Рішення № 83399651, 02.08.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1541/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду через свого представника з позовною заявою, в якій просить визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії - протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії, викладене в листі відповідача від 03.01.2019 року та зобов`язати відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, провести поновлення виплати пенсії Позивачці з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримувала пенсію за віком. 09 травня 1999 року виїхала на постійне місце проживання до країни Ізраїль, внаслідок чого з 09 травня 2008 року їй припинено нарахування і виплату пенсії. Вважає, що припинення нарахування та виплати пенсії, у зв`язку з тим, що вона проживає в іншій країні є грубим порушенням її конституційних прав. Зазначив, що діюче пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивач виїхала на постійне проживання до Ізраїлю і на день подання представником позивача заяви (звернення) про поновлення їй пенсії, остання постійно проживає на території іншої держави. Також представником відповідача вказано, що пенсійна справа ОСОБА_1 до пенсійного фонду не передавалась, а її відсутність унеможливлює поновлення пенсії. Крім того, зазначено, що згідно ст.51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Оскільки питання у сфері соціального забезпечення між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль на законодавчому рівні не врегульоване, на думку відповідача, немає законних підстав на призначення пенсії позивачу згідно вимог законодавства України. Відтак, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 180-181).

Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої доводи представника є надуманими та необґрунтованими, а тому не спростовують доводи позивача викладені в позовній заяві (а.с. 190-208).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року було відмовлено в задоволені клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, а також відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача щодо розгляду справи в загальному порядку (а.с. 1-2).

Судом встановлено, що разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Так, останній зазначає, що позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення її пенсії 21.12.2018 року, на що отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області лист-відповідь від 03.01.2019 року. З даним позовом представник позивача звернувся до суду 13.06.2019 року (згідно ТТН Укрпошти Експрес на конверті поштового відправлення), тобто в межах шестимісячного строку, встановленого законодавством для звернення до суду. З огляду на дані обставини, суд вважає, що заява про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд не приймає посилання представника відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду встановленого ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

До позовної заяви представником позивача додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1 , в якому міститься відмітка стосовно терміну дії паспорта до 10 бер 09, наступні відмітки про продовження дії паспорта відсутні (а.с. 38 -66).

Інших документів щодо підтвердження громадянства України ОСОБА_1 представником позивача до суду не надано.

З 05.10.1992 позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення від 20.10.1992 №148920 (а.с.68-71).

ОСОБА_1 перебувала на пенсійному обліку (а.с.69), з 1999 року позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку із виїздом на постійне проживання до Держави Ізраїль (а.с. 183).

28.12.2018 позивач через свого представника, який діяв на підставі посвідченої та апостильованої довіреності, звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії, в якій просив поновити з 07.10.2009 виплату пенсії (а.с.184-185).

Відповідач листом від 03.01.2019 №81/08-01 повідомив, що відповідно до ст.51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, під час перебування особи за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 Верховній Раді України запропоновано привести у відповідність до Конституції України положення інших законів, які регламентують виплату пенсії пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору. Оскільки на даний час відповідного рішення Верховною Радою України з цього питання не прийнято, двосторонніх угод між Україною та Ізраїлем з питань пенсійного забезпечення громадян обох держав не укладено, підстав для поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 не має (а.с.32-33).

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернувся до суду з цим позовом, через свого представника.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач вкаує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не виносилося рішення про відмову у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , а листом від 03.01.2019 №81/08-01 надано роз`яснення чинного законодавства та відсутність правових підстав для поновлення пенсії в порядку Закону України “Про звернення громадян”.

Суд враховує, що заява позивача від 28.12.2018, яка надіслана Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області його представником, складена за формою встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (далі за текстом – Порядок №22-1), а тому така заява підлягає розгляду відповідно до зазначеного Порядку.

Окрім того, в листі від 03.01.2019 №81/08-01 відсутнє посилання на Закон України “Про звернення громадян”, а тому твердження, що заява позивача розглянута в порядку Закону України “Про звернення громадян” є безпідставним.

Зважаючи на суть звернення позивача та з огляду на зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03.01.2019 №81/08-01, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою такий лист є рішенням про відмову в поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та підлягає правовій оцінці.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. №1788-XII пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

З огляду на ст.51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем з питань пенсійного (соціального) забезпечення не укладалися.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 у справ за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (справа №1-32/2009) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, припиненої на підставі зазначених положень.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі №263/3644/17 (провадження №К/9901/23479/18).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що громадяни України, які після нарахування їм пенсій змінили місце постійного проживання і мешкають в Ізраїлі, мають право на одержання пенсії в Україні.

Окрім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність архівної пенсійної справи як на одну із підстав відмови в поновленні пенсії ОСОБА_1 .

Так, з 05.10.1992 позивачу у м. Кіровограді (м. Кропивницький) призначено пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення від 20.10.1992 №148920 (а.с.69).

Ч. 4 ст. 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до п.п.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області наділене повноваженнями витребувати пенсійну справу ОСОБА_1 в органі праці та соціального захисту населення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області не було вжито необхідних заходів, передбачених ч. 4 ст. 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” для поновлення пенсійних виплат позивачу, а тому суд вважає за необхідне визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 – протиправною, а також визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.

Також, суд зазначає, що у відзиві на адміністративний позов вказано, що позивачем не було додано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а згідно копії даного до позовної заяви, термін його дії закінчився 10 березня 2009 року, проте вказані обставини не були описані у листі відмові, тобто не були підставою для відмови позивачу у поновленні пенсії, а тому не можуть бути враховані під час розгляду позовної вимоги про протиправність та скасування рішення відповідача.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що до нього не надходила особиста заява ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з додатками. Однак, суд враховує, що в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03.01.2019 №81/08-01 відсутнє посилання на цю обставину, як на підставу для відмови у поновленні виплати пенсії, натомість в справі наявні докази надіслання такої заяви відповідачу засобами поштового зв`язку (а.с.186). Також, згідно відповіді самого ж відповідача від 22.07.2019 № 14009/08-02 йому надходила вказана заява з доданими документами (а.с. 183).

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України прийняти рішення про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно з п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Тобто питання про поновлення пенсії вирішується за зверненням особи, при цьому законодавством не встановлено обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо автоматичного поновлення пенсії з 07.10.2009 р. громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача, провести поновлення виплати пенсії Позивачці з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, суд враховує приписи ч.4 ст.245 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто однією з умов за яких суд повноважний зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача є встановлення факту виконання всіх умов визначених законом для прийняття такого рішення.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 2.8 Порядку №22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При цьому відповідно до п.2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Відповідно до п.2.22 Порядку №22-1 2.22. за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

До позовної заяви представником позивача додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1 , в якому міститься відмітка стосовно терміну дії паспорта до 10 бер 09, наступні відмітки про продовження дії паспорта відсутні (а.с. 38).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували факт перебування позивача в громадянстві України на час звернення до відповідача та на час розгляду справи, а тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України прийняти рішення про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Зважаючи на викладене позовна вимога про зобов`язання відповідача, провести поновлення виплати пенсії Позивачці з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, задоволенню не підлягає.

Водночас, враховуючи висновок суду щодо наявної бездіяльності відповідача, щодо не поновлення пенсії позивачу, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2018 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 768,40 грн. (а.с.3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ – 20632802) про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 – протиправною.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №81/08-01 від 03.01.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2018 щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун