Рішення № 83400365, 01.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 серпня 2019 р. № 520/6106/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Євгена Котляра, буд. 4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40386382) про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить:

визнати протиправними дії Харківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у відмові в перерахунку та виплаті пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

зобов`язати Харківське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Харківської області перерахувати та виплатити пенсію з 01.10.2017 року з врахуванням проведених виплат відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та на підставі п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що відмова відповідача в перерахунку та виплаті пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.01.1991 року є протиправною.

21.06.2019 року у справі відкрито спрощене провадження.

Через канцелярію суду 15.07.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також відповідача зазначив, що згідно норм постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 543 від 26.06.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.07.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Позивач перебуває на обліку в Харківському приміському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України ''Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інвалідом ІIІ-ї групи, що підтверджується витягами з військового квитка, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього, посвідченням інваліда 3 групи серія НОМЕР_3 виданого 18 лютого 2004 року, довідкою МСЕК серія ХАР-03 № 003488 від 16 лютого 2004 року.

Згідно даних військового квитка та листа № 172 від 26 лютого 1993 року, копії яких містяться у матеріалах справи, позивач виконував службові обов`язки з ліквідації аварії у 30 кілометровій зоні Чорнобильської АЕС в складі в/ч 3217 з 08 червня 1986 року по 15 липня 1986 року, з 17 липня 1986 року по 21 липня 1996 року, з 05 серпня 1986 по 31 серпня 1986 року та з 10 вересня 1986 року по 14 вересня 1986 року.

27 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, як норми прямої дії згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження визначеного словосполученням «дійсної строкової», яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25 квітня 2019 року, тобто виключено з редакції частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року (а.с.21 ).

Листом Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №3631-02-01/44 від 30 травня 2019 року позивачу фактично відмовлено у перерахунку пенсії, з тих підстав, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі 3-14/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. Під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи позивач був призваний на військові збори, а отже він є лише військовозобов`язаним і не набув статусу військовослужбовця, як передумови перерахунку пенсії (а.с.22).

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону №796-ХІІ з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року мають особи наступної категорії: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Проте, за твердженням відповідача, право на перерахунок пенсії мають виключно пенсіонери з числа осіб, які на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проходили дійсну строкову військову службу, тоді як позивач був призваний на військові збори.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986- 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988- 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. При цьому згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.

У період перебування позивача на військових зборах діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII Про загальний військовий обов`язок. Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними. За правилами статей 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання. Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За правилами частини першої статті 16 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1934-XII Про Збройні Сили України держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (підпункт 3 пункту 1 статті 3 цього Закону).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори. Аналогічна позиція викладено в рішенні ВС України від 01.03.2016 року в справі 21а-1887а15

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що перебуваючи на військових зборах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 08.06. по 15.09.1986 року позивач мав статус військовослужбовця у розумінні ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд також враховує Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Згідно частин 1 та 2 ст. 152 Конституції України, ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, саме з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo статус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" в частині "дійсної строкової" втратили чинність, у зв`язку з чим позивач має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно ч. 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 25 квітня 2019 року.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивача, на його думку перерахунок його пенсії у п`ятикратному розмірі згідно ч. 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" має бути здійснено з 01.10.2017 року, проте з огляду на вищевикладені обставини та норми діючого законодавства суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.

Відповідно, належним способом захисту прав позивача зобов`язання відповідача провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019.

Крім того, 01.07.2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» №543 від 26.06.2019 року, якою абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що з 01.07.2019 року позивачу був проведений перерахунок пенсії згідно норм Постанови КМУ від 26.06.2019 року №543, але належних доказів перерахунку відповідачем суду не надано.

Стосовно позиції відповідача щодо виникнення права у позивача на перерахунок пенсії лише з 01.07.2019 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» №543 від 26.06.2019 року, якою змінено абзац 1 пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд зазначає наступне.

Прийняття постанови Кабінетом Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» №543 від 26.06.2019 року не встановлює права позивача на перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначене право вже виникло у позивача на підставі рішення Конституційного Суду України у справі №3-14/2019 саме з 25.04.2019 року, тому вказана постанова не є підставою для відтермінування призначення пенсії по інвалідності, обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою належного та повного захисту прав позивача суд дійшов висновку про зобов`язання Харківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківської області перерахувати та виплатити пенсію позивачеві з 25.04.2019 року з врахуванням проведених виплат відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на підставі п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що у суду на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде виконане рішення суду у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у відмові в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.04.2019 року.

Зобов`язати Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Харківської області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 25.04.2019 року з врахуванням проведених виплат відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на підставі п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.