Рішення № 83400314, 31.07.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/944/19

31 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із адміністративним позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) про:

- визнати протиправними дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 з 30.01.2018 здійснити перерахунок пенсії за вислугою років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі по станови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці праців ників прокуратури".

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільського об`єдна ного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1995/04 від 07.02.2019 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні пере рахунку з 30.01.2018 пенсії за вислугою років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів Украї ни від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".

- зобов`язати Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 30.01.2018 року перерахунок та випла ту призначеної пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком №7 судової економічної експертизи судового експерта від 22.02.2019 та складає 59003,43 грн, без обмежен ня її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у перерахунку пенсії, оскільки на момент призначення пенсії законодавством було чітко регламентовано право позивача на її перерахунок у зв`язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, а тому, реалізуючи своє законне право він звернувся до відповідача з вимогою здійснити перерахунок його пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівника прокуратури, згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” від 31.05.2012 №505, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657.

Позивач вважає бездіяльність Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та рішення про відмову в перерахунку пенсії безпідставними, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 07 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31 травня 2019 року представник відповідача подав до суду відзив у якому просив відмовити в задоволенні позову повністю та, серед іншого, зазначив, що згідно до частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, на даний час відповідний нормативний акт Кабінетом Міністрів України не прийнято.

Ухвалою суду 05.06.2019 в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи відкладено до 05.06.2019.

12 червня 2019 року позивач подав заперечення на відзив у якому зазначив, що відзив відповідача не спростовує жодних із наведених позивачем обставин правових підстав заявленого ним позову, а свідчить про наявність порушеного відповідачем права позивача на перерахунок пенсії.

Також 16.06.2019 заперечення на відзив подав до суду представник позивача, в якому зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, зокрема і прокурори. Також вказав, що у Пенсійного фонду України достатньо коштів для проведення перерахунку пенсії для працівників прокуратури.

В судовому засіданні 19 червня 2019 року розгляд справи відкладено.

Ухвалами суду від 27.06.2019, 15.07.2019 розгляд справи було відкладено.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, проте позивач подав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав до суду клопотання розгляд даної справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заяви клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та набув право на пенсію за вислугою років, у зв`язку з чим з 31 травня 2015 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 60% від суми заробітної плати.

30 січня 2019 року, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної йому пенсії за вислугою років.

Рішенням Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області оформленим листом від 11 лютого 2019 року № 2154/06 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, з зазначенням того, що визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівників прокуратури Законом України “Про прокуратуру” делеговано Кабінету Міністрів України, проте, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно - правовий акт прийнято не було.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 р. визначалися Законом України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ. Статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).

Частина 18 ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15.07.2015р., передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01.01.2015 р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28. 12. 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: “Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”.

Тобто, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

15.07.2015 р. набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14.10. 2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

В п. 5 розділу ІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” (набрав чинності з 01.04.2015 р.) передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про статус народного депутата України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про судову експертизу”, “Про Національний банк України”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про дипломатичну службу”, Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Як на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, так і на момент розгляду справи в суді, пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, регулюється ст.86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII, частиною 20 якої передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про прокуратуру” у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. При цьому, визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України, який, на даний час, відповідних рішень з цих питань не приймав.

Вказані положення Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII є такими, що у встановленому законом порядку неконституційними не визнавались.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 15 травня 2019 року у справі № 766/7099/17 Верховний Суд зазначив, що у справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Тобто, за відсутності урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це спершу було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а згодом - ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII) в пенсійного органу немає правового механізму для проведення зазначеного перерахунку.

Такої правової позиції також дотримується Верховний Суд в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 по справі № 752/17977/16-а (провадження № К/9901/17911/18), від 16.03.2018 по справі № 703/3301/16-а (провадження № К/9901/17633/18), від 16.03.2018 по справі № 147/550/16-а (провадження № К/9901/19121), від 15.03.2018 по справі № 372/2316/17 (провадження № К/9901/2953/17), від 15.03.2018 по справі № 738/1369/16-а (провадження № К/9901/16461/18) від 14.03.2018 по справі № 334/3452/16-а (2-а/334/190/16 (провадження № К/9901/34810/18), від 14.03.2018 по справі № 132/2729/17 (провадження № К/9901/2346/18), від 14.03.2018 по справі № 569/4659/16-а (провадження № К/9901/32053), від 14.03.2018 по справі № 212/7572/16-а (провадження № К/9901/18625/18), від 14.03.2018 по справі № 713/793/16-а (провадження № К/9901/12389/18), від 07.03.2018 по справі № 757/17726/16-а (провадження № К/9901/30728/18).

З приводу доводів позивача про звуження його прав на соціальний захист суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У Рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

Зокрема, з урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Сорінг проти Сполученого Королівства” Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) “спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини” (Case v. the United Kingdom № 14038/88). У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі “Ріс проти Сполученого Королівства” Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, “належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини” (Case. The, № 9532/81).

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі “Ейрі проти Ірландії” Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Case. Ireland, № 6289/73).

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат - рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі “Кйартан Асмудсон проти Ісландії” (Case of Kjartan Asmundsson v. Iceland, № 60669/00).

Європейський суд з прав людини у рішенні “Великода проти України” від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (Case of Velikoda v. Ukraine, № 43331/12).

Слід відмітити, що власне розмір пенсії позивача не зменшився і не змінився у зв`язку з набуттям чинності новою редакцією статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 05.11.1991 та прийняттям Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 суд відхиляє, оскільки цим рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів (безкоштовний капітальний ремонт жилих приміщень громадян (пункт 1); надання бюджетних кредитів та позик (пункт 2); безплатне або пільгове встановлення телефону (пункт 3); безплатне або пільгове користування телефоном (пункт 4); безплатне або пільгове санаторно-курортне лікування (пункт 5); безплатне або пільгове забезпечення автомобілями (пункт 7); звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо особам, яким надані зазначені пільги (пункт 8); безкоштовний проїзд всіма видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту (пункт 9)). Вказаним рішенням питання обмеження у виплаті пенсій колишнім працівникам правоохоронних органів не розглядалося.

Щодо тверджень позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача як таких, що порушують право позивача на мирне володіння своїм майном, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Суханов та Ільченко проти України” (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання” якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже норма, на підставі якої позивач мав право на перерахунок пенсії, втратила чинність, а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників.

З огляду на це, у позивача не було “законних сподівань” на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13, від 17.12.2013 та у справі № 21-445а13 суд відхиляє, оскільки вказані постанови ухвалені у справах з іншими фактичними обставинами. А самі правовідносини у цих справах виникли до набрання чинності Законом України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

За таких обставин, суд вважає, що право на отримання пенсії за вислугу років позивачем було реалізовано та він отримує її у розмірі, встановленому ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на час призначення. Право ж на перерахунок пенсії може бути реалізовано ним на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. Зважаючи на те, що на теперішній час питання перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій на законодавчому рівні не врегульовано, то пенсійний орган приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновок № 07 судової економічної експертизи від 22.02.2019 р., який знаходяться в матеріалах справи не спростовує висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат, які понесені позивачем.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання здійснити з 30.01.2018 перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком судового експерта від 22 лютого 2019 року № 7, без обмежень її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.