачуваних цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( надалі-Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно приписів ст. 29 Закону , у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом встановлено, що 09.05.2016 року приблизно о 21:00 год. на а/д Київ -Чоп поблизу с. Камянопіль Пустомитівського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) за участю транспортного засобу «Renault Logan» н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Renault Kangoo» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 .

За фактом ДТП внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140270000940 від 10.05 2016 року.

За результатами судового розгляду згаданого кримінального провадження 26.09.2017 року Пустомитівським районним судом Львівської області постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження у зв`язку з примиренням обвинуваченого та потерпілого, якою встановлено вину ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину.

Як зазначено у мотивувальній частині цієї ухвали, потерпілим у даному кримінальному провадженні являється ОСОБА_6 . При розгляді справи потерпілий та обвинувачений досягнули примирення та обвинувачений відшкодував потерпілому шкоду, заподіяну вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України , а потерпілий в свою чергу шляхом вільного волевиявлення пробачив обвинуваченому вчинення злочину.

В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Logan» н.з. НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована відповідачем ТДВ «СК «Київ Ре» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/3376951, даний факт визнаний учасниками справи, тому такий в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно висновку експертного атотоварознавчого дослідження № 91/16 від 16.08.2016 року, вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу марки «RenaultKangoo» н.з. НОМЕР_2 становить 79 334,88 грн.

Судом встановлено., що 04.05.2017 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Київ Ре» із заявою про виплату страхового відшкодування про що свідчить копія її заяви, та надала всі необхідні документи, втім страхове відшкодування на користь позивача не було виплачено.

Відповідно до ст. 6 Закону , страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та порядок його виплати передбачений ст.36 Закону . Так страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Однак ТДВ «СК «Київ Ре» у визначений законом строк – 90 днів, який з дати подання заяви сплив 03.08.2017 року, страхове відшкодування не здійснив, свого законодавчо встановленого обов`язку по виплаті позивачу страхового відшкодування відповідач не виконав,

існування об`єктивних підстав для невиплати такого не довів, кошти не сплачені до даного часу.

Одним із законодавчо передбачених в ст.546 ЦК України способів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до положень ст.992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п.36.5 ст.36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Зважаючи на те, що відповідач 1 не виконав грошове зобов`язання по виплаті позивачу страхового відшкодування, тому такий набув право на стягнення з ТДВ «Київ Ре» на свою користь відповідної суми пені.

Так як позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 31.01.2018 року по 31.01.2019 року (останні 12 місяців перед зверненням до суду), тому розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача за вказаний період, становить 27 677,79 грн. Розрахунок пені здійснювався за формулою: сума боргу (79334,88 грн.)/ 100%* подвійну облікову ставку НБУ за відповідний період/365* кількість днів прострочення у періоді (а.с 93 ).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.21 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625ЦК України).

У відповідності до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові №6-282цс17 від 07.06.2017 року, правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між особою та страховою компанією договору обов`язково страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання основного грошового зобов`язання у вигляді невиплати позивачу страхового відшкодування, до такого слід застосувати санкції, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, та стягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 9329,68 грн. за період з 03.08.2017 року по 31.01.2019 року та 3% річних в розмірі 3566,77 грн. за цей же період.

Суд надає віри вказаним сумам, оскільки такі розраховано у відповідності до долученого до матеріалів справи розрахунку (а.с.91-93) та перевірені судом.

Окрім цього, з відповідача 1 на користь позивач слід стягнути витрати пов`язані з залученням експерта, евакуацією транспортного засобу та послуги стоянки, оскільки відшкодування таких передбачено ст.29 Закону, а розмір таких документально підтверджений позивачем ( а.с.30-32).

Також у зв`язку з невиплатою відповідачем страхового відшкодування позивач змушений був звернутися за правовою допомогою адвоката, який безпосередньо приймав участь в розгляді справи. За надану професійну правничу допомогу позивачем сплачено 10 000,00 грн., і такі витрати документально підтверджені ( а.с.40).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Також відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Саме позивач має довести наявність усіх вищевказаних обставин для вирішення питання про наявність та розмір моральної шкоди.

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем, не доведено факт завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями відповідача 1, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди. Отже, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000грн. не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зокрема, позов задоволено частково, а позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі: 1230,09 грн. - за позов майнового характеру та 704,8 грн. – немайного характеру,( а.с.1,2). Тому з відповідача 1 на користь позивача слід стягнути 1230,09 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.15,16,549,625,992 ЦК України,ст.ст.10,81,133,137,141,258-259,263-265, 273, 351-355,430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»

ЄДРПОУ 33442139, місцезнаходження м.Київ, вул. Анрі Барбюса,13Б на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , 123009,12 грн. (сто двадцять три тисячі девять гривень 12 копійок) заборгованості, з яких: 79334,88 грн - страхове відшкодування; 27677,79 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 31.01.2018 року по 31.01.2019 року; 9329,68 грн. –інфляційні витрати за період з 03.08.2017 року по 31.01.2019 року; 3566,77 грн. - три проценти річних за користування коштами за період з 03.08.2017 року по 31.01.2019 року; 650,00 грн. – витрати за евакуацію; 1250,00 грн. - витрати за оплату стоянки; 1200,00 грн .- витрати , пов`язаних з залученням експерта.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»

ЄДРПОУ 33442139, місцезнаходження м.Київ, вул. Анрі Барбюса,13Б на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ,

судовий збір в розмірі 1230,09 грн.( одна тисяча двісті тридцять гривень 09 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України.

СуддяМ. О. Кіпчарський