Постанова № 8340002, 03.03.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2010 року Справа № 2а-28943/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.,

при секретарі: Псоміаді С.І.,

за участю сторін:

від позивача: Сорока М.С. за дов. від 20.10.2010;

від відповідача: Цуцков І.В. за дов. № 47205/10 від 11.01.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Кредитної спілки «Фінансова нива» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Кредитної спілки «Фінансова нива» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, внаслідок чого складено акт перевірки № 2959/221-33157747 від 27.11.2009 року.

Вказаний акт перевірки підписано позивачем із запереченнями від 02.12.2009 року.

Відповідач визнав заперечення до акту перевірки необґрунтованими листом від 07.12.2009 року за № 42734/171.

10.12.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001161710/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 9737,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19474,58 грн., а всього 29211,87 грн. та доведено граничний строк сплати зобовязання.

Зазначене повідомлення рішення в установленому порядку не оскаржено.

Кредитна спілка «Фінансова нива» вважає протиправним повідомлення рішення № 0001161710/0 від 10.12.2009 року та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні дані, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 09.11.2009 року по 20.11.2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку Кредитної спілки «Фінансова нива» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року. Перевіркою встановлено порушення: п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9, п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п.п. 9.2.4 п. 9.2 ст. 9, абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, а саме: за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року податковим агентом Кредитної спілки «Фінансова нива» при виплаті доходу фізичним особам не нарахований, не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 9737,29 грн., у тому числі за 2007 рік у розмірі 1391,83 грн., за 2008 рік у розмірі 3926,70 грн., за 1 півріччя 2009 року у розмірі 4418,76 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем 27.11.2009 року складено акт планову виїзну перевірку Кредитної спілки «Фінансова нива» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року № 2959/221-33157747 від 27.11.2009 року. (а.с.8-36)

02.12.2009 року вказаний акт перевірки підписано посадовими особами позивача із запереченнями.

Листом від 07.12.2009 року за № 42734/171 відповідач визнав заперечення до акту перевірки необґрунтованими.

У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі акту перевірки 10.12.2009 року відповідачем складено податкове повідомлення рішення № 0001161710/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 9737,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19474,58 грн., а всього 29211,87 грн. та доведено граничний строк сплати зобовязання.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90. № 509-ХІІ.

Відповідно до ст. 11 Закону 509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові - платежі), крім Національного банку України та його установ (далі платники податків).

Згідно зі ст.11? Закону 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обовязкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Пунктом 1.2 Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. № 925/11205, передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка субєкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обовязкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого субєкта господарювання чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 березня 2001 року за № 268/5459 податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Як вбачається з абз. 1 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки.

У відповідності до абз. 1 ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обовязкові пайові членські внески.

Згідно з пунктом 7.2. статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі Закон № 889) ставка податку становить 5 відсотків від обєкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до Закону.

З вищезазначеного випливає, що термін «вклад (внесок)» використовується як щодо вкладу/внеску на депозит кредитної спілки, так і вкладу/внеску на пайові внески членів кредитної спілки.

При застосуванні цієї норми слід також враховувати, що згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2. пункту 9.2 статті 9 Закону № 889 у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2013 року.

Враховуючи, що законодавець використовує терміни «процент на вклад/внесок» як щодо виплат на депозитні рахунки, так і щодо доходів на вклади/внески до кредитної спілки, з норми підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889 випливає, що застосування положення підпункту 7.2 статті 7 Закону № 889 призупинено і не застосовується.

Також зазначену позицію можна простежити і у інших нормативних положеннях Закону № 889. Так, підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Однак, дію підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 зупинено у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із Законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» були внесені зміни до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889, а саме, підпункт «в» після слів «неприбутковими організаціями» доповнено словами «(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)». Але ці зміни згідно із Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» набувають чинності з 01 січня 2005 року.

З 01 січня 2005 року оподаткування такої плати (процентів) на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитних спілок, здійснюється на підставі спеціальної норми, що міститься у абзаці 4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 889.

Стаття 9 цього Закону визначає оподаткування процентів, де у підпункті 9.2.1 та підпункті 9.2.2 пункту 9.2 даної статті зазначено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889, в редакції Закону України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2013 року.

З зазначених положень вбачається, що до 01 січня 2005 року виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) не оподатковувалася у звязку з тим, що кредитна спілка була нарівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків, а з 01 січня 2005 року таку привілею виключено, проте цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (пункт 7.2), що у правозастосуванні повязаний з пунктом 9.2, який відповідно до підпункту 22.1.4 в частині оподаткування процентів набуває чинності з 01 січня 2013 року; відповідно до підпункту 22.1.4 проценти на вклад до небанківської фінансової установи будуть оподатковуватися з 01 січня 2013 року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що норми абзацу 4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 889 розповсюджуються на вклад, на проценти, на пайові внески членів кредитної спілки. Враховуючи положення підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889, застосування положення пункту 7.2 Закону № 889 призупинені та не застосовуються до 2013 року.

Аналогічна позиція міститься і у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 08 червня 2005 року № 06-10/10-672.

Беручи до уваги викладене, виплата відсотків на додаткові пайові внески без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб повністю відповідає вимогам Закону № 889, а тому донараховувати позивачу податкові зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у відповідача не було підстав.

Оскільки відсутні порушення податкового законодавства з боку позивача за операціями з виплати відсотків на додаткові пайові внески, відсутні й підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову відповідно до задоволених вимог.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 03 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Фінансова нива» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001161710/0 від 10 грудня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь кредитної спілки «Фінансова нива» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 09 березня 2010 року.

Суддя О.В. Солоніченко