Рішення № 83403462, 22.07.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5428/19

Провадження № 2/219/1930/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.,

при секретареві Волохіній Г.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

21 травня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гостренко С.Д. звернулася до суду з позовом до Бахмутської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , а інша ј частина цього житлового будинку належить позивачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1204 від 13 квітня 1991 року. Позивач є єдиним спадкоємцем, як за законом, так і за заповітом, складеним спадкодавцем ОСОБА_2 на користь позивача 13 квітня 1991 року за № 1-1208. Позивач у встановлений законом термін звернувся до державного нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, але державний нотаріус Першої бахмутської державної нотаріальної контори Шеллар В.Л. 07 травня 2019 року виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спадщину. Однак, позивачу не відомо, де знаходяться правовстановлюючі документи на ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , а також і на ј частину цього житлового будинку, яка належить позивачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1204 від 13 квітня 1991 року. За життя ці документи були у спадкодавця і позивачу невідомо, куди вони зникли. Отримати дублікат свідоцтва про право власності за законом № 1-1204 від 13 квітня 1991 року на ј частину жилого будинку АДРЕСА_1 неможливо, оскільки свідоцтво за 1991 рік знаходиться на зберіганні в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві, який знаходиться у зоні проведення ООС. Оскільки іншим шляхом вирішити це питання неможливо, позивач вимушений звернутися до суду з позовною заявою. У зв`язку із викладеним, просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на спадщину у вигляді ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і на ј частину цього житлового будинку, яка належить позивачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1204 від 13 квітня 1991 року.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13 червня 2019 року на 09-00 годину.

13 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 липня 2019 року на 10-00 годину.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні на вимогах позовної заяви наполягав та просив її задовольнити.

Представник відповідача Бахмутської міської ради Соколовська О.В. у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином. 10 червня 2019 року за № ЕП-1886 до суду надала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача та проти задоволення позовних вимог не заперечує.

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла в м. Бахмуті Донецької області, про що Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 03 листопада 2018 року складено відповідний актовий запис № 1855 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 15).

Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої артемівської державної нотаріальної контори Бова Т.В. 13 квітня 1991 року та зареєстрованого у реєстрі за № 1-1208, ОСОБА_2 , яка проживає у АДРЕСА_1 , зробила розпорядження, що ѕ житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого в АДРЕСА_1 , вона заповідає сину ОСОБА_1 (а.с. 7).

Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» м. Артемівськ перейменовано на м. Бахмут.

Рішенням Артемівської міської ради від 25 листопада 2015 року № 6/74-1322, вулицю ОСОБА_3 перейменовано на АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою № 1183 від 06 травня 2019 року, ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 проживали за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_2 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Позивач ОСОБА_1 з 12 вересня 1981 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 9-10).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Артемівське бюро технічної інвентаризації» № 1470, станом на 31 грудня 2012 року, ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 (1/2 частина – на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 квітня 1991 року № 1-1203; ј частина – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 квітня 1991 року № 1-1204), а ј частина вказаного будинку належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 квітня 1991 року № 1-1204 (а.с. 11), про що також свідчить копія технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).

Постановою державного нотаріуса Першої бахмутської державної нотаріальної контори Шеллар В.Л. від 07 травня 2019 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно може бути здійснена тільки після подання правовстановлюючого документа про належність ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , спадкодавцю, а спадкоємець ОСОБА_1 такого документа нотаріусу не надав у зв`язку із його відсутністю (а.с. 17).

У відповідь на лист ОСОБА_1 від 11 травня 2019 року про видачу дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , виданого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1204 від 13 квітня 1991 року, йому було повідомлено, що це свідоцтво за 1991 рік було передано до Донецького обласного державного нотаріального архіву, який знаходиться у зоні проведення ООС. У зв`язку із чим, видати дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , виданого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1204 від 13 квітня 1991 року, неможливо (а.с. 16).

Станом на 16 травня 2019 року ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , складає 89660 грн. 00 коп., що підтверджується звітом про оцінку майна СОД ФОП ОСОБА_5 від 16 травня 2019 року (а.с. 18).

Згідно листа завідувача Першої бахмутської державної нотаріальної контори Шеллара В.Л., який надійшов на адресу суду 12 червня 2019 року за № 18215, Першою бахмутською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за номером у нотаріуса 549/2018 від 15 грудня 2018 року, де з заявою про прийняття спадщини від 15 грудня 2018 року за № 1400 звернувся син померлої ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а також з заявою про відмову від прийняття спадщини від 15 грудня 2018 року за № 1401 звернулася дочка померлої ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Свідоцтво про право на спадщину не видавалося. До вказаного листа також додано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 06 червня 2019 року за № 56427496.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті його матері ОСОБА_2 , оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно може бути здійснена тільки після подання правовстановлюючого документа про належність ѕ частини вказаного житлового будинку спадкодавцю, а спадкоємець ОСОБА_1 такого документа нотаріусу не надав у зв`язку із його відсутністю. Крім того, отримати дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину житлового будинку АДРЕСА_2 , виданого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1204 від 13 квітня 1991 року, позивач не має можливості у зв`язку із тим, що свідоцтво за 1991 рік було передано до Донецького обласного державного нотаріального архіву, який знаходиться у зоні проведення ООС.

Відтак, позивач не має можливості вступити у спадкування в позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема, шляхом визнання права власності.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст. 1216 ЦК України.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Визнання права власності на майно за померлим неможливе, оскільки це право не може бути зареєстроване.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті його матері ОСОБА_2 .

Згідно положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 142, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1261, 1268 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадщину у вигляді ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 , а також на ј частину цього житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 , яка належить позивачеві ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1204 від 13 квітня 1991 року.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Місцезнаходження відповідача Бахмутської міської ради: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44; код ЄДРПОУ 04052732.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 22 липня 2019 року.

Суддя Н.М. Медінцева