Ухвала суду № 83409516, 09.01.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5760/18

Провадження № 1-кп/359/490/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Муранової-Лесів І.В., Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.,

за участю прокурора Малашич Ю.Ю., Донський О.І.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1 ,

за участю захисників Ємець С.М., Каленіченко Л.С., Сороки З.І.,

Танчук М.А.,

за участю представників потерпілих Криган Л.А., Закревської Є.О.

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3. ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,

встановив:

В судовому засіданні прокурор Малашич Ю.Ю. заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та посилається на те, що підстави для обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу не перестали існувати, а обраний запобіжний захід слід продовжити, з огляду на наступне.

Співвідносячи доцільність подальшого застосування щодо ОСОБА_2 тримання під вартою з особливістю та обсягом тих процесуальних дій, які слід провести для завершення провадження, слід взяти до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого судовий розгляд не завершено, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 опинившись на волі, зможе також перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це, крім самого характеру протиправних дій, в яких він обвинувачується, вказують такі обставини: надзвичайна важливість показань очевидців подій з різних сторін конфлікту, висока ймовірність контактів з боку обвинуваченого та інших підозрюваних, якщо він опиниться на волі.

Зокрема, згідно показів свідків в судовому засіданні, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , слідує, що підозрюваний ОСОБА_6 , який перебуває в міжнародному розшуку, вільно спілкується засобами скайпзв`язку зі свідками, а наявність довготривалих дружніх відносин обвинуваченого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 дає всі підстави вважати, що перебуваючи навіть під домашнім арештом обвинувачений може спілкувати з іншими фігурантами кримінального провадження (ризик змови) та перешкоджати в такий спосіб встановленню об`єктивної істини в справі.

Відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, а також злочину середньої тяжкості, причому всі інкриміновані йому злочини є умисними, пов`язані із застосуванням насильства та вчинені у групі осіб, по найтяжчому з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі доведення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За сукупності наведених вище обставин, приймаючи до уваги також і стан здоров`я, щодо якого відсутні об`єктивні медичні застереження, встановлені дані про особу, соціальні зв`язки, які слід оцінювати виключно у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважаємо за необхідне клопотати про продовження раніше обраного відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і домашній арешт, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та

Так, ОСОБА_1 обвинувачується в участі у злочинній організації створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участі у вчиненні злочинів злочинної організації, в організації викрадення людини, вчиненому щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань та спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації вчинення катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі - отримати від них відомості та визнання, здійсненого за попередньою змовою групою осіб, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненого із застосуванням фізичного насильства, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіянні смерті іншій людині, вчиненого щодо викраденої людини, за попередньою змовою групою осіб, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3. ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ст. 340, ч. 3. ст. 27, п. п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Таким чином, відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, а також злочину середньої тяжкості, причому всі інкриміновані йому злочини є умисними, пов`язані із застосуванням насильства та вчинені у групі осіб, по найтяжчому з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі доведення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор зазначає, що більш м`які, передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків обвинуваченого та не нададуть можливості запобігти ризикам його переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , до моменту притягнення його до кримінальної відповідальності регулярно залишав територію України та виїжджав, зокрема, до Російської Федерації де, за наявною інформацією, і переховуються більшість підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що в справі «Мерабішвіліл проти Грузії» від 28.11.2017 Єврпейський суд вказав, що неодноразові поїздки за кордон можуть бути розглянуті під призмою ризику втечі.

Також вказує, що характер інкримінованих обвинуваченому злочинів і факт пред`явлення потерпілими позовів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди дає підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії щодо впливу, щонайменше відносно одного з потерпілих.

Вище перелічене у сукупності, на думку прокурора, свідчить про наявність сталих ризиків того, що ОСОБА_1 не буде виконувати обов`язки, які на нього покладаються як на обвинуваченого у кримінальному провадженні, та буде переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на інших учасників кримінального провадження, а також перешкоджатиме провадженню іншим чином, у спосіб, який вважатиме достатнім для ухилення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, встановлені на час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вищевказані ризики та імовірне вчинення інших дій, які враховано при обранні йому зазначеного запобіжного заходу, не зменшилися.

З урахуванням викладеного вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Зазначені обставини виправдовують потребу в ізоляції обвинуваченого ОСОБА_1 на час судового розгляду, що є можливим лише у разі тримання його під вартою, а інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним процесуальних обов`язків.

Прокурор Донський О.І. повністю підтримав клопотання.

Представники потерпілих (цивільних позивачів)- Криган Л.А. та Закревська Є.О. підтримали клопотання та наполягали на його задоволенні.

Захисники Ємець С.М. заперечила проти задоволення вказаного клопотання з тих підстав, що прокурор не надав вагомих доказів зазначених ризиків, як того вимагає практика Європейського суду. Допитані свідки, крім свідка ОСОБА_8 , не підтвердили обставини причетності ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів і навіть його не знають в обличчя. Прокурори лише вважають, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого. ОСОБА_1 дійсно виїжджав за кордон, але це його конституційне право і тим паче він повертався в Україну. Такий ризик, як переховування від суду шляхом виїзду за кордон, не існує у зв`язку з тим, що в нього вилучили закордонний та паспорт громадянина України, що унеможливлює його виїзд за кордон. Впливати на свідків ОСОБА_1 не може, так як надалі будуть допитані свідки, які дають аналогічні покази і жоден з них не вкаже на ОСОБА_1 , він сам зацікавлений в доведенні своєї непричетності до вчинення даних злочинів. На протязі п`яти років не встановлені особи, які вчинили дані злочини. Якщо суд обере відносно ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт, яким чином він зможе впливати на свідків та потерпілих, це лише припущення прокурорів. ОСОБА_1 позбавлений волі вже близько 1,5 роки, стан його здоров`я викликає занепокоєння. Орган обвинувачення не довели суду, що відносно ОСОБА_1 не можливо застосувати більш м`який запобіжний захід. Наявність постійного місця проживання та нормальної сім`ї, наявність на утриманні ОСОБА_1 члена сім`ї інваліда, свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків. В подальшому доведуть, що ОСОБА_1 був затриманий незаконно, а тому просить колегію ретельно з`ясувати всі обставини та відмовити у задоволенні клопотання прокурорів.

Захисник Сорока З.І. зазначила, що за півтора року не було жодного доказу ризику, який би ґрунтувався на документі та показах свідків. Їздив за кордон, але повертався, це його право. Відносно осіб, які прокурори вважають членами злочинного угрупування, немає жодного вироку за п`ять років. Свідки допитані ще в 2014 і нічого нового не показали щодо причетності ОСОБА_1 до вбивства, викрадення, побиття. Доказів викрадення ОСОБА_1 відсутні. Немає доказів того, що якщо обрати ОСОБА_1 інший запобіжний захід, він втече чи буде впливати на свідків. Таким чином просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Захисник Танчук М.А. підтримала думку своїх колег. Звертає увагу, що прокурор не надають доказів ризиків, на які посилається прокурори. Вважає, що з боку прокуратури здійснюється тиск в різний спосіб. Яким чином ОСОБА_1 , перебуваючи за гратами, може здійснювати тиск на свідків. Інших доказів ризиків не наведено. Просить відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник Каленіченко Л.С. підтримала думку своїх колег та повідомила, що стороною обвинувачення не наведено обґрунтованих доказів наявності ризиків. Тому просить обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який забезпечить виконання ним належної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що дослідженні докази не підтверджують його причетність до злочинів. Свідки його не знають, а тому він не може на них впливати. Не заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, колегія суду дійшла до таких висновків.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.3 ст.199 цього ж Кодексу строк тримання обвинуваченого під вартою підлягає продовженню у випадку, якщо заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також неможливо завершити судове провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Практика Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав та основоположних свобод дозволяє державам застосовувати необхідні засоби для запобігання вчиненню конкретного злочину. («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v United Kingdom), 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 «Влох проти Польщі» (Wloch v Poland), 27785/95, 19 жовтня 2000 року. «Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v Moldova), 8207/06, 6 листопада 2007).

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на те, що на час розгляду клопотання не допитані потерпілі та інші свідки, ця обставина свідчить про те, що кримінальне провадження не може бути завершено до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою.

Водночас, з мотивувальної частини попередньої ухвали Бориспільського міськрайонного суду щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що підставою для тримання обвинуваченого під вартою було запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, а також здійснення ним незаконного впливу на потерпілих та свідків.

Зважаючи на вимоги Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25 жовтня 2012, вказує на обов`язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Ця обставина свідчить про те, що під впливом тяжкості покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, з великим ступенем вірогідності він може переховуватись від суду. Крім того, станом на час розгляду цього клопотання допитано не всі свідки. Потерпілі ще не допитувалися. Ця обставина свідчить про те, що ризик незаконного впливу обвинуваченого на цих учасників кримінального провадження не зменшився та продовжує існувати.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Таким чином, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, наявність міцних соціальних зв`язків за відсутності будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.

Продовження дії запобіжного заходу відбудеться в даному випадку не «автоматично», а із встановленням і дослідженням питання про наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини в кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного колегія суду вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи. А тому, на даний час, підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суду не вбачає. З цих підстав у задоволенні клопотання захисника Каленіченко Л.С. щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слід відмовити.

З огляду на це суд вважає доцільним продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою ще на 60 днів.

Керуючись ст.331, ч.2 ст.369, ст.ст.371-372 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Малашич Ю.Ю. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою-задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвала суду діє до 24 години 00 хвилин 09 березня 2019 року включно.

ОСОБА_1 тримати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).

У задоволенні клопотання захисника Каленіченко Л.С. щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту – відмовити.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Є.О. Борець