Рішення № 83408160, 25.07.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2019 р. Справа № 911/984/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 21-А) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

1) Міністерство оборони України (03068, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022);

2) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова,1 код 08167863)

до Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, 63, код 00992119)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військову частину А2167

про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України

за участю представників:

прокурор – не з`явились;

позивача 1, 2 – не з`явились;

відповідача – не з`явились;

третьої особи – не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква звернувся до суду з вимогою заборонити Держаному підприємству «Білоцерківське лісове господарство» ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельній ділянці Міністерства оборони України загальною площею 3557,6426 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , що належить на праві постійного користування квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2019 (повне рішення складено 23.07.2019) в задоволенні позову відмовлено повністю.

17.07.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону на користь Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 240 грн. та поштові витрати у розмірі 472,00 грн., а всього 10 712,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених вище положень Господарського процесуального кодексу України слідує, що судом може бути ухвалено додаткове рішення без виклику учасників справи.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2019, в порядку ст. 221 ГПК України, призначено судове засідання для розгляду даної заяви на 25.07.2019. Явку представників сторін визнано не обов`язковою.

25.07.2019 через канцелярію суду від Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону надійшли заперечення на заяву, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, оскільки представником ДП «Білоцерківське лісове господарство», всупереч вимогам ст. 124 ГПК України, разом з відзивом не було подано попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла чи очікувала понести у зв`язку з розглядом справи.

Також, в запереченні зазначено, що вимога щодо стягнення судових витрат повинна стосуватись Міністерства оборони України як позивача, а не військової прокуратури Білоцерківського гарнізону.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву, який був поданий до суду 08.05.2019 року, відповідач ДП «Білоцерківське лісове господарство» зазначив, що докази понесення відповідачем судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Вступну та резолютивну частини рішення по справі №911/984/19 було проголошено в судовому засіданні 11.07.2019 року.

Відповідно до відбитку календарного штампу відділення поштового зв`язку, заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону на користь Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами таких витрат надіслано відповідачем до суду 15.07.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для подання відповідачем доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу до 15.07.2019 року (включно).

Таким чином, судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником відповідача дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали поданої заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 911/984/19, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Такі висновки суду підтверджується правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним у постановах від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

18 квітня 2018 року між адвокатом Кудлацькою-Тишко Валентиною Валентинівною та Державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство» (Клієнт за Договором) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до умов якого, адвокат приймає в провадження доручення Клієнта на надання йому правової допомоги з питання представництва та захисту прав та законних інтересів Клієнта в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед фізичними особами, а також у судових органах України всіх інстанцій будь-якої підвідомчості та підсудності у справах про захист майнових прав, особистих немайнових прав та свобод Клієнта.

Відповідно до п. 1.4. Договору, за результатами виконання доручення Клієнта щодо надання йому правової допомоги Адвокат подає Клієнту для підписання два примірники Акту здавання-приймання виконання доручення за Договором.

Пунктом 2.1. Договору (зі змінами, внесеними Додатковою Угодою від 09.10.2018) передбачено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує адвокату гонорар на підставі Акту надання правової (правничої) допомоги, розмір якого визначається зо домовленістю між Сторонами відповідно до додатку № 2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2018.

Клієнт зобов`язаний надати Адвокату кошти для покриття фактичних витрат. Адвокат має право, окрім гонорару, отримувати авансом чи стягувати з Клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат (витрат, які здійснив Адвокат за свій рахунок), пов`язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, експертів, чиї висновки запитуються Адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), які погашаються шляхом їх оплати готівкою по факту за підтверджуючими, наданими Адвокатом Клієнту, відповідними документами. (п. 2.2. Договору).

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Представництво інтересів у суді здійснювалося адвокатом Кудлацькою-Тишко В.В. на підставі ордеру на надання правової допомоги серія КС № 505150 від 06.05.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.04.2018 адвокат Кудлацька-Тишко В.В. надала, а ДП «Білоцерківське лісове господарство» прийняло послуги з правової допомоги, що підтверджується актами надання правової (правничої) допомоги від 06.05.2019 року, від 22.05.2019 року, від 14.06.2019 року та від 12.07.2019 року.

Судом встановлено, що ДП «Білоцерківське лісове господарство» здійснило оплату послуг адвоката, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 07.05.2019, 23.05.2019, 14.06.2019 та 12.07.2019, копії яких долучено адвокатом Кудлацькою-Тишко В.В. до заяви про ухвалення додаткового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, доведеним та співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Стосовно вимоги про стягнення з військової прокуратури Білоцерківського гарнізону 472,00 грн. поштових витрат, суд зазначає, що в якості доказу понесення витрат на поштові послуги представником відповідача надано до суду копії фіскальних чеків та видаткових касових ордерів на суму 472,00 грн.

Варто зазначити, що вказані витрати не відносяться до витрат, зазначених у пунктах 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, враховуючи положення статей 42, 185 цього ж Кодексу суд вважає, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, подання доказів, направлення копій заяв по суті та заяв з процесуальних питань іншим учасникам справи фактично є процесуальними діями, необхідними для розгляду справи або підготовки для її розгляду в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати, понесені в зв`язку з вчиненням таких дій, можна віднести до судових витрат.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що витрати, понесені на оплату поштових відправлень, в яких направлялись заяви та клопотання разом з додатковими документами, після відкриття провадження у справі, сума яких становить 472,00 грн., є судовими витратами, понесеними в зв`язку з розглядом справи.

Суд вважає помилковим твердження Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону про те, що вимога щодо стягнення судових витрат повинна стосуватись Міністерства оборони України як позивача, а не військової прокуратури Білоцерківського гарнізону, оскільки, з позовом до господарського суду зверталась саме Військова прокуратура Білоцерківського гарнізону, тобто розгляд справи № 911/984/19, та, відповідно, витрати, пов`язані з її розглядом, були зумовлені саме діями Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону, тому суд з урахуванням ст. 129 ГПК України, судові витрати стягує саме з Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону на користь Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 240 грн. та поштові витрати у розмірі 472,00 грн., а всього 10 712,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону на користь Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з військової прокуратури Білоцерківського гарнізону (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 21-А) на користь Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, 63, код 00992119) 10 240 (десять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп. поштових витрат.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повне додаткове рішення складено 02.08.2019р.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак