Рішення № 83400603, 02.08.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1912/19

РІШЕННЯ

іменем України

02 серпня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Код ЄДРПОУ: 21318350, адреса: 29013, м.Хмельницький, вул. Герцена, 10 в тимчасовому призупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 (зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року, у зв`язку перебуванням на непідконтрольній території України понад 60 днів - протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Код ЄДРПОУ: 21318350, адреса: 29013, м.Хмельницький, вул. Герцена,10 виплатити ОСОБА_1 (зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за віком період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року у сумі 19137,69 грн. В частині присуджених виплат пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконати негайно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як одержувач пенсії за віком та внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що з 01.05.2018 йому тимчасово було призупинено виплату пенсії, однак з серпня 2018 року виплату пенсії було поновлено. Також позивач вказує, що за період з 01.05.2018 по 31.07.2018 йому не виплачено пенсію. На звернення з заявою до відповідача про погашення заборгованості по пенсійних виплатах, останній листом №145/П-8 від 29.01.2019 зазначив, що пенсія за період з 01.05.2018 по 31.07.2018 в сумі 19137,69 грн облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Позивач вважає невиплату йому пенсії за вищевказаний період протиправною та такою, що порушує його конституційні права.

Ухвалою суду від 12.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6825800359 від 02.12.2014. Вказує, що пенсія за період з 01.05.2018 по 31.07.2018 в сумі 19137,69 грн облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Відповідач зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №598-р "Про забезпечення доступу Пенсійного Фонду України до інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль" Пенсійний Фонд України отримує інформацію про перебування пенсіонерів на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи виїзду за кордон. Так, відповідно до зазначеної інформації зафіксовано, що позивач понад 60 днів перебував на непідконтрольній території України. З 01.05.2018 виплату пенсії позивачу тимчасово призупинено.

Відповідно до рішення комісії від 26.06.2018 №11, позивачу відновлено виплату пенсії.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Представником позивача 12.07.2019 подано до суду додаткові пояснення в яких останній просить врахувати факт чергового зупинення пенсійних виплат з липня 2019 року при розгляді адміністративного позову та просить винести рішення з врахуванням даного факту, тобто зобов`язати відповідача поновити пенсійні виплати та виплатити ОСОБА_1 усю наявну заборгованість з пенсійних виплат.

На подані додаткові пояснення, суд зазначає, що такі не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не надано на підтвердження зупинення пенсійних виплат з липня 2019 року належних та допустимих доказів, а також вимоги наведені у додаткових поясненнях не мають жодного відношення до первинно поданого позову. Крім того, відомостей щодо звернення до відповідача з приводу поновлення пенсійних виплат та відшкодування невиплаченої пенсії позивачем до суду не надано.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6825800359 від 02.12.2014.

Відповідно до інформації про перебування пенсіонерів на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи виїзду за кордон відповідачем зафіксовано запис про виїзд ОСОБА_1 04.09.2017 та відсутні дані про в`їзд станом на 01.05.2018.

З 01.05.2018 виплату пенсії позивачу тимчасово призупинено та направлено подання на розгляд комісії щодо відновлення виплати.

Відповідно до рішення комісії від 26.06.2018 №11 позивачу відновлено виплату пенсії.

Позивач в січні 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо виплати пенсій за травень, червень, липень 2018 року.

У відповідь на подану заяву, ОСОБА_1 отримав лист №145/П-8 від 29.01.2019, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про те, що пенсія за період з 01.05.2018 по 31.07.2018 в сумі 19137,69 грн, облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Позивач не погодившись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №1058-IV, визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно частини 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Суд вважає, що припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що Головне управління ПФУ у Хмельницькій області, відмовляючи ОСОБА_1 у виплаті пенсії через відсутність спеціального порядку, порушило конституційне право позивача на соціальний захист, зокрема на отримання пенсійних виплат у встановлений законодавством термін.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України" питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом вчинення відповідачем протиправних дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо тимчасового призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн, 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , ідентифікаційний код - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк