Рішення № 83403981, 23.07.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1712/19

(2/199/2033/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2019 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Перетятько А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (підготовчому) в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 24.12.2004 року між ним та його рідним сином ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3-5723. Відповідно до умов зазначеного договору позивач передав у власність ОСОБА_3 належне йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.04.2004 року домоволодіння АДРЕСА_1 (до перейменування Дніпропетровськ), а його син ОСОБА_3 в свою чергу зобов`язався надавати йому всі види матеріального забезпечення, догляду та медичного обслуговування на суму 100 гривень щомісячно, забезпечити його правом користування та правом довічного проживання в домоволодінні АДРЕСА_1 (до перейменування Дніпропетровськ).

При зверненні до суду із вказаним позовом, позивач зазначає, що фактично він хотів залишити на свого сина заповіт, але його дружина вмовила замість заповіту укласти договір довічного утримання, на що позивач погодився, адже при укладенні зазначеного договору визначальним для нього було не 100 грн., а особа набувача, адже набувачем за даним договором був саме його рідний син, якого він дуже любив та хотів, щоб саме він за ним доглядав, а після його смерті майно залишилося сину.

Позивач вказує, що після того, як рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 3.06.2013 року шлюб між його сином та дружиною було розірвано, його колишня дружина та їхня спільна донька ОСОБА_2 (відповідач), покинули його, хоча формально відповідач з 11.06.2007 так і залишилася зареєстрована у будинку позивача, набувачем за договором довічного утримання якого став її батько (син позивача) ОСОБА_3 .

27.09.2018 син позивача ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його батько (позивач) та донька ОСОБА_2 (відповідач).

Посилаючись у позові на те, що фактично склалася ситуація, коли ні рідний син позивача за його життя нічим не допомагав йому, ні його донька (спадкоємиця частини прав та обов`язків за вищезазначеним договором довічного утримання) теж не допомагає йому нічим та не збирається допомагати, у позові й заявлено відповідну вимогу про розірвання договору довічного утримання, укладеного 24.12.2004 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3-5723.

Учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях; представник позивача в окремо поданій заяві просив розглядати справу у його відсутності та задовольнити позовні вимоги; відповідач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов визнала та просила його задовольнити.

Процесуальні дії у справі наступні:

- ухвалою суду від 15.05.2019 (а.с. 33) за клопотанням представника витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори спадкову справу (в завіреній копії) після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено судом, 24.12.2004 між позивачем (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) було укладено довір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С. за реєстровим № 3-5723, за умовами якого позивач передав у власність ОСОБА_3 належне йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.04.2004 року домоволодіння АДРЕСА_1 (до перейменування Дніпропетровськ), а ОСОБА_3 в свою чергу зобов`язався надавати позивачу всі види матеріального забезпечення, догляду та медичного обслуговування на суму 100 гривень щомісячно, забезпечити його правом користування та правом довічного проживання в домоволодінні АДРЕСА_1 до перейменування Дніпропетровськ)(а.с.5, 5 звор.).

27.09.2018 ОСОБА_3 помер, про що було видане відповідне свідоцтво про смерть (а.с. 9).

Як встановлено судом на підставі письмового доказу - спадкової справи №835/2018 спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його батько ОСОБА_1 (позивач) та донька ОСОБА_2 (відповідач), які у встановлені законом строки звернулися до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадщини (а.с. 40-50).

Правовідносини виникли між учасниками справи із договору довічного утримання.

Суд, дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч. 1 ст. 757 ЦК України обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Відтак, у випадку смерті набувача обов`язки за договором довічного утримання переходять до його спадкоємців. Спадкоємці повинні продовжити утримувати відчужувача згідно з укладеним договором довічного утримання.

Як встановлено судом, набувач ОСОБА_3 не виконував умови договору та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а спадкоємцями стали його батько (позивач) та донька (відповідач), яка з часу смерті набувача домоволодіння своїх обов`язків, які визначені умовами договору довічного утримання, не виконує.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач є особою похилого віку (1937 р.н.), постійно потребує сторонньої підтримки та матеріальної допомоги, а тому суд вважає, що між сторонами в подальшому існування договірних зобов`язань за вищевказаним договором є недоцільним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача, у випадку невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 756 ЦК України у випадку розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, що було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

За ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Задовольняючи вимоги позову у повному обсязі, суд керується тим, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; відповідач визнав позов та не заперечував проти розірвання договору довічного утримання.

Враховуючи те, що позов визнаний відповідачем до початку розгляду справи по суті, а тому необхідно повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, інших 50 відсотків необхідно стягнути з відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, що відповідає вимогам ч.1 ст. 141, ч. 1 ст.142 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, ч.ч. 1, 3 ст.ст. 141, 142, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання задовольнити повністю.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 24.12.2004 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С. за реєстровим № 3-5723.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), сплачений ним 04 березня 2019 року судовий збір за квитанцією № 0.0.1285838576.1 в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. на р/р 31214206004003 отримувач УД КСУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра, ЄДРПОУ одержувача: 37989300, МФО 899998, банк одержувача Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ суду – 02891279.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Дата складення повного судового рішення 02.08.2019.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї

23.07.2019