Ухвала суду № 83409520, 05.03.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5760/18

Провадження № 1-кп/359/137/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Муранової-Лесів І.В., Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.,

за участю:

прокурорів Малашич Ю.Ю., Донського О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Ємець С.М., Каленіченко Л.С., Сороки З.І.,

Танчук М.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представників потерпілих Криган Л.А., Закревської Є.О.,

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3 ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,

встановив:

В судовому засіданні прокурор Малашич Ю.Ю. заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою за обставин, що підстави для обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу не перестали існувати, а обраний запобіжний захід слід продовжити, з огляду на наступне.

Зокрема залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 опинившись на волі, зможе, ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) і на це вказують такі обставини: характер групових протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких висунуто обвинувачення; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватими. Крім того, на виконання вимог ст. 178 КПК України оцінюючи дані про особу обвинуваченого слідує, що він не має утриманців, не має на праві власності одноособово нерухомого майна, хоча його майнові статки впевнено можна визнати високим. До того ж інші особи, які є співвиконавцями інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, опинившись на волі, ухилилися від слідства, у зв`язку з чим перебувають у розшуку.

Джерела походження інформації про обґрунтованість висунутого обвинувачення ідентифікуються з наведеного раніше переліку вчинення процесуальних дій під час досудового розслідування. За таких обставин, гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою обвинуваченого дотримані, враховуючи при цьому і практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Нечипорук і Ионкало проти України»).

Співвідносячи доцільність подальшого застосування щодо ОСОБА_5 тримання під вартою з особливістю та обсягом тих процесуальних дій, які слід провести для завершення провадження, слід взяти до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого судовий розгляд не завершено, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 опинившись на волі, зможе також перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це, крім самого характеру протиправних дій, в яких він обвинувачується, вказують такі обставини: надзвичайна важливість показань очевидців подій з різних сторін конфлікту, висока ймовірність контактів з боку обвинуваченого та інших підозрюваних, якщо він опиниться на волі.

Зокрема, згідно показів свідків в судовому засіданні, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , слідує, що підозрюваний ОСОБА_8 , який перебуває в міжнародному розшуку, вільно спілкується засобами скайпзв`язку зі свідками, а наявність довготривалих дружніх відносин обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_9 дає всі підстави вважати, що перебуваючи навіть під домашнім арештом обвинувачений може спілкувати з іншими фігурантами кримінального провадження (ризик змови) та перешкоджати в такий спосіб встановленню об`єктивної істини в справі.

За сукупності наведених вище обставин, приймаючи до уваги також і стан здоров`я, щодо якого відсутні об`єктивні медичні застереження, встановлені дані про особу, соціальні зв`язки, які слід оцінювати виключно у сукупності з іншими наведеними вище даними, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і домашній арешт, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку, попередити вчинення ним нових злочинів, і бути адекватиними для цілей запобігання наявним і вказаним вище ризикам.

Таким чином, встановлені на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вищевказані ризики та імовірне вчинення інших дій, які враховано при обранні йому зазначеного запобіжного заходу, не зменшилися.

Зазначені обставини виправдовують потребу в ізоляції обвинуваченого ОСОБА_5 на час судового розгляду, що є можливим лише у разі тримання його під вартою, а інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурори Малашич Ю.Ю. та Донський О.І. підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурорів та зазначив, що через спільних знайомих, з ним по телефону розмовляв ОСОБА_10 , який просив не переслідувати ОСОБА_1 .

Представники потерпілих Криган Л.А. та Закревська ОСОБА_11 О., в судовому засіданні підтримали клопотання прокурорів.

Захисник Ємець С.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачуваного ОСОБА_1 під вартою. Вважає дане клопотання не є обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам закону, а також не припустимим відповідно чинного законодавства.

Наведені стороною обвинувачення ризики, фактично не існують. Зазначені факти щодо ризиків вчинення її підзахисного не містять конкретних беззаперечних фактів. Відповідно до роз`яснення постанови пленуму №14 Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.02.2014, наведені прокурором ризики, які нібито ОСОБА_1 може вчинити, не містять повного, законного та обґрунтованого змісту.

Запобіжний захід який є найсуворіший та повинен бути обґрунтований, прокурори не дотрималися жодного пункту вимог чинного законодавства. Підставою для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з посиланням на те, що під тяжкістю злочину, групових вчинених дій та покарання яке йому може бути застосовано, ОСОБА_1 буде порушено обов`язки, є припущенням прокурора. Обґрунтування ризиків передбачених ст. 177 КПК України не може ґрунтуватися на припущеннях. Прокурором документального не підтверджено того, що ОСОБА_1 переховувався від органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, не надано.

Зазначені прокурором ризики суперечать практиці Європейського суду з прав людини. На конкретні обставини прокурор не посилається, а лише переконаний у якихось припущеннях. Складність справи, не може слугувати підставою утримання ОСОБА_1 , під вартою. Він утримується 1 рік 7 місяців під вартою, що є тривалим терміном та суперечить вимогам Європейського суду з прав людини. Ризик про те, що у обвинувачуваного відсутнє місце проживання, повністю спростовується долученим до матеріалів справи документом, а саме свідоцтвом про право власності ОСОБА_1 та його реєстрації у квартирі.

Продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 жодним чином не може ґрунтуватися на припущеннях, будь-яких належних доказів підтвердження того, що ОСОБА_1 переховувався від слідства немає. Доказів того, що ОСОБА_1 в 2014 намагався залишити країну немає. Тим паче, у разі зміни ОСОБА_1 міри запобіжного заходу на домашній арешт, свідчить і про те, що він не зможе спілкуватися з іншими особами: свідками чи потерпілими. Враховуючи ту обставину, що всі заявлені стороною обвинувачення свідки допитані.

ОСОБА_1 має проблеми зі здоров`ям, його діагноз гіпертонія другого ступеня з високим ризиком. Його стан тільки погіршується, що підтверджується довідками від лікаря та виписками з швидкої допомоги. ОСОБА_1 рекомендована госпіталізація, однак він відмовився, аби швидше розглянути кримінальну справу та довести свою невинуватість. Разом з цим, твердження прокурора про відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_1 повністю спростовується. У нього є донька та мати, які потребують допомоги та піклування. Його дружина нещодавно померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, а його теща залишилася без сторонньої допомоги так як мала лише доньку, яка померла. Його допомоги потребує і рідна тітка, яка прикута до ліжка. Одним словом він має родину, яка потребує чоловічої допомоги. Він має добру репутацію, що підтверджується характеристиками за місцем його проживання. Таким чином просить суд врахувати вимоги чинного законодавства, міжнародну правову норму, наданні у судовому засіданні документальне підтвердження вищезазначеного та відмовити у клопотанні прокурора, за недоведеністю та не обґрунтуванням клопотання про продовження строку тримання під вартою, змінивши запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме заставу або домашній арешт.

Захисник Сорока З.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачуваного ОСОБА_1 під вартою. В повній мірі підтримала свого колегу та доповнила заперечення тим, що повинні бути зі сторони обвинувачення не лише названі ризики, а й докази ризикам перерахованих відповідно до ст. 177 КПК України. Захист стверджує, що свідки зі сторони обвинувачення повністю допитані, із їхніх показів, жодним чином причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів не підтвердилася.

Надумані тези, які не підтверджуються процесуальними документами. Ризики того, що ОСОБА_1 буде вести себе порушуючи закон, чи будь-яким іншим чином перешкоджатиме судовому слідству, є абсурдним твердженням прокурора. Кожний тезис повинен ґрунтуватися на законних підставах. Погодилася з позицією свого колеги, щодо неналежної поведінки обвинувачуваного, а саме дане твердження прокурора суперечить ст. 17 КПК України презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. П`ять років досудового слідства, але і досі немає відповіді причетності ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів. Справа не розслідувана. Яким саме чином ОСОБА_1 причетний до даних злочинів не встановлено. Об`єктивна істина невстановлена. Кожного разу від одного клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до іншого, обґрунтовано на тих самих підставах, що свідчить про не виконання прокурором своїх обов`язків, а саме не перевіряє обставини та не підтверджує доказами, що у судовому засіданні повністю спростовує твердження прокурора, щодо міцних соціальних зв`язків. Таким чином, просить суд відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, змінивши запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Захисник Танчук М.А. в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачуваного ОСОБА_1 під вартою. В повній мірі підтримала своїх колег. Звернула увагу суду на те, що стороною обвинувачення систематично порушується право їхнього підзахисного на захист. Вони, як адвокати, мають право отримувати клопотання про продовження строку тримання обвинувачуваного під вартою завчасно, однак їм надсилають повідомлення, на що у відповідь у прокурора відсутні підтвердження того, що вони і дійсно отримують такі клопотання. Вплив на свідків ОСОБА_1 жодним чином не підтверджується, а лише є припущенням прокурора. Просить суд змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Захисник Каленіченко Л.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачуваного ОСОБА_1 під вартою. В повній мірі підтримала своїх колег. Зазначила, що 1 рік 7 місяців ОСОБА_1 перебуває під вартою. Довгий проміжок часу пройшов, а з сторони обвинувачення зовсім не професійно виконується робота. Ризики зазначені в клопотанні прокурора на її думку є не обгрунтованні, а яким саме чином ОСОБА_1 перешкоджатиме судовому слідству, не зрозуміло. Просила суд змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт. Критично віднестися до фактів які сторона обвинувачення поклала в основу виступу.

Обвинувачуваний ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав своїх захисників. Ризики повторно оголошено, як і ті, що були першочергово заявлені в клопотанні коли обирався запобіжний захід на досудовому слідстві. Щодо поїздок за кордон зауважив, що він десятки разів виїжджав за межі України, але постійно повертався додому, бо має постійне місце проживання та родину. Він жодним чином не впливав на свідків, адже одні говорили про нього лише позитивні вислови або взагалі нічого. Казати не правду у нього немає сенсу. Він зауважив, що не є партнером ОСОБА_12 . Він не зробив жодних дій, які б могли свідчити про їхнє спілкування. В нього померла дружина і його донька залишилася без сторонньої допомоги, а він не може їй допомогти. Просив суд змінити йому запобіжний захід в виді тримання під вартою на більш м`який, а саме домашній арешт.

Допитаний в судовому засіданні лікар- кардіолог ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомив, що 25.12.2018 він обстежував ОСОБА_1 в умовах ІТТ. Обстеження його проводив особисто та відповідно до поданої медичної документації. Встановив, що ризики артеріального тиску та початкові прояви серцевої недостатності, ішемічна хвороба серця, а також підозрює стенокардію. Даний стан здоров`я прослідковується протягом 10 років. Для того, щоб це підтвердити необхідно провести додаткове обстеження. На питання, чи необхідно його оперувати чи іншим способом провести обстеження він в даний час сказати не може. Це можна встановити після обстеження спеціалізованим закладом, Інстутами «Шалімова», «Амосова», «Київським міським центром серця» та іншими. Він встановив діагноз Ризик 4, відповідно до міжнародної шкали, це вірогідність фатальних подій інфарктів, інсультів, необхідно детально обстежувати. Чи може він отримувати належну медичну допомогу в умовах ІТТ, пояснити не може, так як не знає їх можливостей. Діагноз який він встановив, не можна назвати кінцевим, так як не застосовано всіх методів діагностики. На даний час стан здоров`я піціента йому не відомо. На момент огляду був відносно стабільний стан.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з додатками, заперечення на вказане клопотання з додатками, показання свідка, колегія суду дійшла до таких висновків.

Відповідно до поданих документів захисниками обвинуваченого вбачається, що медична допомога обвинуваченому ОСОБА_1 , який перебував під вартою, надавалася постійно. Проводилися медичні обстеження в закладах охорони здоров`я, зокрема в Київській міській клінічній лікарні №12. Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 23.03.2018 №427/ж, у ОСОБА_1 клінічними лікарями було встановлено наявність таких захворювань: а) серцево-судинної системи: гіпертонічна хвороба 2 ступеню; гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночка) 3 ступеню (ризик 3); серцева недостатність 1; б) сечо-кам`яної хвороби; в) хронічного панкреатиту.

Зазначені захворювання мають хронічний перебіг (їх виникнення та розвиток обчислюються роками. Таким чином, колегія приходить до висновку, що вказані захворюваня мають рецидив, який повторюється впродовж років, а не з часу утримання його під вартою. Тому колегія приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_14 надається медична допомога, як в умовах ІТТ так і в профільних медичних закладах, за наявності потреби.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.3 ст.199 цього ж Кодексу строк тримання обвинуваченого під вартою підлягає продовженню у випадку, якщо заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також неможливо завершити судове провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Практика Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав та основоположних свобод дозволяє державам застосовувати необхідні засоби для запобігання вчиненню конкретного злочину. («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v United Kingdom), 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 «Влох проти Польщі» (Wloch v Poland), 27785/95, 19 жовтня 2000. «Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v Moldova), 8207/06, 6 листопада 2007).

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на те, що на час розгляду клопотання не допитані потерпілі та інші свідки, ця обставина свідчить про те, що кримінальне провадження не може бути завершено до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою.

Зважаючи на вимоги Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25 жовтня 2012, вказує на обов`язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Ця обставина свідчить про те, що під впливом тяжкості покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, з великим ступенем вірогідності він може переховуватись від суду. Крім того, станом на час розгляду цього клопотання допитано не всі свідки. Потерпілі ще не допитувалися. Ця обставина свідчить про те, що ризик незаконного впливу обвинуваченого на цих учасників кримінального провадження не зменшився та продовжує існувати.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Таким чином, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, наявність міцних соціальних зв`язків за відсутності будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.

Продовження дії запобіжного заходу відбудеться в даному випадку не «автоматично», а із встановленням і дослідженням питання про наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини в кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного колегія суду вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи. А тому, на даний час, підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суду не вбачає. З цих підстав у задоволенні клопотання захисників Ємець Світлани Миколаївни, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про обрання менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи застави відмовити.

З огляду на це суд вважає доцільним продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою ще на 60 днів.

Керуючись ч.3 ст.331, ч.2 ст.369, ч.3 ст.371, ст.372, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Малашич Юлії Юріївни про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Ухвала суду діє до 24 години 00 хвилин 03 травня 2019 року включно.

ОСОБА_1 утримувати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).

Зобов`язати адміністрацію ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві забезпечити медичне обстеження ОСОБА_1 .

У задоволенні клопотання захисників Ємець Світлани Миколаївни, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про обрання менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи застави відмовити.

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п`яти днів.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Є.О. Борець