Рішення № 83400739, 02.08.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/324/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046591304 на суму 510,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046291304 на суму 130212,15 грн основного платежу та 32553,04 грн штрафні санкції за платежем на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046301304 на суму 11431,96 грн основного платежу та 2857,99 грн штрафні санкції за платежем військовий збір;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046331304 на суму 6006,39 грн штрафні санкції по єдиному податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску №0046321304 від 24.10.2017 р. на суму 109954,20 основного платежу та 13327,69 грн штрафних санкцій за платежем єдиний внесок.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. у справі № 824/118/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0046591304 від 24.10.2017 р., № 0046291304 від 24.10.2017 р., № 0046301304 від 24.10.2017 р., № 0046331304 від 24.10.2017 р. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій № 0046321304 від 24.10.2017 р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 , судові витрати - судовий збір в сумі 4974,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 р. у справі № 824/118/18-а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 р. скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Решту рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 824/118/18-а касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 р. в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.10.2017 р. № 0046591304, № 0046291304, № 0046301304 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0046321304 скасовано. Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 р. залишено без змін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу № 824/118/18-а передано для розгляду судді Левицькому В.К. та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 824/324/19-а.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. відкрито провадження у справі № 824/324/19-а та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У позовній заяві та в додаткових письмових обґрунтуваннях позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем проведено планову документальну перевірку, за наслідками якої прийнято оскаржувані рішення. Підставою для їх прийняття слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та законодавства, яким урегульовано порядок сплати та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: не проведення розрахунків станом на дату перевірки із фізичним особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки господарські операції носили реальний характер, були належним чином оформлені первинними документами, та пов`язані з його господарською діяльністю. У зв`язку із зазначеним, позивач просить позов задовольнити.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечувало проти позову, посилаючись на законність та обгрунтованість прийнятих оскаржуваних рішень. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що під час проведення документальної перевірки встановлено віднесення позивачем до складу витрат вартості отриманих від фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будматеріалів та обладнання на суму 762130,82 грн, без представлення для перевірки первинних документів, якими підтверджено факт понесення витрат на придбання зазначених будматеріалів та обладнання.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Після з`ясування обставин справи та дослідження доказів, сторонами подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.01.2014 р., що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадський формувань (Т. 3 а.с. 106 - 108).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадський формувань позивач здійснює наступні види діяльності: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В період з 04.09.2017 р. по 15.09.2017 р. та 18.09.2017 р. по 22.09.2017 р. відповідачем проведено документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 29.09.2017 р. № 120/24-13-13-04/ НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 25-66)

Проведеною документальною плановою перевіркою виявлено наступні порушення вимог податкового законодавства, зокрема:

- п. 177.2, пп. 177.4.1, 177.4.4 п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 130212,15 грн, в тому числі за 2015 р. в сумі 34858,79 грн, за 2016 р. в сумі 95353,36 грн;

- п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, самозайнятою особою ОСОБА_2 порушено встановлений порядок щодо строків сплати єдиного податку, а саме несвоєчасне перерахування єдиного податку за третій квартал 2015 р.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: самозайнятою особою ОСОБА_2 занижено єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 109954,20 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 23322,64 грн, за період 2016 р. в сумі 86631,56 грн;

- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено не утримання в повному обсязі та не перерахування до бюджету військового збору у період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 11431,96 грн, в тому числі: за 2015 р. в сумі 3485,88 грн, за 2016 р. в сумі 7946,08 грн.

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті документальної планової перевірки, 05.10.2017 р. позивачем подав заперечення на акт перевірки (Т.1 а.с. 79 - 87).

Листом від 20.10.2017 р. № 1026/ФОП/24-13-13-04 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечення на акт перевірки висновки викладені в акті перевірки є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (Т.1 а.с. 88 - 93).

На підставі висновків документальної планової перевірки, 24.10.2017 р. відповідачем прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0046291304, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 162765,19 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 130212,15 грн та 32553,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 68);

- податкове повідомлення-рішення № 0046301304, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем військовий збір на суму 14289,95 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 11431,96 грн та 2857,99 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 70);

- податкове повідомлення-рішення № 0046331304, яким за затримку строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб до позивача застосовано штраф у сумі 6006,39 грн (Т. 1 а.с. 72);

- податкове повідомлення-рішення № 0046591304, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн за платежем адмін. штрафи та інші санкції (Т. 1 а.с. 74);

- рішення № 0046321304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 13327,69 грн (Т. 1 а.с. 76).

Не погоджуючись з вкзаними рішеннями, 02.11.2017 р. позивач подав скарги до ДФС України (Т.1 а.с. 94 - 103, 104 - 111).

За результатами розгляду скарг, 06.12.2017 р. та 28.12.2017 р. ДФС України винесено рішення, якими залишило податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 0046291304, № 0046301304, № 0046331304, № 0046591304 та рішення від 24.10.2017 р. № 0046321304 без змін, а скарги - без задоволення (Т. 1 а.с. 113 - 117, 118 - 120).

Вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно висновку про порушення позивачем п. 177.2, пп. 177.4.1, 177.4.4 п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 130212,15 грн, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат вартість будівельних матеріалів на ремонт приміщення аптеки, яке він орендує сам у себе.

Так, в акті документальної планової перевірки від 29.09.2017 р. № 120/24-13-13-04/ НОМЕР_1 зазначено, що в період з 01.10.2015 р. по 31.09.2015 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. позивач господарську діяльність здійснював на загальній системі оподаткування.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатках Ф4 (2015 р.) та Ф2 (2016 р.) до податкових декларацій про майновий стан і доходи, ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено завищення задекларованих показників у колонці 5 додатку до декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на суму 529738,92 грн, внаслідок порушення позивачем п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданій декларацій про майновий стан та доходи та додатків Ф4 та Ф2 до неї за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено наступне.

Перевіркою відображеного показника у колонці 5 додатку Ф4 (2015 р.), у колонці 5 додатку Ф2 (2016 р.) до декларацій про майновий стан та доходи “вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції” показників за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 12715985,86 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 2443212,63 грн, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 10272773,23 грн встановлено, що на формування зазначених показників мало вплив здійснення операцій з придбання: лікарських засобів та інших супутніх товарів для їх подальшої реалізації та придбання, в 4 кварталі 2015 року, обладнання та будівельних матеріалів для поточного ремонту орендованого нежитлового приміщення (аптеки).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 12715985,86 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 2443212,63 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 р. у сумі 10272773,23 грн встановлено завищення задекларованих самозайнятою особою ОСОБА_2 , показників у колонці 5 додатку Ф4/Ф2 до декларацій про майновий стан та доходи “вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції” всього у сумі 232391,9 грн., у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 232391,9 грн., внаслідок порушення ФОП ОСОБА_2 п.п. 177.4.1 п. 177.4., п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України

Зокрема, позивач в період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, зазначених у колонці 5 додатку Ф4 до декларації про майновий стан та доходи „вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції"' включена вартість придбаного обладнання та будівельних матеріалів, використаних для ремонтних робіт по поліпшенню орендованого приміщення у сумі 232391,9 грн. відповідно до наданих для перевірки накладних, виданих ОСОБА_2 від 02.11.2015 р. та 01.12.2015 р., а також актів на списання будівельних матеріалів від 30.11.2015 р. та 29.12.2015 р.

Станом на 01.01.2016 р. позивачем не проведені розрахунки із ОСОБА_2 . Дані про отримані доходи ОСОБА_2 не були зазначені позивачем у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Ф-1ДФ).

Крім того, перевіркою відображеного показника у колонці 7 додатку Ф4 (2015 р.), у колонці 7 додатку Ф2 (2016 р.) до декларацій про майновий стан та доходи “інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг” показників за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 671105,25 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 22244,77 грн, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 648860,48 грн встановлено, що на формування зазначених показників мало вплив здійснення операцій з придбання: робіт/послуг (послуги зв`язку, поштові, - електро, - водопостачання, придбання обладнання та будматеріалів, послуг по покращенню орендованого-приміщення, тощо) для здійснення господарської діяльності.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 671105,25 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 22244,77 грн за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 648860,48 грн встановлено завищення задекларованих самозайнятою особою ОСОБА_2 , показників у колонці 7 додатку Ф2 до декларації про майновий стан та доходи “інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг” всього у сумі 529738,92 грн, у тому числі за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 529738,92 грн, внаслідок порушення ФОП ОСОБА_2 . п.п. 177.4.4 п. 177.4., п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України.

Зокрема, позивачем в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, зазначених у колонці 7 додатку Ф4 до декларації про майновий стан та доходи “інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг” включена вартість придбаного обладнання та будівельних матеріалів, будівельних послуг використаних для ремонтних робіт по поліпшенню орендованого приміщення у сумі 529738,92 грн, згідно накладних виданих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 04.01.2016 р., 01.02.2016 р., 01.03.2016 р. 04.04.2016 р., 04.05.2016 р., 06.06.2016 р., 01.09.2016 р., 02.09.2016 р., 03.10.2016 р., 01.11.2016 р., 01.12.2016 р., а також актів виконаних робіт від 29.01.2016 р., 29.02.2016 р., 31.03.2016 р., 29.04.2016 р., 31.05.2016 р., 29.07.2016 р.

Станом на 01.01.2017 р. позивачем не проведені розрахунки із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дані про отримані доходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були зазначені позивачем у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Ф-1ДФ).

В акті документальної планової перевірки також зазначено, що позивачем для перевірки представлено книгу обліку доходів та витрат в якій у графі 5 “Реквізити документа, що підтверджує понесені витрати” не зазначалися обов`язкові дані первинних документів, якими підтверджено понесення витрат, а в графі 6 “Сума витрат, повязаних з придбанням товарів (робіт, послуг)” - вказані загальні суми витрат, без підтвердження первинними документами. Від надання пояснень щодо визначення сум витрат, зазначених у книзі обліку доходів та витрат, позивач відмовився.

Перевіркою встановлено, що до складу витрат 2015 р. позивачем віднесено вартість отриманих від ОСОБА_2 у сумі 232391,90 грн будівельних матеріалів, обладнання, робіт, а до складу витрат 2016 р. позивачем віднесено вартість отриманих від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 529738,92 грн будівельних матеріалів, обладнання, робіт без представлення для перевірки первинних документів, якими підтверджено факт понесення витрат на придбання зазначених будматеріалів.

Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку, що в порушення п.п. 177.4.1 п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок не пред`явлення для перевірки первинних документів, якими підтверджено понесення витрат, безпідставного віднесення до складу витрат вартості витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів самозайнятих осіб, визначених Податковим кодексом України - самозайнятою особою ОСОБА_2 (позивачем) завищено суму документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. на суму 762130,82 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 232391,90 грн, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 529738,92 грн.

На підставі вказаного висновку, відповідач донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 130212,15 грн, в т.ч. за 2015 р. в сумі 34858,79 грн, за 2016 р. в сумі 95353,36 грн та виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0046291304, яким позивачу збільшив грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 162765,19 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 130212,15 грн та 32553,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, з урахуванням висновків, наведених в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 р., суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 16.1.1., п. 16.1.12 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст. 177 ПК України.

Так, згідно з п. 177.1. ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до підпунктів 177.4.1. та 177.4.4. п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 177.4.5 ст. 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Пунктом 177.2. ст. 177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, правомірність віднесення будь-яких витрат до складу витрат фізичної особи-підприємця, що враховуються з метою обчислення розміру чистого оподаткованого доходу суб`єкта господарювання, визначається лише за умови фактичного здійснення таких витрат в межах господарської діяльності.

При цьому господарські операції, внаслідок яких понесено витрати, мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, що відображають реальність таких операцій.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.03.2012 р. (Т. 2 а.с. 246).

28.03.2014 р. Державна служба України з лікарських засобів видала позивачу ліцензію Серії НОМЕР_2 № 194005 на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Місце провадження діяльності аптека № 1 “Аптека плюс”, Чернівецька область, Сокирянський район, м. Сокиряни, вул. Шевченка, будинок 16-А (Т. 2 а.с. 247).

12.08.2015 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 001/15, на умовах якого позивач придбав товар, перехід права власності на який відбувається на підставі накладних. Згідно п. 3 договору оплата проводиться згідно отриманого рахунку-фактури та повинна бути проведена не пізніше 30.06.2018 р. (Т. 1 а.с. 173-174).

На виконання умов вказаного договору, позивач отримав у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 550973,92 грн, згідно опису наведеного в акті документальної планової перевірки.

На придбаний товар фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 видано позивачу наступні накладні: від 02.11.2015 р. на суму 14343,32 грн; від 02.11.2015 р. на суму 10372,07 грн; від 02.11.2015 р. на суму 5151,61 грн; від 02.11.2015 р. на суму 10436,06 грн; від 02.11.2015 р. на суму 6312,04 грн; від 02.11.2015 р. на суму 3168,16 грн; від 01.12.2015 р. на суму 138213,00 грн; від 01.12.2015 р. на суму 14528,74 грн; від 01.02.2016 р. на суму 48389,45 грн; від 01.03.2016 р. на суму 106774,30 грн; від 04.04.2016 р. на суму 52282,67 грн; від 04.05.2016 р. на суму 26378,10 грн; від 06.06.2016 р. на суму 35991,40 грн; від 01.08.2016 р. на суму 19528,00 грн; від 03.10.2016 р. на суму 4662,00 грн; від 01.11.2016 р. на суму 2850,00 грн; від 01.12.2016 р. на суму 6418,00 грн (Т. 1 а.с. 175 - 161).

04.01.2016 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 001/16, на умовах якого позивач придбав товар, перехід права власності на який відбувається на підставі накладних. Згідно п. 3 договору оплата проводиться згідно отриманого рахунку-фактури та повинна бути проведена не пізніше 30.06.2018 р. (Т. 1 а.с. 171 - 172).

На виконання умов вказаного договору, позивач отримав у фізичної особи - підприємця Гладким Олегом Борисовичем будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 210964,00 грн, згідно опису наведеного в акті документальної планової перевірки.

На придбаний товар фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 видано позивачу наступні накладні: від 04.01.2016 р. на суму 133304,68 грн; від 01.02.2016 р. на суму 77659,32 грн (Т. 1 а.с. 143, 145).

З матеріалів справи видно, що придбані у фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будівельні матеріали та обладнання використано позивачем для поточного ремонту аптеки “Аптека плюс”, яка знаходиться за адресою Чернівецька область, Сокирянський район, м. Сокиряни, вул. Шевченка, будинок 16-А, про що складено акти на списання будівельних матеріалів, зокрема:

від 30.11.2015 р. на суму 29867,00 грн; від 30.11.2015 р. на суму 19916,26 грн; від 29.12.2015 р. на суму 152741,74 грн; від 29.01.2016 р. на суму 133304,68 грн; від 29.02.2016 р. на суму 126048,77 грн; від 31.03.2016 р. на суму 106774,30 грн; від 29.04.2016 р. на суму 25282,67 грн; від 31.05.2016 р. на суму 26378,10 грн; від 29.07.2016 р. на суму 3599140 грн; від 30.11.2016 р. на суму 30160,42 грн.

Згідно акту взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 р. по 02.01.2018 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та позивачем, станом на 02.01.2018 р. заборгованість позивача перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 складає 550973,92 грн (Т. 3 а.с. 96 - 97).

Згідно акту взаєморозрахунків між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та позивачем станом на 31.03.2019 р., позивач не має заборгованість перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Т. 2 а.с. 184).

Згідно акту взаєморозрахунків за період з 02.01.2018 р. по 31.03.2019 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та позивачем, станом на 31.03.2019 р. позивач не має заборгованість перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Т. 3 а.с. 98 - 99).

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, що за придбані у фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будівельні матеріали та обладнання позивач провів оплату в січні - березні 2019 р. на загальну суму 761937,92 грн, в т.ч. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 550973,92 грн та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 210964,00 грн.

Наведена обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні видатковими касовими ордерами (Т. 3 а.с. 1 - 77).

Судом також встановлено, що 07.05.2019 р. позивач подав до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (складеного) на користь фізичних осіб , і сум утриманого з них потадку за 1 квартал 2019 р. (Т. 3 а.с. 78 - 81).

Дослідженням вказаного податкового розрахунку встановлено, що позивач у податковому розрахунку відобразив суми виплаченого доходу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в сумі 550973,92 грн та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в сумі 210964,00 грн.

Отже, по господарських операціях з придбання будівельних матеріалів та обладнання, які мали місце в 2015 р. та в 2016 р. з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивачем понесено витрати в січні - березні 2019 р.

Оскільки позивач фактично здійснив витрати на придбання будівельних матеріалів та обладнання в сумі 761937,92 грн в період січня - березня 2019 р., суд приходить до висновку, що позивач безпідставно відніс вказані витрати до складу витрат в 2015 р. та 2016 р., в результаті чого занизив чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 762130,82 грн, в т.ч. за 2015 р. у сумі 232391,90 грн, за 2016 р. у сумі 529738,92 грн

Відтак, на переконання суду, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку про порушення позивачем п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого завищив суму документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. на суму 762130,82 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 232391,90 грн, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 529738,92 грн та правомірно збільшив позивачу грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 162765,19 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 130212,15 грн та 32553,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Посилання позивача на положення ст. 187 ПК України як на підставі законності своїх дій, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, підпункт “б” п. 187.1. ст. 187 розділу V “Податок на додану вартість” ПК України передбачає порядок виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість.

На переконання суду, вказана стаття Кодексу застосовується до для визначення моменту виникнення зобовязань стосовно сплати податку на додану вартість. Водночас, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною-особою підприємцем від проведення господарської діяльності на загальній системі оподаткування закріплено ст. 177 розділу IV “Податок на доходи фізичних осіб” ПК України. Відтак, проведення будь-яких аналогій в даній ситуації не має.

Оскільки положення ст. 187 ПК України не застосовуються до спірних правовідносин, позиція позивача є помилковою та такою, що не ґрунтується на законі.

Суд звертає увагу, що за наслідками документальної перевірки позивача порушень сплати податку на додану вартість не встановлено, жодних санкцій до позивача з даного податку відповідачем не застосовано.

Беручи до уваги наведене, а також те, що позивачем не було фактично понесено в 2015 - 2016 р.р. витрати на придбання будівельних матеріалів та обладнання, суд вважає, що позивач не мав права враховувати їх при визначенні суми чистого оподаткованого доходу, тому відповідач правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0046291304, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 162765,19 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 130212,15 грн та 32553,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З огляду на наведене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги в цій частині.

Стосовно прийняття оскаржуваних податкового повідомлення - рішення № 0046301304 від 24.10.2017 р. та рішення № 0046321304 від 24.10.2017 р., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вказані оскаржувані рішення прийнято відповідачем на підставі висновку про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на суму 762130,82 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вимогами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України передбачено тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Враховуючи висновок суду щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на 762130,82 грн, в т.ч. за 2015 р. у сумі 232391,90 грн, за 2016 р. у сумі 529738,92 грн, суд вважає, що позивачем в порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 занижено єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 109954,20 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 23322,64 грн, за період 2016 р. в сумі 86631,56 грн.

Внаслідок наведеного, позивачем неутримано в повному обсязі та не перераховано до бюджету військового збору на загальну суму 11431,96 грн, в т.ч. за 2015 р. в сумі 3485,88 грн, за 2016 р. в сумі 7946,08 грн.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач правомірно, з урахуванням вимог п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 та ст. 123 ПК України, застосував, відповідно, до позивача штрафні санкції у сумі 13327,69 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також збільшив суму грошового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 11431,96 грн.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення № 0046321304 від 24.10.2017 р. та податкового повідомлення-рішення № 0046301304 від 24.10.2017 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0046591304 від 24.10.2017 р., суд зазначає наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн за ненадання на вимогу відповідача копій документів під час проведення докумкентальної планової перевірки.

Порядок отримання документів від платника податків щодо якого проводиться перевірка встановлено ст. 85 ПК України.

Так, п. 85.2 ст. 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.4. ст 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Судом встановлено, що відповідач листами від 30.08.2017 р. №720/ФОП/24 13-13-04 та №721/ФОП/24-13-13-04 звертався до позивача з вимогою надати документи для перевірки та провести зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та надати зазначену інформацію до контролюючого органу (Т. 1 а.с. 205, 206).

Листами від 19.09.2017 р. № 822/ФОП/24-13-13-04, №823/ФОП/24-13-13-04, №824/ФОП/24-13-13-04 відповідач повторно звернувся до позивача з вимогою надати необхідну інформацію, документи, що пов`язані з предметом перевірки, провести зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та надати, належним чином завірені; копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів (Т. 1 а.с. 207 - 208, 209, 210 — 211).

Зокрема, вказаними листами, в т.ч. витребовувались первинні документи, які підтверджують факт оплати товарів та послуг постачальникам за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), закупівельні акти; укладені контракти, угоди на придбання та продаж товарів (надання послуг); інші види договорів (в тому числі цивільно-правового характеру); дозвільні документи на приміщення, яке використовується в господарській діяльності; документи на право власності на землю чи право оренди на земельні ділянки.

Однак, позивачем не були надані докази, що підтверджують оплату за будівельні матеріали та меблі, техніку, що зазначені в актах списання, договори про виконання ремонтних робіт, акти здачі-прийняття робіт, документи права власності на приміщення, документи на право власності на землю чи право оренди на земельні ділянки.

Пунктом 44.6. ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У відповідності до п. 121.1. ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Оскільки позивач не надав всі необхідні документи на запит відповідача, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у сумі 510,00 грн., відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0046591304 від 24.10.2017 р. задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи позивач не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін

позовач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, буд. 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 39392513).

Суддя Левицький В.К.