Рішення № 83400557, 02.08.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1790/19

РІШЕННЯ

іменем України

02 серпня 2019 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.10.2017 року з врахуванням проведених виплат.

Позивач посилається на те, що він є особою першої категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом третьої групи, отримує пенсію як особа з інвалідністю відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ОСОБА_1 25 травня 2018 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії на пільгових умовах відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, у проведенні перерахунку йому було відмовлено, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а тому відповідача відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки військовозобов`язані в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу. А військовослужбовцям відповідно до ст. 59 вищевказаного Закону пенсії по інвалідності обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 14 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07 липня 2019 року надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, де вказується на незгоду з позовними вимогами враховуючи те, що позивач отримує пенсію як особа з інвалідністю третьої групи згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розрахунок пенсії позивача здійснений згідно із Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженої постановою КМУ від 23.11.2011 р. №1210.

Зазначає, що згідно довідки колективного сільськогосподарського підприємства «Обрій» ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 07.03.1987 року по 01.06.1987 року, а згідно військового квитка (серія НОМЕР_1 ) проходив військову службу з 23.03.1982 року по 03.05.1984 року, тобто не в період проходження військової служби.

Оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження строкової військової служби, тому в Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області станом на 11.06.2018 року підстави для проведення перерахунку пенсії з врахуванням абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні.

Зважаючи на викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити, а розгляд справи провести в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд вважає клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом не вбачається пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки ним були оскаржені дії/бездіяльність відповідача, про які зазначено у відповіді на звернення від 11.06.2018 року. Саме з цієї відповіді позивач дізнався про причини відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.10.2017 року з врахуванням проведених виплат, на які посилається відповідач. Не погоджуючись з цим, позивач звернувся за судовим захистом.

Суд звертає увагу на те, що 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17 Верховний Суд вже розглядав питання визначення моменту подання адміністративного позову з вимогами про виплату сум пенсії.

У цій справі Верховний суд зазначив, що зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), до спірних правовідносин необхідно застосовувати крім норм КАС України також і строки, визначені в інших законах.

Відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

У разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого нормою КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу норм КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Верховний суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Суд повністю погоджується з позицією Верховного суду і вважає, що її слід застосувати і у цій справі, зважаючи на те, що позивач є пенсіонером, хоч і отримує пенсію на підставі іншого закону, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Будь-які інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, на підставі наявних доказів, без проведення фіксування судового розгляду технічними засобами.

Дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС (посвідчення серії НОМЕР_2 видане 10 травня 2012 року), інвалідом 3 групи (Довідка МОЗ України серії НОМЕР_3 ).

ОСОБА_1 у березні 1987 року був призваний на спеціальні військові збори. З 06 березня 1987 року по 01 червня 1987 року у складі військової частини №55064 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією довідки Хмельницького районного військового комісаріату від 09.09.1997 року №110.

Згідно з матеріалами справи позивач отримує пенсію як особа з інвалідністю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

25 травня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з письмовою заявою, в якій просив перерахувати розмір його пенсії по інвалідності в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11 червня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом №1370/М-Д відмовило позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 згідно довідки колективного сільськогосподарського підприємства «Обрій» приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 07.03.1987 року по 01.06.1987 року, а згідно військового квитка (серія НОМЕР_1 ) проходив військову службу з 23.03.1982 року по 03.05.1984 року, тобто не в період проходження військової служби.

Оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження строкової військової служби, тому в Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області станом на 11.06.2018 року підстави для проведення перерахунку пенсії з врахуванням абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні.

Суд вважає відмову відповідача правомірною, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Право на призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлено статтею 54 вищевказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII, передбачено основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Частиною 1 ст. 59 Зaкoну Укрaїни від 28.02.1991 № 796-XII пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті дійсної станом на день звернення позивача з заявою про здійснення перерахунку пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд звертає увагу на те, що частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачала, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ врегульовували право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зазначений висновок узгоджується з практикою Верховного Суду (ухвала від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18, постанови від 13.02.2018 у справі № 756/8380/16-а та у справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16), від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17).

Однак, суд зауважує, що Конституційний Суд України у рішенні від 25.04.2019 року у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) вирішив:

«1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

2. Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено».

Так, у ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) вказано про втрату чинності ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у частині словосполучення «дійсної строкової» з 25.04.2019.

Тобто, саме з 25.04.2019 втратили чинність положення ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Тому при здійсненні розрахунку пенсії позивача у відповідача були відсутні підстави для перерахунку та виплати пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року, згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.10.2017 року, оскільки дана норма його не стосується.

Також, суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) та змінена ним норма не може застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі згідно ч. 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни № 796-ХІІ після 25.04.2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позову стосовно визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017 року суд також враховує те, що позивач у цій справі, із заявою про перерахунок його пенсії з 25.04.2019 року, не звертався. Спір пов`язаний із наявністю чи відсутністю підстав для перерахунку пенсії виник до 25.04.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини, досліджені та перевірені докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваної відмови, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський