Рішення № 83400534, 31.07.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1890/19

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участю:секретаря судового засідання Вересняк А.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Мельника О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" в якому просить:

зобов`язати державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор" внести зміни до наказу №39 о/с від 30 серпня 2018 року в частині підстави звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора (з організації комунально - побутового та інтендантського забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" з "пп. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням)" на "пп. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про національну поліцію".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що тривалий час проходила службу в Державній кримінально - виконавчій службі України та в серпні 2018 року була звільнена з посади старшого інспектора (з організації комунально - побутового та інтендантського забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи "Хмельницькій слідчий ізолятор" на підставі пп. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Позивач також вказує, що відповідно до постанови медичної військово - лікарської комісії №33/46/1/-2/18з/-5/18т від 19 жовтня 2018 отримала висновок, що травма, діагнози та захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в поліції.

Враховуючи вищезазначені висновки медичної військово - лікарської комісії позивач вказує, що звернулася до відповідача із заявою від 02 травня 2019 року про внесення змін до наказу №39 о/с від 30 серпня 2018року в частині зміни підстав звільнення.

Однак, відповідно до листа відповідача від 21 травня 2019/Л-19 позивачу відмовлено у внесенні змін до наказу №39/00-18 від 30 серпня 2018 року.

Рішення мотивоване тим, що оскільки позивач звільнена з Державної виконавчої служби 31 серпня 2018 року згідно її рапорту від 21 серпня 2018 року про звільнення за власним бажанням.

Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам діючого законодавства України та порушує її трудові та соціальні права у зв`язку із чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 26 червня 2019 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

11 липня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що на час видачі наказу про звільнення у позивача не існувало підстав для звільнення за підставою, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Крім цього, відповідач вказує, що на час звільнення позивач подала рапорт про звільнення зі служби в ДКВС України за власним бажанням, без клопотання про проходження лікарської (військово-лікарської) експертизи, в якому вказала про відсутність претензій до звільнення, за таких обставин позивач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, заперечення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально - виконавчій службі України на посаді старшого інспектора (з організації комунально - побутового та інтендантського забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи "Хмельницькій слідчий ізолятор".

13 квітня 2017 року під час виконання службових обов`язків ОСОБА_1 отримала травму, що підтверджується Актом розслідування нещасного випадку, що стався 13 квітня 2017 року о 11 год. 30 хв. із старшим інспектором (з організації комунально-побутового та інтендантського забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи "Хмельницькій слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, підполковником внутрішньої служби Андущишиною Людмилою Олександрівною, в приміщенні камери №72 під час проведення обшуку.

Згідно рапорту від 21 серпня 2018 року, старшого інспектора (з організації комунально - побутового та інтендантського забезпечення) ВІГЗ державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", про що видано наказ державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" від 30 серпня 2018 року №39 о/с.

В подальшому ОСОБА_1 пройшла медичний огляд ВЛК та отримала за наслідками його проведення Постанову №33/46/1/-2/18з/-5/18т від 18 жовтня 2018 року, відповідно до якої було визнано: "Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків" та "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції".

Згідно довідки до акта медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №1110380 від 30 листопада 2018 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, травма, так пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернулася із заявою до начальника державної установи "Хмельницькій слідчий ізолятор" про внесення змін до наказу № 39 о/с від 30 серпня 2018 року в частині формулювання підстави звільнення зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 - на п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про національну поліцію".

Листом від 21 травня 2019 року №Л-19 позивача повідомлено, що відсутні підстави вносити зміни до наказу № 39 о/с від 30 серпня 2018 року. В зв`язку з тим, що позивач звільнена згідно рапорту від 21 серпня 2018 року за власним бажанням.

Не погоджуючись з такими діями та висновком відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

За приписами частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

При цьому, пунктом 13 розділу VI Положення про діяльність медичної (військово - лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС від 03 квітня 2017 року №285, колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень), що в свою чергу надає їм право на перегляд підстав свого звільнення.

Тобто, зазначена норма вказує на те, що колишній працівник поліції має право на перегляд підстав свого звільнення у зв`язку із встановленням обставин щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, які на момент звільнення зі служби не були встановлені відповідному службовцю.

В даному випадку ОСОБА_1 ініціювала питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку її захворювання шляхом проходження медичної комісії за результатами якої було встановлено, що діагнози та захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в поліції.

Таким чином, вказані вище обставини надали позивачу право звернутися до відповідача із заявою про перегляд підстав свого звільнення.

Однак, як встановлено та зазначено вище, відповідач відмовив позивачу у перегляді підстав її звільнення не взявши до уваги висновки медичної військово - лікарської комісії, що у свою чергу позбавило позивача права визначеного пунктом 13 розділу VI вищевказаного Положення.

При цьому, варто зазначити, що відповідно до листа ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" від 05 липня 2019 року №34/43-729 встановлено, що договір на медичне обслуговування працівників кримінально-виконавчої служби в ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області" на протязі 2018 року не укладався. 28 лютого 2018 року між Державною установою "Хмельницький слідчий ізолятор" та Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" був укладений договір на проведення профілактичного медичного огляду. Але до 07 грудня 2018 року Державною установою "Хмельницький слідчий ізолятор" договір не проплачувався і профогляд співробітники даної установи до грудня 2018 року не проходили.

Вказане свідчить про те, що на момент звільнення, позивач фактично не могла пройти медичне обстеження як співробітник Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", у зв`язку із обставинами вказаними у вищезгаданому листі, тому позивач самостійно, уже після звільнення ініціювала проходження медичної комісії з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та встановлення причинного зв`язку захворювання та травми отриманих під час виконання службових обов`язків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Державною установою "Хмельницький слідчий ізолятор" відмовляючи позивачу у здійсненні перегляду підстав її звільнення, не було враховано усіх обставин, а саме висновку медичної військово - лікарської комісії та пункту 13 розділу VI Положення про діяльність медичної (військово - лікарської) комісії МВС, чим позбавлено позивача права щодо здійснення перегляду підстав її звільнення.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо позовної вимоги про зобов`язання державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" внести зміни до наказу №39 о/с від 30 серпня 2018 року в частині підстави звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" з "пп. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням)" на "пп. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про національну поліцію", суд зазначає наступне.

В розумінні вимог ст. 19 Конституції України, відповідач як орган державної виконавчої влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно абз. 2 ч.4 цієї статті, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Така вимога, на думку суду, є дискреційними повноваженнями органу, який наділений правом щодо прийняття рішень стосовно підстави звільнення та перегляду такої підстави у зв`язку з обставинами, які не були відомими на час звільнення позивача.

Таким органом в даному випадку є Державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор" де позивач проходила службу, тому суд вважає, що не може перебирати на себе функцію на реалізацію якої уповноважений відповідач, тому саме цим органом має здійснюватися вирішення питання про перегляд підстави звільнення позивача.

Водночас, слід зазначити, що у ході розгляду даної справи судом не встановлено протиправних дій відповідача під час звільнення позивача, як і не встановлено жодних проявів тиску на позивача щодо написання рапорту про звільнення саме за власним бажанням.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги, щодо зобов`язання державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" внести зміни до наказу №39 о/с від 30 серпня 2018 року в частині підстави звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" з "пп. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням)" на "пп. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про національну поліцію", слід відмовити.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

А тому, для належного способу захисту порушеного права позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача ініціювати перегляд підстави звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з врахуванням висновків медичної військово - лікарської комісії.

В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки, позивач відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Зобов`язати Державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор" ініціювати перегляд підстави звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з врахуванням висновків медичної військово - лікарської комісії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 серпня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор" (вул. Кам`янецька, 39, Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 08564794)

Головуючий суддя П.І. Салюк