Рішення № 83400574, 08.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року справа № 580/1017/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 А. – за ордером,

представника відповідача: Каландирця А.В. – за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє будівництво» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє будівництво» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 05.12.2018 №0103521205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що передбачений положеннями п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України штраф, не застосовується до трьох окремих видів податкової накладної, а саме:

податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю);

податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування;

податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Позивач звернув увагу, що відповідно до п. 8 Порядку заповнення накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка «X» та зазначається тип причини, серед яких: 2 - Складена на постачання неплатнику податку; 8 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій.

Наведений перелік, який є вичерпним, включає до податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), податкову накладну, яка складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; втім не передбачає, що в будь-якому випадку складена податкова накладна на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, є такою, що не надається отримувачу (покупцю).

Податкові накладні, які зазначені в акті перевірки та по яким нараховані штрафи, не підлягають наданню отримувачу (покупцю) та включають накладні, які складені на постачання неплатнику податку (тип причини-02), і складені за щоденними підсумками операцій (тип причини-11).

На думку позивача, податкова накладна, складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, не визначена серед податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), тому твердження контролюючого органу про зміст наведених в п. 120-1.1 та п.120-1,2 ст. 120-1 ПК України виключень, а саме: податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, та податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, буде таким, що суперечить нормам податкового законодавства.

Окрім наведеного позивач звернув увагу, що вказані його дії як платника податків не призвели до ненадходження податку на додану вартість до Державного бюджету України, оскільки у контрагентів позивача не виникло право на податковий кредит. В свою чергу, позивачем сплачено ПДВ до бюджету у повному обсязі.

В ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем допущено порушення термінів реєстрації податкових накладних, тому до нього правомірно застосовано штраф.

Крім того, представник відповідача зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

З урахуванням наведеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Енергетично-Дорожнє будівництво» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та (або) розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень 2017 року - липень 2018 року, за результатами якої складено акт від 20 листопада 2018 року №9603/23-00-12-0506/33757711.

Актом перевірки встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України, а саме за затримку реєстрації податкових накладних (розрахунків) коригування до податкових накладних на загальну суму 3978632 грн. 08 коп.:

1) на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ - 6011306 грн. 13 коп., застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 601130 грн. 62 коп.;

2) від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ - 4162107 грн. 30 коп., застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 832421 грн. 46 коп.;

3) від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ - 4092691 грн. 96 коп., застосовано штраф в розмірі 30 % у сумі 1227807 грн. 59 коп.;

4) від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ - 3293181 грн. 02 коп., застосовано штраф в розмірі 40 % у сумі 1317272 грн. 41 коп.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0103521205, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3978632 грн. 08 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, Податковий кодекс України відрізняє між собою три різних види податкових накладних:

- податкові накладні, які дають право на податковий кредит;

- податкові накладні, які не надаються покупцю;

- податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних передбачена статтею 120-1 Податкового кодексу України.

В силу положень п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Названа норма п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України містить виключення із загального правила застосування відповідальності за порушення граничного строку, для реєстрації податкової накладної.

Вказане виключення стосується податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Досліджуючи зміст підстав для звільнення від відповідальності за невчасну реєстрацію податкових накладних, суд звертає увагу на таке.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

В розумінні п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що виникнення податкових зобов`язань та нарахування ПДВ пов`язується з датою відвантаження товарів або з датою зарахування коштів на рахунок постачальника.

Тобто, у постачальника податкові зобов`язання виникають незалежно від дати реєстрації податкової накладної.

Як наслідок, позивач відвантаживши товар, або отримавши кошти на рахунок, зобов`язаний віднести суму ПДВ у складі вартості товару до податкових зобов`язань та сплатити ПДВ до бюджету.

Вказаний обов`язок щодо сплати податку кореспондує праву покупця товару на отримання податкового кредиту з ПДВ в складі оплаченої ним вартості товару.

Однак, суд звертає увагу, що в даному випадку усі без виключення податкові накладні позивача складені на постачання товару неплатнику ПДВ.

Таким чином, дата реєстрації податкової накладної не впливає на сплату податку на додану вартість – ні позивачем, ні його контрагентами.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що створений механізм притягнення платників податку до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, створений з метою забезпечення належного контролю та своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

Тобто, закон переслідує ціль компенсації шкоди завданої бюджету внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних, що задіяні в процесі обігу ПДВ.

Якщо, ці накладні не впливають на обрахунок ПДВ, то Податковим кодексом України встановлено виключення з правила застосування відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної.

В судовому засіданні судом досліджено подані позивачем податкові декларації з ПДВ за період застосування відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з квітня 2017 по квітень 2018 року та встановлено повне відображення податкових зобов`язань за операціями з продажу товарів на користь неплатників ПДВ.

Отже, суд вважає обґрунтованим та правомірним поширення вжитої у п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України конструкції на податкові накладні, що зареєстровані за наслідками господарських операцій з неплатником ПДВ.

Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу, що склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об`єктивний і суб`єктивний характер.

До складу правопорушення включається об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктивна сторона правопорушення - це зовнішній акт суспільно небезпечного діяння, яке посягає на об`єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона містить: дію чи бездіяльність, суспільно небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв`язок між ними.

З наведеного вбачається, що діяння особи (фізичної або юридичної) є суспільно небезпечним, що дістає прояв у спричиненні шкоди особистим чи суспільним інтересам чи загрозі спричинення такої шкоди.

В даному випадку відсутня необхідна складова вчиненого на думку контролюючого органу правопорушення – завдання шкоди інтересам держави, наслідок ненадходження податку на додану вартість до бюджету.

Відсутність усіх складових правопорушення виключає можливість застосування відповідальності до податника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Зважаючи, що норма п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України не сформульована з достатньою чіткістю, з урахуванням інших положень Податкового кодексу України, тому суд вважає, що платник податків не допустив дій, які свідчать про порушення положень названого закону, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому позов слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду першої інстанції ордер серія ЗП №095162, копію договору про надання правової допомоги №1906 від 27.02.2019, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «А.С.А. ГРУП» в особі керуючого партнера Артюхова Є.С., за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується за плату здійснити захист, представництво інтересів клієнта або інші види правової допомоги.

Згідно з наявною у матеріалах справи додатковою угодою №1 від 27.02.2019 до вказаного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує на користь адвокатського об`єднання 48300 грн.

При цьому, пунктом 3 додаткової угоди передбачено підписання сторонами актів приймання-передачі наданої правової допомоги, які до суду не надані.

Також, на підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем надано рахунок за надані послуги адвокатським об`єднанням «А.С.А. ГРУП» №39 від 01.03.2019 та платіжне доручення №51 від 04.03.2019. Разом з тим, в жодному з вказаних документів не зазначено номеру справи, в рамках якої позивачу надавалась правова допомога.

Крім того, з огляду на правила відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

За таких обставин суд не вбачає підстав для компенсації витрат на професійну допомогу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 05.12.2018 №0103521205.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє будівництво» (19000 м. Канів, вул. Енергетиків, 65, код ЄДРПОУ 33757711) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 30 липня 2019 року.

Суддя В.В. Гаращенко