Рішення № 83412351, 25.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2019 справа № 914/1253/18

За позовом: Приватного підприємства “Торговий дім “Майола”, м. Львів, Україна

до відповідача: UAB “PML ISKRA”, Литва

про: стягнення штрафних санкцій за контрактом №0607/RP17-1 від 06.07.2017р. в розмірі 18 028,25 доларів США, що станом на 11 липня 2018 року за офіційним курсом НБУ становить 472 504,21 грн.

Суддя У.І. Ділай

Секретар О. Старостенко

За участю представників:

Від позивача: Сабан М.Р. – представник (Довіреність №б/н від 11.07.2018)

Від відповідача: Ільницький І.Л. – представник (Ордер №ЛВ149415 від 15.03.2019)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства “Торговий дім “Майола”, м. Львів, Україна до відповідача: UAB “PML ISKRA”, Литва про стягнення штрафних санкцій за контрактом №0607/RP17-1 від 06.07.2017 в розмірі 18 028,25 доларів США, що станом на 11 липня 2018 року за офіційним курсом НБУ становить 472 504,21 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.08.2018

Ухвалою суду від 28.08.2018 зупинено провадження у справі №914/1253/18 до виконання судового доручення про вручення судових документів (Svetlicos k. Marijampoles sav, Lithuannia) чи повідомлення про неможливість такого виконання.

27.11.2018 до Господарського суду Львівської області повернулися документи з Центрального Органу: Ministry of Justice of the Republic of Lithuania обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів.

Як зазначено у супровідному листі Центрального Органу: Ministry of Justice of the Republic of Lithuania за вручення документів відповідачу необхідно сплатити 110 євро.

Ухвалою від 28.11.2018 поновлено провадження та призначено судове засіданні на 13.12.2018.

Ухвалою суду від 13.12.2018 зупинено провадження у справі №914/1253/18 до виконання судового доручення про вручення судових документів UAB “PML ISKRA” (Svetlicos k. Marijampoles sav, Lithuannia) чи повідомлення про неможливість такого виконання. Розгляд справи призначено на 28.05.2018 о 11:00 год.

Ухвалою від 28.05.2019 поновлено провадження та призначено судове засіданні на 28.05.2019.

Ухвалою суду від 28.05.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 11.06.2019.

Ухвалою від 11.06.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2019.

У судовому засіданні 09.07.2019 оголошено перерву до 25.07.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2019 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 25.07.2019 представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд –

встановив:

06.07.2017 між сторонами укладено контракт № 0607/R.Р17-1, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність покупцю шрот ріпаковий, тостований гранульований/негранульований, а відповідач зобов`язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п.4.1 договору, позивач поставляє товар відповідачу за цінами, що зазначені у Специфікації.

У пункті 4.6 договору сторони узгодили, що оплата за товар проводиться в доларах США шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Згідно із п.4.7. договору, моментом здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п.4.8. договору, після здійснення оплати, покупець протягом одного дня зобов`язаний надати постачальнику копію SWIFТ (підтвердження про оплату) за допомогою електронного та/або факсимільного зв`язку.

У пункті 4.2. договору зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати, що зазначено у Специфікації у відповідності до графіків оплат.

06.07.2018 між сторонами погоджено Специфікацію № 1 до Контракту № 0607/R.Р17-1. Згідно із п.14 Специфікації, покупець проводить оплату за товар у відповідності до п.4, п. 5 та п.13 даної Специфікації.

Ціна товару: 183,00 доларів США за тонну. Загальна вартість товару 91500,00 доларів США (+/-10%) (п.4. Специфікації).

Відповідно до п.5 Специфікації, товар постачається на умовах 100% передоплати за З банківських дні перед відвантаженням товару і відповідно до графіку, наведеного в пункті 13 Специфікації. Покупець зобов`язаний на підставі п. 4.2. Контракту №0607/КР17-1 від 06.07.2017, провести попередню оплату 13.07.2017 у формі авансового платежу в розмірі 9150,00 доларів США. Ці кошти будуть зараховані в якості оплати за партію товару, що буде поставлена останньою відповідно до п.13 цієї Специфікації.

У пункті 13. Специфікації, сторони погодили, графік оплат та відвантажень, зокрема у графі «дата оплати» зазначено 13.07.2017 та 02.08.2017 та відповідно у графі «сума долари США» зазначено 9150 та 45 750.

За твердженням позивача відповідач прострочив виконання свого обов`язку щодо ведення вчасної оплати у сумі 54 900,00 доларів США. Відтак, позивач вважає, що за невиконання умов контракту винна сторона повинна нести відповідальність.

Спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих зобов`язань щодо передоплати за поставку товару. ПП “Торговий дім “Майола” подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з UAB “PML ISKRA” 1558,25доларів США 3% річних та 16470,00доларів США штрафу.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

26 червня 2018 року позивачем направлено відповідачу Додаткову угоду №1 До контракту №0607/КР17-1, де зазначено: « 1. Станом на 26.06.2018 на підставі пункту 7.21 Контракту 0607/КР17-1 від 06.07.2017, покупець має непогашену заборгованість перед постачальником в розмірі 9,150.00 доларів США.; 2. Сторони домовились, що в разі сплати 2000,00 доларів США покупцем на користь постачальника до 02.07.2018 борг буде вважатись погашеним та сторони не матимуть жодних претензій одна до одної; 3. В разі, якщо покупець не здійснює оплату у визначений термін, постачальних зберігає за собою право звернутись до компетентного суду про стягнення всієї суми заборгованості.»

У відзиві відповідач не заперечив, що поставка товару нездійснена, а відповідачем не здійснено 100%-ї передоплати за товар та будь-якої її частини. При цьому, відповідач звернув увагу, що зобов`язання постачальника з поставки товару не виникло, оскільки відповідачем протягом 3 (трьох) днів з дати підписання Специфікації і по цей час не надано постачальнику письмових інструкції по заповненню відвантажувальних (товаророзпорядчих) документів.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Окрім цього, у ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Так, у п. 8.1 контракту встановлено, що всі спори та розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього контракту підлягають вирішенню у Господарському суді Львівської області (м. Львів, Україна).

Відтак, вказаний спір підсудний господарському суду Львівської області.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленим позовом позивач просив стягнути з відповідача 1558,25доларів США 3% річних та 16470,00доларів США штрафу за невиконання відповідачем взятих зобов`язань щодо передоплати за поставку товару.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали контракт № 0607/R.Р17-1 від 06.07.2017, у зв`язку з чим набули взаємних прав й обов`язків.

06.07.2018 між сторонами погоджено Специфікацію № 1 до Контракту № 0607/R.Р17-1.

Строк відвантажень товару визначається на підставі графіку, що зазначається у специфікації (п. 3.4 контракту).

Пунктом 13 Специфікації № 1 до Контракту № 0607/R.Р17-1 передбачено наступний рафік оплат та відвантажень: дата оплати 13.07.2017 та 02.08.2017, дата відвантаження – 07.08.2017.

Зобов`язання постачальника з поставки товару виникає після виконання покупцем умов передбачених п.п. 4.2, 4.3, 3.7 даного контракту (п. 3.6 контракту).

У пункті 3.7 контракту сторони узгодили, що покупець (відповідач) зобов`язаний на протязі 3 (трьох) днів з дати підписання відповідної специфікації надати постачальнику письмові інструкції по заповненню відвантажувальних (товаророзпорядчих) документів, при цьому у випадку ненадання письмових інструкцій по заповненню відвантажувальних (товаророзпорядчих) документів, строк поставки товару збільшується пропорційно часу надання письмових інструкцій, крім випадків передбачених даним контрактом.

Поставка товару постачальником здійснюється у випадку виконання умов контракту з боку покупця (п. 3.8 контракту).

У пункті 9.1 контракту зазначено, що даний контракт вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним контрактом.

Відповідно до п. 7.6 контракту, сторона, що порушила умови контракту, відшкодовує другій стороні усі заподіяні матеріальні збитки пов`язані з цим.

У випадку порушення з боку покупця строків та умов оплати за товар, та/або ненадання письмових інструкцій пов`язаних із оформленням відвантажувальних (товаророзпорядчих) документів, та/або у випадку порушення строків прийняття товару, більш ніж на три дні та/або порушення інших зобов`язань, що передбачені цим контрактом, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати даний контракт шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу покупця, при цьому покупець зобов`язаний на вимогу постачальника протягом п`яти банківських днів з моменту його надсилання сплатити всі передбачені даним контрактом штрафні санкції/витрати/збитки та провести повний розрахунок з постачальником за поставлений товар. Сторони погодили, що контракт, при цьому вважається розірваним через 15 днів з моменту направлення повідомлення про його розірвання (п. 9.6 контракту).

З позовом позивач звернувся до Господарського суду Львівської області в липні 2018 року після закінчення строку дії договору, хоча ПП «ТД «Майола» було відомо про невиконання відповідачем п. 3.7 контракту щонайменше з липня 2017 року.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, з дати укладення контракту та специфікації до закінченню терміну дії позивач не звертався до відповідача із вимогою надати письмові інструкції по заповненню відвантажувальних (товаророзпорядчих) документів. Тобто сторони не вживали конклюдентних дій у вигляді певних поведінкових актів на підтвердження реального виконання умов контракту.

За не надання інструкцій, передбачених п. 3.7 контракту, передбачена санкція, однак в період дії контракту позивачем така не застосовувалась, претензій не було. При цьому, оскільки обов`язків у позивача не виникло та сторона не довела в чому порушення його прав, відтак ПП «ТД «Майола» має право вимагати відшкодування понесених збитків.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно із ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У пункті 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідачем не надавались інструкції по заповненню відвантажувальних (товаророзпорядчих) документів, передбачених п. 3.7 контракту, у позивача не виникло обов`язку щодо здійснення поставки. При цьому, контракт припинив свою дію, що унеможливлює його подальше виконання.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання, передбачені п. 3.7 контракту, а позивач не перераховував UAB “PML ISKRA” грошових коштів, відтак у позивача відсутнє право на нарахування 3% річних.

Виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів про вчинення дій на реальне виконання спірного контракту, а тому в Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судовий збір за подання первісного позову покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 02.08.2019.

Суддя Ділай У.І.