Рішення № 83412362, 31.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019 справа № 914/691/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Іванило О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства “Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування”, Запорізька область, м.Запоріжжя;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр Енергоремонт”, Львівська область, Львівська обл., м.Борислав;

про: стягнення заборгованості;

ціна позову: 694412,90грн.

Представники:

Позивача: Довбуш О.Р. – адвокат (договір про надання правової допомоги від 25.04.2019р. №б/н);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування” від 04.04.2019р. вих.№01-26/02 (вх.№695) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр Енергоремонт” про стягнення заборгованості; ціна позову 694412,90грн.

Підставами позовних вимог Позивач визначає неналежне виконання Відповідачем умов укладеного Договору від 17.10.2017р. №77/17 щодо розробки конструкторської документації деяких вузлів трансформатора виробництва JST Transformateurs, Ліон, Франція, потужністю 2,6 МВА з деталями, які підлягають заміні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2019р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.05.2019р.

Підготовче засідання відкладено на 22.05.2019р. з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 07.05.2019р. у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2019р. у даній справі судом постановлено заяву Акціонерного товариства “Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування”, Запорізька область, м.Запоріжжя, від 07.05.2019р. б/н (вх. №21114/19 від 22.05.2019р.) про виклик свідка відхилити; відмовити Акціонерному товариству “Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування” у виклику свідка ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2019р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 11.06.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2019р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 02.07.2019р.; викликати в судове засідання для допиту Свідка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); повідомити Свідка ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за відомо неправдиві показання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2019р. у даній справі судом постановлено підготовче засідання відкласти на 16.07.2019р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи для надання пояснень по суті справи; викликати в судове засідання для допиту Свідка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); повідомити Свідка ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за відомо неправдиві показання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2019р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; розгляд справи по суті призначити на 16.07.2019р.; викликати в судове засідання для допиту Свідка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2019р. у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання на 31.07.2019р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, 31.07.2019р. за вх.№31117/19 Позивачем подано здійснені переклади наявних у матеріалах справи документів державною мовою. З приводу поданого клопотання суд зазначає, що до клопотання не долучено нових доказів, а лише переклади наявних, долучених до матеріалів справи документів. Подані переклади судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Також, представник Позивача заявив, що, з врахуванням того, що Відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, брав участь у попередньому судовому засіданні з розгляду спору по суті, не повідомив суду про причини неявки, відсутні правові підстави до відкладення розгляду справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явилась; проте, впродовж розгляду справи надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Крім цього, як зазначено в ухвалі Господарського суду Львівської області у даній справі від 16.07.2019р., як до завершення підготовчого провадження, так і в судовому засіданні представники Сторін зазначили про неможливість проведення судової експертизи, оскільки єдиними фахівцями, які володіють спеціальними знаннями з приводу трансформатора та документації, що є об`єктом позову, є Позивач.

Також, як зазначено в ухвалі суду у даній справі від 16.07.2019р., представниками Сторін визнано відповідність наявних в матеріалах копій документів оригіналам.

Позиція Позивача:

Позивач, з підстав, зазначених у позові, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 597200грн суми основного боргу з оплати виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем робіт за Договором від 17.10.2017р. №77/17, а також 20679,26грн. трьох відсотків річних та 76533,64грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку здійснення оплати.

Позиція Відповідача:

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Відповідачем при використанні конструкторської документації, яка була предметом Договору від 17.10.2017р. №77/17 виявлено численні помилки, внаслідок яких Відповідачу завдано збитки в розмірі 216000грн. З огляду на наведене Відповідач вважає, що Позивач повинен безоплатно усунути помилки в конструкторській документації та відшкодувати 216000грн. завданих збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

17.10.2017р. між Акціонерним товариством “Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування” (надалі – Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Центр Енергоремонт» (надалі – Відповідач, Замовник) укладено Договір №77/17 (надалі – Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе виконання робіт «Розробка комплекту конструкторської документації (надалі – КД) деяких вузлів трансформатора виробництва JST Transformateurs, Ліон, Франція, потужністю 2,6 МВА з деталями, які підлягають заміні».

Відповідно до пункту 1.2. Договору Виконавець розробляє і передає КД в наступному обсязі: магнітопровід, схема шихтовки; обмотки; активна частина; відводи сторони високої та низької напруги; креслення розкріплення активної частини в баку трансформатора; програма і методика приймально-здавальних випробувань; замовні специфікації на обмоточні проводи. Строк розробки КД 52 календарних дні з моменту отримання першого авансового платежу за Договором.

Пунктом 1.3. Договору Сторонами встановлено, що для виконання робіт за Договором робітники Виконавця виконують заміри з виконанням ескізів під час розбори трансформатора на виробничих площах Замовника. Авторський нагляд за виконанням розроблених Виконавцем вузлів і збірки трансформатора проводиться шеф-інженером Замовника протягом 21 робочого дня згідно Виробничого графіка Замовника.

Проживання спеціалістів Виконавця під час участі в розборці, виконання ескізів і авторського нагляду на території Замовника за його рахунок (п.1.4. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору строк виконання робіт за Договором 81 календарний день з моменту отримання першого авансового платежу. У випадку, якщо виробничий план Замовника коректується в сторону продовження, то строк виконання робіт за Договором так само коректується в сторону збільшення шляхом підписання Додаткової угоди до Договору.

Згідно пункту 2.2. Договору передача КД, оформленої у встановленому в Виконавця порядку, по пункту 1.2. Договору, здійснюється Виконавцем в електронному виді за адресою Замовника, яка вказана в розділі 8 Договору; формат фалів, що передаються dwg і doc, мова документації російська, система мір і ваг метрична.

Пунктом 3.1. Договору Сторонами погоджено, що вартість робіт, згідно Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною), складає 996000грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.2. Договору оплата за Договором проводиться Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця в наступному порядку:

3.2.1. Замовник перераховує на рахунок Виконавця перший авансовий платіж в розмірі 30 відсотків вартості Договору на підставі Рахунку Виконавця протягом 10 банківських днів з моменту отримання Рахунку.

3.2.2. Другий авансовий платіж в розмірі 30 відсотків від загальної вартості Договору Замовник здійснює через місяць після здійснення першого авансового платежу на підставі Рахунку Виконавця.

3.2.3. Остаточний розрахунок за виконані Виконавцем роботи в розмірі 40 відсотків від загальної вартості Договору Замовник проводить протягом 10 банківських днів з моменту повідомлення про готовність до передачі КД.

По закінченню робіт Сторони підписують Акт приймання-передачі (п.4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору у випадку мотивованої відмови Замовника від приймання робіт Сторонами складається двосторонній Акт з переліком необхідних допрацювань і строками їх виконання.

Згідно пункту 5.5. Договору Замовник гарантує відповідність КД темі Договору по пункту 1.1., об`єму по пункту 1.2. Договору та ЄСКД.

Пунктом 6.1. Договору Сторонами передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.03.2018р.

Зміни і доповнення до Договору дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані повноважними представниками Сторін (п.6.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору Сторонами передбачено, що Виконавець приступає до виконання робіт за Договором після отримання авансового платежу.

Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору) Сторонами встановлено, що вартість робіт «Розробка комплекту конструкторської документації (надалі – КД) деяких вузлів трансформатора виробництва JST Transformateurs, Ліон, Франція, потужністю 2,6 МВА з деталями, які підлягають заміні» за Договором складає 996000грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Вказаний Договір та Додаток №1 до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

18.10.2017р. Позивачем Відповідачу виставлено Рахунок-фактуру №СФ-000331 на суму 298800грн. за Договором.

В подальшому, 16.11.2017р. Позивачем Відповідачу виставлено Рахунок-фактуру №СФ-000372 на суму 298800грн. за Договором.

16.01.2018р. Позивачем Відповідачу виставлено Рахунок-фактуру №СФ-0000008 на суму 398400грн. за Договором.

Актом здачі-приймання робіт по Договору від 29.01.2018р. б/н Сторонами встановлено, що Позивачем розроблено комплект конструкторської документації деяких вузлів трансформатора виробництва JST Transformateurs, Ліон, Франція, потужністю 2,6 МВА (послуги згідно ДКПП 71.12) згідно п.1.2. Договору.

Виготовлена документація задовольняє умови Договору і належним чином оформлена. Загальна вартість Договору становить 996000грн. з врахуванням ПДВ., з яких перераховано 398800грн. з врахуванням ПДВ.

Вказаним Актом підтверджується виконання робіт за Договором на суму 996000грн. з врахуванням ПДВ, належить до перерахування 597200грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Претензією від 25.09.2018р. вих. №01-26/48 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про сплату 597200грн. суми боргу з оплати виконаних робіт за Договором.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, про те, що Відповідачем вказану Претензію залишено без відповіді та реагування. з підстав чого просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 597200грн суми основного боргу з оплати виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем робіт за Договором, а також 20679,26грн. трьох відсотків річних та 76533,64грн. інфляційних втрат за період з 19.11.2017р. по 11.03.2019р. за порушення порядку і строку здійснення оплати.

11.05.2019р. до суду надійшов Відзив на позовну заяву від 08.05.2019р. вих. №60 (вх. №19019/19), у якому Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Відповідачем при використанні конструкторської документації, яка була предметом Договору від 17.10.2017р. №77/17 виявлено численні помилки, внаслідок яких Відповідачу завдано збитки в розмірі 216000грн. З огляду на наведене Відповідач вважає, що Позивач повинен безоплатно усунути помилки в конструкторській документації та відшкодувати 216000грн. завданих збитків.

В обґрунтування викладених заперечень проти заявленого позову покликається на те, що Листом від 24.04.2018р. вих. №89 Відповідач звертався до Позивача з повідомленням про наявність значної кількості помилок у КД та проханням якнайшвидше відкоригувати документацію.

Листом від 02.05.2018р. вих.№04.4-09/285 Позивач надав відповідь на вищевказаний лист, в абз. 1 стор.2 якого Позивач погоджується відкоригувати КД до 04.05.2019р., що ним зроблено не було у зазначений строк.

В подальшому, листом від 02.05.2018р. вих. №99 Відповідач довів до відома Позивачу, що необхідність виготовлення нової оснастки спричинена виготовленням первинної оснастки згідно креслень, розроблених Позивачем з неправильними розмірами обмотки та невірним типом обмотувального проводу, що призвело до неправильних розмірів та конструкції обмотки, в результаті чого було витрачено додаткові кошти та час на її доопрацювання. Переребленню також підлягав обмотувальний провід провід шляхом зняття ізоляції МОМЕХ та накладення ізоляції ВВР. Точна кількість помилок у КД сторони мужуть встановити шляхом порівняння її первинного та відредагованого примірника.

Тим часом, Відповідач зазначає, що в ході ремонту виявляв недоліки КД, що призвело до додаткових витрат грошових коштів на виконання ремонту трансформаторів по цій КД.

Черговий раз листом від 25.06.2018р. №140 Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією вирішити питання по остаточній оплаті, а саме встановити кількість помилок у КД, у зв`язку з неналежним виконанням Позивачем своїх зобов`язань та подальшого прийняття рішення про зменшення суми оплати по договору пропорційно до виявлених недоліків та відшкодування понесених збитків. Для цього Відповідач просив повідомити про дату прибуття представників Відповідача на підприємство Позивача для вирішення зазначених питань.

Відповідь на вищевказаний лист була надана Позивачем Листом від 31.08.2018р. №36-14/100, в якому Позивач фактично визнав неналежне виконання своїх зобов`язань по договору та наявність помилок у КД. Однак незважаючи на це, вимагав повної оплати за договором. 07.09.2018р. листом №200 Відповідач акцептував увагу Позивача на необґрунтованості посилання на маловідому конструкцЗію трансформатора як на належну підставу наявності недоліків у КД, так як враховуючи принцип свободи договору підприємство Позивача прийняло рішення про реальну можливість виконання ним КД без жодних зауважень чи умов щодо конструкції трансформатора. Представники Позивача були детально ознайомлені з конструкцією та будовою трансформаторів, на підставі чого був визначений об`єм робіт та сума договору.

Також Відповідач зазначає про те, що в черговий раз повідомив про завдання йому збитків наявністю помилок у КД, що спричинило додаткові витрати з його сторони. Було запропоновано визначити кількість помилок у КД які призвели до додаткових витрат Відповідача під час виконання ремонтів та встановити відповідний порядок взаєморозрахунків з врахування збитків.

Листом від 10.09.2018р. вих. №01-26/39 Позивач запропонував сформувати кількість і склад неточностей і визначити суму компенсації.

Листом від 21.09.2018р. вих. №36-14/107 Позивач повторно зазначив про необхідність вказати кількість та зміст зауважень та суму компенсації.

Листом від 24.09.2018р. вих. №205/10 Відповідач зазначив, що ним було вставлено наявність більше 15 значних помилок у КД, зазначивши їх зміст та суму можливої компенсації у розмірі 216000грн.

З підстав наведеного та з врахуванням норм статтей 858 та 891 ЦК України Відповідач просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

22.05.2019р. Позивачем подано до суду Відповідь на відзив від 22.05.2019р. б/н (вх. №21115/19), у якій в спростування доводів, викладених Відповідачем у Відзиві на позовну заяву, зазначає, що у вищеописаних листах з огляду на відмову Відповідача від оплати робіт просив надати обґрунтований перелік недоліків та їх вартісне вираження. Відповідачем у відповідь не надано такого переліку чи розрахунку, натомість помилково протрактовано це як визнання Позивачем факту неналежного виконання обов`язків за Договором.

Заявлені Відповідачем збитки в сумі 216000грн. Позивач вважає намаганням Відповідача безпідставно зменшити вартість робіт за Договором, оскільки питання відшкодування Позивачем збитків Відповідачу не входить в предмет доказування у даній справі, а також факт існування збитків Відповідача, їх розмір та причиново-наслідковий зв`язок між діями Позивача та збитками Відповідача не доведено останнім належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

З підстав наведеного Позивач підсумовує, що ним належним чином виконано умови Договору, виготовлено та передано Відповідачу КД, Відповідачем частково оплачено виконані роботи в розмірі 40 відсотків від вартості Договору, а наявність збитків Відповідача не підтверджена доказами у справі і просить суд задоволити позов у повному обсязі.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк, або пропорційного зменшення ціни роботи, або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно ч.2 ст. 891 ЦК України у разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 зазначив що подібного трансформатора в Україні на ремонті не було і в Позивача були наявні лише його фотографії без технічних характеристик вузлів трансформатора.

Свідок підтверджує відповідність розмірів проводу та ізоляції проте, з підстав порушення Відповідачем технології ремонту щодо їх склеювання вказаний трансформатор не пройшов випробування в Позивача. Також наголошує що за Договором замовлялась саме конструкторська документація, а не технологічна, Тобто замовлялись креслення вузлів і агрегатів трансформаторів, а не перелік, об`єми і послідовність робіт з їх ремонту. Вказаними доводами свідок спростовує недоліки КД та зазначає, що Відповідачем з двох наявних у нього трансформаторів такого типу було складено один, який в подальшому не пройшов випробування на базі Позивача. після вказаних подій було доопрацьовано замовлену в третіх осіб оснастку і замінено провід та ізоляцію. Окрім того було усунено недоліки збірки трансформатора шляхом склеювання проводів обмоток.

Щодо проведення ремонту трансформаторів Позивачем зазначає, що такі були дані як давальницька сировина, тобто Відповідачем надано обмотки трансформатора, а Позивачем здійснено його збірку на підставі окремого договору на орендованому у Позивача станку

На запитання Позивача свідок підтвердив, що трансформатори, які були надані Позивачу були наявні старі обмотки, а не ті, які б мали бути виготовлені на підставі КД, яка була предметом Договору і саме ці обмотки вийшли з ладу під час випробовування трансформаторів. Після виконання вимог КД щодо склеювання проводів обмотки не розпадались і вдалось завершити збірку і випробовування трансформаторів, які на даний час працюють і рекламацій щодо якості їх ремонту не заявлено.

Свідок також заперечив наявність недоліків в КД, зазначив що такі є коригуванням КД у зв`язку із тим що подібні роботи можна виконувати різними способами і після невдачі із застосуванням одного з них до КД були внесені коригування з метою застосування іншого аналогічного способу виготовлення обмоток трансформатора.

На запитання суду щодо наявності помилок свідок зазначив, що трансформатор був в якості дослідного і на основі нього КД приводилась до фактичних розмірів і характеристик. З підстав наведеного заперечив наявність помилок в КД.

Щодо можливості проведення експертизи КД свідок зазначив що Позивач є унікальним підприємством, яке займається розробою конструкторської документації для ремонту і обслуговування трансформаторів і фахівці для проведення експертизи такої КД в Україні, наявні лише на підприємстві Позивача.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про безпідставність заперечень Відповідача проти заявлених позовних вимог з підстав існування недоліків КД з огляду на недоведність існування недоліків переданої за Договором конструкторської документації.

Щодо заперечень Відповідача проти заявленого позову з підстав понесення збитків в розмірі 216000грн.у зв`язку із помилками у КД суд зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

З підстав наведеного суд критично оцінює вказані заперечення Відповідача, оскільки зустрічного позову про відшкодування завданих збитків у даній справі чи окремо поданого позову із таким предметом спору Відповідачем до Позивача станом на час вирішення спору по суті не заявлено, а факт заподіяння Позивачем шкоди Відповідачу та розмір такої шкоди з врахуванням предмету та підстав заявленого позову у даній справі не входить в коло обставин, які підлягають встановленню так як предметом спору у справі є стягнення вартості виконаної Позивачем та прийнятої Відповідачем конструкторської документації.

При цьому суд зазначає, що наведені висновки суду щодо задоволення позову не виключають права Відповідача на вирішення питання щодо звернення до суду з позовом до Позивача про відшкодування збитків.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновків про доведеність позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 597200грн. суми боргу з оплати виконаних за Договором робіт.

Щодо стягнення 20679,26грн. трьох відсотків річних та 76533,64грн. інфляційних втрат.

Позивач просить суд тягнути з Відповідача на користь Позивача 20679,26грн. трьох відсотків річних та 76533,64грн. інфляційних втрат за період з 19.11.2017р. по 11.03.2019р.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних за заявлений Позивачем період суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки помилково почато нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат в останній день існування обов`язку Відповідача з оплати другого авансового платежу та того, що такий день припадав на вихідний. Відтак, сума належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором товару повинна обчислюватися починаючи з 21.11.2017р. Аналогічним чином повинна обраховуватись і сума трьох відсотків річних із платежу, передбаченого п.3.2.3. Договору, оскільки десятий банківський день на оплату Відповідачем вказаного платежу припадає на 12.02.2018р., а відтак, прострочка його оплати наступає 13.02.2018р. Таким чином, сума трьох відсотків річних, які підлягають до стягнення з Відповідача на користь Позивача складає 20613,83грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 20679,26грн. 3% річних за період з 19.11.2017р. по 11.03.2019р. є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення шляхом стягнення 20613,83грн., в решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

При перерахунку суми належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат за вказаний Позивачем період судом встановлено, що Позивачем помилково враховано при обчисленні суми інфляційних втрат періоди існування заборгованості, які є меншими, аніж половина місяця, що суперечить вимогам Листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Відтак, сума інфляційних втрат за порушення порядку і строку здійснення оплати виконаних за Договором робіт становить 63910,09грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 76533,64грн. інфляційних втрат за період з 19.11.2017р. по 11.03.2019р. є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення шляхом стягнення 63910,09грн., в решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд зазначає, що перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснювався судом із застосуванням інструменту «Калькулятор штрафів» програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2019».

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України», де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання зобов`язання, щодо оплати виконаних за Договором робіт, перевіривши розрахунок нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат за заявлені Позивачем періоди, суд дійшов висновків про те, що позов слід задоволити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 597200грн. суми основного боргу, 20613,83грн. трьох відсотків річних та 63910,09грн. інфляційних втрат. В решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 10416,19грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 10000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 26.03.2019р. №684 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 10416,20грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на час розгляду спору по суті Позивачем суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В судовому засіданні представник Позивача пояснив, що відсутні докази понесених витрат на правову допомогу.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 10416,19грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 10225,87грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 92, 241, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 837 858, 891 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр енергоремонт» (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Дорошенка, буд.19, кв.85; ідентифікаційний код 33583465) на користь Акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування (69069, Запорізька область, м.Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд.11; ідентифікаційний код 00216757) 597200грн. суми основного боргу, 20613,83грн. трьох відсотків річних, 63910,09грн. інфляційних втрат та 10225,87грн. судового збору.

3. В решті в позові відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 02.08.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.