Рішення № 83412538, 25.07.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2019 Справа № 920/459/19Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М. розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/459/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» (40021, м. Суми, пров. Громадянський, 7, код 34743322),

до відповідача: Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (40031, м. Суми, вул. Романа Атаманюка, 49-А, код 34328815),

про стягнення 564 720 грн. 27 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщенко О.В. (адвокат, свідоцтво № 350 від 17.06.2011; довіреність б/н від 07.06.2019),

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 564720 грн. 27 коп. боргу за договором підряду № 29-ТО від 02.01.2018, а також стягнути судові витрати.

Представник відповідача в дане судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву повторно не подав. Згідно інформації з мережі інтернет щодо відстеження поштових відправлень на сайті Укрпошти, ухвалу суду від 25.06.2019, яка направлялася відповідачу було отримано 01.07.2019. Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.05.2019 у справі № 920/459/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/459/19; справу розглядати у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 11.06.2019, 12:00.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 у справі № 920/459/19 постановлено відкласти підготовче засідання на 25.06.2019, 11:50, а ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 у справі № 920/459/19 постановлено відкласти підготовче засідання на 04.07.2019, 12:00

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 04.07.2019 у справі № 920/459/19 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання 25.07.2019, 11:00.

25.07.2019 представником позивача подано до суду заяву б/н від 25.07.2019 (вх. № 2242 від 25.07.2019), відповідно до якої представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 464720,27 грн. боргу та 8470,80 грн. витрат по сплаті судового збору, у зв`язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 25.07.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

02 січня 2018 року між Комунальним підприємством «Сумитеплоенергоцентраль» Сумської міської ради (далі-Експлуатуюча організація), Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» (далі - підрядник) та Комунальним підприємством «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (далі - замовник) було укладено договір № 29-10 (далі Договір № 29-ТО).

Згідно п. 1.1 Договору № 29-ТО Замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і систем диспетчеризації на об`єктах замовника, визначених додатком № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. Договору № 29-ТО передбачено, що вартість предмету Договору узгоджена сторонами і на день його укладення становить 61228,99 грн. щомісячно згідно додатку № 1 до Договору та вартість обслуговування систем диспетчеризації 5806,18 грн. щомісячно згідно додатку № 2.

Пунктами 5.2, 5.3 Договору № 29-ТО передбачається що оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата виконаних робіт здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

На підставі умов Договору № 29-ТО підрядником для замовника були організовані і виконані роботи по технічному обслуговуванню ліфтів і систем диспетчеризації на загальну суму 1097082,24 грн., при цьому замовником на користь підрядника було сплачено 532361,97 грн., залишок заборгованості становить 564720,27 грн., що підтверджуються відповідним актом звіряння взаємних розрахунків за Договором № 29-ТО.

Таким чином за станом на 13.05.2019 сума основного боргу відповідача за послуги надані позивачем згідно умов Договору № 29-ТО становила 564720,27 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи станом на 23.07.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 464720,27 грн., у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості перед позивачем в сумі 100000,00 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2018 по 23.07.2019 та випискою банку за 22.07.2019.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов`язку щодо їх оплати.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України п. 6 Оглядового листа від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов`язаних із виконанням договорів підряду».

При цьому відповідач не заявляв та не повідомляв позивача про недоліки у роботах, організованих і виконаних позивачем згідно Договору № 29-ТО, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі надання послуг та/або виконання робіт або обґрунтування відмови від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт позивачу не надавав.

З огляду на зазначене відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт (послуг) по Договору № 29-ТО свідчить про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг і робіт та виникнення у відповідача обов`язку щодо їх оплати.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідач ухиляється від прийняття виконаних позивачем робіт (підписання актів прийняття виконаних робіт) без будь-яких заперечень, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи у розмірі 464720,27 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, а стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 100000,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 8470,80 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (40031, м. Суми, вул. Романа Атаманюка, 49-А, код 34328815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» (40021, м. Суми, пров. Громадянський, 7, код 34743322) заборгованість в сумі 464720,27 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8470,80 грн.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 100000,00 грн. провадження у справі закрити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02 серпня 2019 року.

Суддя С.В. Заєць