Ухвала суду № 83412281, 01.08.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

01 серпня 2019 року Справа № 915/839/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П» на дії державного виконавця при виконанні наказу від 06.11.2017 у справі

за позовом: Громадської організації «Садово-городницьке товариство «Пролісок» (54018, м. Миколаїв, вул. Молодогвардійська, 30-А, кв. 27 (ідентифікаційний код 22433366)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П» (54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, З-Н; ідентифікаційний код 39933616)

про: зобов`язання виконати умови договору,

особа, дії якої оскаржуються: заступник начальника відділу Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Чайка А.С. (56101, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Полтавська, 41)

за участю представників учасників справи:

від стягувача: Сітніков В.В., керівник громадської організації «Садово-городницьке товариство «Пролісок»,

від боржника: Скалов С.Ю., адвокат за довіреністю,

від органу ДВС: не з`явився,

Суть спору:

23.07.2019 до Господарського суду Миколаївської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П» надійшла скарга б/н від 23.07.2019 (вх. № 12256/19) на дії державного виконавця, в якій товариство просить суд визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Чайки А.С. від 27.06.2019 у виконавчому провадженні № 59422731 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 915/839/17 виданого Господарським судом Миколаївської області від 06.11.2017.

Скарга ґрунтується на підставі норм статей 1, 18, 28, Закону України «Про виконавче провадження, статті 339 Господарського процесуального кодексу України та мотивована тим, що про існування виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2017 у справі № 915/839/17 товариство з обмеженою відповідальністю «Антан-П» випадково дізналося під час судового розгляду іншої справи. 19.07.2019, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 59422731, скаржник виявив наявність в матеріалах виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2019. Проте, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості стосовно відправлення вказаної постанови сторонам та учасникам виконавчого провадження. Таким чином, за твердженням заявника, ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2019 вчинено з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 24.07.2019 розгляд наведеної скарги призначено на 01 серпня 2019 року о 12:00; запропоновано Баштанському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надати суду письмові пояснення щодо скарги.

Про час та дату розгляду скарги учасники були повідомлені шляхом направлення 24.07.2019 копій ухвали на юридичні адреси учасників та отримання 24.07.2019 телефонограм.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв або клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Баштанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області правом на надання суду письмових пояснень щодо скарги не скористався.

За правилами ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

01.08.2019 в судове засідання з`явилися представники стягувача та боржника. Відділ ДВС свого повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представник скаржника (боржник) у судовому засіданні підтвердив підстави та актуальність заявлених у скарзі вимог, просив суд скаргу задовольнити.

Представник стягувача усно висловив заперечення на скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні.

01.08.2019 за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П» б/н від 23.07.2019 (вх. № 12256/19), після виходу з нарадчої кімнати за відсутності представників сторін суд, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами скарги, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, заслухавши в судовому засіданні представників стягувача та боржника, суд –

В С Т А Н О В И В:

19.10.2017 рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/839/17 було частково задоволено позов громадської організації «Садово-городницьке товариство «Пролісок» до товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П» про зобов`язання виконати умови договору; зобов`язано відповідача у найближчий термін виконати умови договору підряду б/н від 04.08.2015 – змонтувати позивачу поливну систему з поліетиленового трубопроводу (розрахованого на тиск 8-10 атмосфер); в частині заявлених позовних вимог в редакції: «…згідно існуючої схеми ГО «СГТ «Пролісок» та затвердженої проектної документації підрядника) у складі: труби діаметром 114 мм – 850 метрів і діаметром 80 мм – 7500 метрів, а також обладнання, необхідне для виконання монтажу та експлуатації поливної системи замовника» – відмовлено позивачу; стягнуто з відповідача на користь позивача 1600,00 грн судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 04.11.2017.

На виконання рішення, Господарським судом Миколаївської області 06.11.2017 видано відповідний наказ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 915/839/17 було задоволено апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П»; рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2017 у справі № 915/839/17 скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 915/839/17 було задоволено касаційну скаргу громадської організації «Садово-городницьке товариство «Пролісок»; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 915/839/17 скасовано; рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2017 у справі № 915/839/17 залишено в силі.

Таким чином, наказ Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2017 у справі № 915/839/17 підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/839/17, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу положень ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дослідивши обставини скарги та оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, надані учасниками, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Матеріали скарги свідчать про те, що 27.06.2019 заступник начальника відділу Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Чайка Аліна Сергіївна, розглянувши заяву стягувача про примусове виконання наказу № 915/839/17 виданого 06.11.2017 Господарським судом Миколаївської області, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 59422731.

За твердженням боржника копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження останнім не отримана; в матеріалах виконавчого провадження відомості стосовно відправлення вказаної постанови сторонам та учасникам виконавчого провадження відсутні.

Відповідно до приписів ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Суд враховує, що ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, відповідно до наданих скаржником суду доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відділом ДВС, Баштанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області свого обов`язку щодо надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження № 59422731 від 27.06.2019 з виконання наказу № 915/839/17 рекомендованим поштовим відправленням не виконав.

Відповідно до змісту статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження прийнята на підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, в порушення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», державною виконавчою службою постанова про відкриття виконавчого провадження у встановленому порядку боржнику не була направлена.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм та обставин суд дійшов висновку про порушення заступником начальника відділу Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Чайкою Аліною Сергіївною норм статей 18, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із не надісланням товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П» (боржнику у виконавчому провадженні) постанови про відкриття виконавчого провадження № 59422731 від 27.06.2019 рекомендованим поштовим відправленням.

Такі дії (бездіяльність) державного виконавця порушують гарантії і права боржника у виконавчому провадженні. Неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження позбавило його можливості самостійно виконати рішення (повністю або частково).

За відсутності доказів направлення постанов про відкриття виконавчого провадження подальші дії державного виконавця є неправомірними.

Разом із тим, суд також враховує, що згідно п. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Отже, лише факт не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження у встановленому законом порядку, не є підставою для визнання її недійсною.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, зміст якого розкрито у статті 14 ГПК України. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши дану скаргу із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку, що за заявленою скаржником вимогою про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця від 26.07.2019 у виконавчому провадженні № 59422731 про відкриття виконавчого провадження, відповідна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов`язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.

Таким чином, керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Антан-П» б/н від 23.07.2019 (вх. № 12256/19) у справі № 915/839/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 02.08.2019.

Суддя О.Г. Смородінова