Ухвала суду № 83402799, 31.07.2019, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/848/19

УХВАЛА

Іменем України

31.07.2019 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Марченко Л.В., оглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія» «Зоря Поділля» про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки, не посвідченого нотаріально, дійсним, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельну ділянку, -

Встановив:

26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія» «Зоря Поділля» про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки, не посвідченого нотаріально, дійсним, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельну ділянку.

Згідно з п. 5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справа про визнання договорів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Ч.3 ст.640 ЦК України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ч.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте, всупереч цим вимогам закону та роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, у позовній заяві не конкретизовано зміст позовних вимог, не зазначено в чому саме полягає спір, не викладені обставини якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з урахуванням вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду, не додано доказів того, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку.

Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов`язати ТОВ «Продовольча компанія» «Зоря Поділля» надати в суд відомості та документи щодо зміни нею назви та набуття правонаступництва після дочірнього підприємства «Агрофірма «Агромашінвест» товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Трейд», однак не зазначає жодних доказів того, що ним вживалися всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних документів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, тому підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.83, 95, 175, 177, 185,260, 261,353 ЦПК України, суддя,

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія» «Зоря Поділля» про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки, не посвідченого нотаріально, дійсним, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельну ділянкузалишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку не усунення недоліків у встановлений строк заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя