Рішення № 83407901, 31.07.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2019 Справа № 905/1032/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтинентгруп», м. Констянтинівка Донецької області,

про стягнення неустойки в сумі 47 585,00 грн.,-

Представники сторін:

від позивача: Яковчук О.М. – адвокат за довіреністю № 6133 від 03.07.2019р.;

від відповідача: не з`явився.

Суть справи:

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтинентгруп» про стягнення неустойки в сумі 47 585,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов відправлення вантажу, а саме перевантаження спірного вагону, що підтверджується комерційним актом № 350002/138 від 9 грудня 2018 року, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу у розмірі 47 585, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №905/1032/19, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача з`явився в судове засідання, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, надані до матеріалів справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2018 року зі станції Лелеківська Одеської залізниці відповідач згідно залізничної накладної № 41960147 у вагоні № 62868187 відправив вантаж – каолін, із визначенням станції призначення – Рось Республіки Білорусь.

При оформленні залізничної накладної № 41960147 у вагоні № 62868187 відповідачем вказано масу вантажу – 70 000 кг.

Як свідчить розділ 20 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах відправником.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена підписом представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить підпис працівника станції відправлення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст. 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, виходячи зі ст. 9 Закону України «Про міжнародне приватне право», норми, встановлені чинним Міжнародним Договором, мають пріоритет над національними нормами.

Суд, проаналізувавши правовідносини між сторонами, дійшов висновку, що вони у тому числі регулюються Угодою про міжнародне вантажне сполучення від 1 листопада 1951 року. (далі – Угода)

За умовами зазначеної Угоди виконується перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні між станціями, зазначеними у параграфі 2 ст. 3 за накладними, передбаченими цією Угодою, виключно по сітці залізничних доріг-учасниць цієї Угоди.

Відповідно до ст. 1 Угоди Україна та Республіка Білорусь є учасниками цієї Угоди.

Угода має обов`язкову силу для залізничних доріг, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної приналежності сторін Договору перевезення.

Відповідно до ст. 7 параграфу першого Угоди договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка.

Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов`язків.

Згідно з параграфом 7 ст. 9 Угоди маса вантажу визначається у відповідності до внутрішніх правил, що діють на залізниці відправлення.

З огляду на те, що вантаж було прийнято Одеською залізницею на станції Лелеківська, масу вантажу визначено за правилами, що діють на території України.

П.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Виходячи з інформації, наведеної у п. 20 спірної накладної, відповідач самостійно визначив масу вантажу та підтвердив правильність внесених ним відомостей.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. За інформацією, наведеною відповідачем у накладній, вантаж був розміщений у вагоні.

Таким чином, у перевізника у момент прийняття вантажу відсутній обов`язок зважування вантажу.

Як свідчать матеріали справи, на станції Здолбунів Львівської залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 62868187 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено комерційний акт № 350002/138 від 09.12.2018 року.

Із зазначеного акту вбачається, що на станції Здолбунів Львівської залізниці позивачем було проведено контрольне зважування вагону та встановлено, що при зважуванні вагону на 150т. електронних тензометричних вагонних вагах виявилося, що вага брутто – 94 500 кг, тара за документом -23 200 кг, вага нетто - 71 300 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 1 300 кг. Вантажопідйомність цього вагону складає 70 000 кг., тобто вагон завантажений понад норму. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.

Оскільки зазначений вагон був перевантажений понад норму, що у свою чергу загрожувало безпеці руху відповідно до Правил технічної експлуатації вагонів, вагон було затримано на станції Здолбунів.

26 березня 2019 року залізницею направлено претензію відповідачу, проти якої останній заперечує, аргументуючи це тим, що комерційний акт було складено за відсутності його представника. Крім того, відповідачем зазначено, що маса вантажу могла збільшитись через вплив атмосферних опадів.

За змістом параграфів 1-2 ст. 12 Угоди відправник несе відповідальність за правильність відомостей, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за усі наслідки від невірного, неточного або неповного зазначення цих відомостей, а також за те, що вони внесені у невідповідну графу накладної.

Перевірка стану вантажу за рухом слідування може бути проведена тільки за умови, якщо вона передбачена митними або іншими правилами, а також цілями забезпечення безпеки руху потягів та збереження вантажу під час перевезення.

У разі, якщо у результаті перевірки вантажу, виконаного під час руху або на станції призначення було з`ясовано, що відомості, зазначені в накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, що виконувала перевірку вантажу, повинна скласти про це комерційний акт у відповідності до ст. 18 Угоди та зробити відмітку про акт у накладній в графі «Комерційний акт». (параграф 2 ст. 12 Угоди)

Параграфом 7 ст. 9 Угоди встановлено, що вагони можуть бути завантажені тільки до максимальної вантажопідйомності. Завантаження вагону більше за максимальну вантажопідйомність вважається перевантаженням.

Однією з підстав нарахування штрафу, виходячи зі змісту п. 3 параграфу 3 ст. 12 Угоди, є перевантаження вагону більше за його вантажопідйомність. Штраф за цим пунктом стягується у відповідності до ст. 15 Угоди у п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу залізничною дорогою, якою було встановлено цей надлишок.

Комерційний акт підписується посадовими особами станції. Присутність відправника при складанні акту не є обов`язковою.

З зазначеного можна зробити висновок, що комерційний акт було складено у відповідності до встановленої Угодою процедури.

Відповідач був ознайомлений з матеріалами справи, але своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Проте, суд зазначає, що у відповіді на претензію, яка була надіслана на його адресу до подачі позову, відповідач не спростовував факт збільшення маси вантажу, але зазначав, що таке відбулося у зв`язку із збільшеною вологістю вантажу через вплив атмосферних опадів (снігу, дощу). Проте, суд звернув увагу, що виходячи з п. 3 спірної накладної, відправником було прийнято заходи проти змерзання.

Самостійне встановлення судом фактів та наслідків впливу атмосферних опадів на масу каоліну суперечить принципу змагальності сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.13 ГПК). Згідно із ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, а саме таким, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд вирішує, крім іншого, такі питання як: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Проте, відповідач не обґрунтував жодним чином та не навів жодного доказу відносно головного аргументу, яким він керувався у невизнанні претензії.

Як встановлено комерційним актом, перевантаження спірного вагону склало 1 300 кг.

Відповідно до розрахунку суми штрафу, долученого позивачем до позовної заяви, останній просить суд стягнути з відповідача суму штрафу у п`ятикратному розмірі за перевезення надлишку маси вантажу загальною сумою 47 585, 00 грн.

Провізна плата за перевезення вантажів визначається за допомогою Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ним послуг (далі – Збірник тарифів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009 року.

Відповідно до п. 1.1. Розділу другого Збірника тарифів для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно:

- за Тарифним керівництвом № 4 залізниць України визначити відстань перевезення (далі - тарифна відстань).

- визначити характерні особливості перевезення вантажу і застосувати відповідні правила розрахунків плати за перевезення.

Згідно тарифного керівництва № 4 відстань від станції Лелеківська Одеської залізниці до станції Удрицьк Львівської залізниці становить 777 км.

З огляду на те, що договір перевезення оформлений накладною внутрішнього сполучення, суд застосовує правила розрахунку провізної плати для перевезень, оформлених накладною внутрішнього сполучення.

Для перевезень, оформлених накладною внутрішнього сполучення, необхідно встановити, до якого виду відправки належить вантаж, що пред`являється для перевезення, - вагонної, збірної вагонної, контрейлерної або контейнерної, і застосувати відповідні правила розрахунків плати за перевезення. У разі, якщо партія вантажу, що пред`являється до перевезення є вагонною відправкою, визначити якого типу вагон використано для перевезення. Судом встановлено, що спірний вантаж належить до вагонної відправки. Вагони – універсальні.

У відповідності до п. 1.1.4. Збірнику тарифів, необхідно визначити розрахункову масу вагонної відправки відповідно до пункту 4 Розділу другого.

Для розрахунку плати за вантаж, який завантажено в окремий вагон, приймається розрахункова маса, яка визначається за таблиці 1 на підставі округленої до повних тонн загальної маси. У відповідності до зазначеної таблиці для універсального вагону, враховуючи що маса надлишку вантажу складає 1 300 кг., розрахункову масу встановлено 10 тон.

Також необхідно визначити належність вагона, і вибрати тарифну схему.

Вагон належить до парку залізниць.

При перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної (далі - І) для вагонів перевізника та вагонної (далі - В) складових плати (тарифу). (п. 1.1.5. Збірника тарифів).

Відповідно до Схеми 1 інфраструктурна складова плати складає 5 294, а вагонна – 1119, виходячи з встановленої відстані. Відповідно до п. 1.1.12 Збірнику тарифів коефіцієнт для цього вантажу складає 1, 484.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується з тим, що провізна плата надлишку вантажу становить 9 517, 00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 15 Угоди, суд зазначає, що позивачем правомірно визначена сума штрафу, яка складає 47 585, 00 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтинентгруп» про стягнення неустойки в сумі 47 585,00 грн. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтинентгруп» (85114, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця Староторцева, будинок 4Б, код ЄДРПОУ 34283958) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) неустойку в розмірі 47 585,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 921, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2019р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).