Рішення № 83399650, 23.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року (о 17 год. 00 хв.)Справа № 280/567/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Лисого А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі – ГУ ДФС в Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.10.2018 №0030561305, №0030571305 та №0030601305.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи ст. 164, 177 Податкового кодексу України та вказує, що дохід (виручка) визнається за датою відвантаження товарів (робіт, послуг), тобто за принципом нарахування доходів, що кореспондується з положеннями п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Кодексу. Зазначає, що принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що всі доходи й витрати, що їх відносять до звітного періоду, мають відображатись в податковому обліку в цьому самому періоді незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені кошти за ними, при цьому, фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. Отже, позивач вважає, що дохід у ФОП у відповідності до п. 164.1 ст. 164 та п. 177.2 ст. 177 Кодексу, виникає в момент нарахування доходів, тобто відвантаження товарів (робіт, послуг), відповідно віднесення витрат в податковому обліку пов`язане з датою виникнення доходу, тому позивачем і виручка, і витрати з придбання реалізованих товарів відображені у складі податкової звітності за 2016 рік та 1 півріччя 2017 року за датою відвантаження товарів. Наголошує, що якщо фахівці податкового органу вважають, що дохід потрібно визначати за датою надходження грошових коштів або датою проведення інших видів компенсації вартості реалізованих товарів, то одночасно із зменшенням витрат необхідно зменшити і доходи підприємця, тобто об`єкт оподаткування повинен бути визначений податковим органом з дотриманням певних принципів, які однаково стосуються як дохідної, так і витратної частини та враховувати їх при проведенні перевірки, але в Акті перевірки є тільки висновок про зменшення витрат, без відповідного коригування доходу, який підприємцем відображено в податковій звітності, що є порушенням п. 177.2 ст. 177 і пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, таким чином, висновок про заниження витрат та відповідно доходу за 2016 рік на суму 13 201,59 грн. та за 2017 рік на суму 42 317,50 грн. не відповідає вимогам податкового законодавства. Щодо висновків податкового органу про товар, придбання якого відбулось до 2016 року, проте зазначений товар відсутній в залишках ТМЦ на 01.01.2016, які відображені в акті документальної перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553, тобто не підтверджений відповідними первинними документами зауважує, що на порушення норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2015 року за №1300/27745, Акт від 11.09.2018 обмежується лише таким твердженням, при цьому, в якості доказу не має жодного посилання: на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому обліку або на перелік товарів, які були реалізовані у періоді, що перевірявся, та придбання якого відбулося до 2016 року. Така невизначеність в Акті перевірки не дає можливості ідентифікувати товар, який на думку податкового органу не підтверджений первинними документами, тобто це є припущенням, яке не підтверджене належними доказами в розумінні п. 83.1 ст. 83 Кодексу. Крім того, звертає увагу суду, що в порушення п. 2 Розділу IV Порядку №727 Додаток №4, який нібито містить інформацію про товарні залишки на початок та кінець попередньої перевірки, складено в єдиному примірнику (п. 1.18 на ст. 9 Акту) та позивачу не надавався (припис на ст. 22 Акту) та позивачем не підписувався, також при попередній перевірці не здійснювалась процедура інвентаризації та відповідно залишки товару фактично не встановлювались. З урахуванням вищенаведеного, вважає, що Акт перевірки містить необ`єктивні дані та не відображає всіх обставин, які мають бути предметом перевірки, у зв`язку з чим вважає оскаржувані рішення відповідача є протиправними та просить суд скасувати їх.

Ухвалою судді від 13.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 12 березня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 26 лютого 2019 року надав суду відзив (вх. №7876), у якому пояснює, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено розбіжності (визначено згідно з видатковими накладними, розрахунковими касовими чеками, актами виконаних робіт (надання послуг), договору оренди приміщення), а саме: 2016 рік: завищення суми витрат, безпосередньо пов`язаних з сумами отриманого доходу на 33 667,61 грн. (включення до складу витрат вартість ТМЦ, дохід від реалізації яких не отримано протягом 2016 року (13 201,59 грн.) та включення до складу витрат вартість ТМЦ без наявності первинних документів, підтверджуючих придбання товару (20 466,02 грн); 2017 рік: завищення суми витрат, безпосередньо пов`язаних з сумами отриманого доходу на 46 121,45 грн. (включення до складу витрат вартість ТМЦ, дохід від реалізації яких не отримано протягом першого півріччя 2017 року (42 317,50 грн.) та включення до складу витрат вартість ТМЦ без наявності первинних документів, підтверджуючих придбання товару (3 803,55 грн.). Враховуючи викладене, стверджує, що перевіркою встановлено порушення п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат, у зв`язку із включенням до їх складу ТМЦ, дохід від реалізації яких не отримано протягом перевіряємого періоду та у зв`язку з включенням до їх складу ТМЦ, які не підтверджені первинними документами щодо використання їх у господарській діяльності, а також в порушення пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено перекручення даних, наданих в деклараціях за 2016-2017 рік, а саме завищення валових витрат. Стосовно донарахування ПДВ пояснює, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлено його заниження на суму 6 692,00 грн., в т.ч. в грудні 2017 року на 6 692,00 грн. Так, згідно з проведеним аналізом ФОП ОСОБА_1 не включено до складу витрат суми залишків товару на початок перевіряємого періоду ані у 2016 році, ані у 2017 році на суму 33 459,47 грн. без ПДВ, в залишках станом на 31.12.2017 зазначена сировина відсутня, таким, чином, на думку відповідача, позивачем у грудні 2017 року зареєстровані податкові накладні на умовний продаж на товари, невикористані в господарській діяльності. На підставі вищевказаного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

12 березня 2019 року підготовче засідання відкладене на 02 квітня 2019 року.

У підготовчому засіданні 02 квітня 2019 року суд вирішив продовжити строк підготовчого провадження та відкласти судове засідання на 25 квітня 2019 року.

Представником відповідача до матеріалів справи надані письмові пояснення (вх. №16011 від 22.04.2019, № 18861 від 11.05.2019), у яких додатково вказує, що відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, а тому при проведенні перевірки витрати на придбання реалізованого товару приймались по факту отримання доходу, тобто за датою зарахування коштів на банківський рахунок, таким чином, подвійного оподаткування отриманого доходу не відбулось. Стосовно встановлення відсутності залишків ТМЦ на 01.01.2016 наголошує, що залишки станом на 01.01.2016 були відображені у акті документальної планової перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553, зазначені залишки до перевірки надавались особисто ФОП ОСОБА_1 у вигляді оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 станом на 31.12.2017, про що зазначено платником у листі (вх ДФС №4937/ФОП від 30.05.2018). Перелік товару, який був реалізований у перевіряємий період, а придбаний до 2016 року відображений в додатках до першого примірника акту перевірки від 11.06.2018 №938/08-01-13-05/2812809553.

25 квітня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17023), у якій стосовно визначення валового доходу вказує, що в обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на приписи п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу, відповідно до якої об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, але ця норма не містить твердження про визначення загального оподатковуваного доходу за датою надходження коштів або проведенням будь-яких інших видів компенсації за відвантажені товари (роботи), надані послуги, а є лише вказівка на те, що виручка може бути виражена в грошовій або негрошовій формі. При цьому, на думку позивача, ключовим в цьому питанні є нормативне визначення чистого оподаткованого доходу та виручки. Стосовно встановлення відсутності залишків ТМЦ на 01.01.2016 додатково зазначає, що відповідачем не надані докази того, що акт перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553 містить інформацію про залишки ТМЦ на 01.01.2016 (інформація в акті відсутня). Посилання на оборотно-сальдову відомість станом на 01.01.2016 не є належним доказом, так як вона позивачем не надавалась ані в період охоплений актом перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553, ані актом №938/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 11.09.2018, про що свідчить лист позивача, наданий відповідачем до пояснень. Але надані до суду оборотно-сальдові відомості по рахунку №28 «Товари» станом на 01.01.2016 та 31.12.2017 не засвідчені підписом платника податків та не скріплені печаткою, тобто не є допустимими в розумінні ст. 74 КАС України.

Ухвалою суду від 25.04.2019 підготовче засідання відкладене на 13 травня 2019 року.

Згідно з ухвалою суду від 13.05.2019 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 27 травня 2019 року.

Відповідно до ухвали від 27.05.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 25 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 25.06.2019 судом задоволено клопотання представників сторін про продовження процесуального строку, визначеного ухвалою суду від 27.05.2019, до 23 липня 2019 року.

23 липня 2019 року провадження у справі поновлено.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив та додаткові усні пояснення. Просять адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 11.08.2008, про що свідчить Свідоцтво Серія НОМЕР_2 №894178.

ГУ ДФС у Запорізькій області у зв`язку з проведенням планової документальної виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 44.1 ст. 44, п. 73.3 ст. 73, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 85.2 ст. 85 звернулась до позивача із запитом про надання відповідних первинних бухгалтерських та податкових документів (згідно з переліком), на який 30 травня 2018 року позивачем були надані відповідні первинні документи за вх №4937/ФОП.

У подальшому, фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з метою з`ясування питань, що викладені у запереченні від 18.06.2018 (вх №5486/ФОП від 18.06.2018) до акту перевірки від 11.06.2018 №435/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт №938/08-01-13-05/2812809553 від 11.09.2018 (далі - Акт перевірки).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено наступні порушення, зокрема:

пп. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України у результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу за перевіряємий період на 79 789,06 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 14 362,03 грн. (в т.ч. за 2016 рік на 606,17 грн., за 2017 рік на 7 301,86 грн.);

пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 6 692,00 грн.;

пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підр. 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період в сумі 1 196,83 грн., в т.ч. за 2016 рік – 505,01 грн., за 2017 рік – 691,82 грн.

Вказані висновки обґрунтовано наступним:

1. В ході перевірки встановлено завищення задекларованих валових витрат на суму 33 667,61 грн. по колонці 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» (09.02.2017 №9269751054). Відповідно до колонки 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан (09.02.2017 №9269751054) за 2016 рік ФОП ОСОБА_1 відображено витрати сумі 1 347 708,52 грн., проведеною перевіркою встановлено, що до складу валових витрат було включено витрати по товару, який був реалізований протягом 2016 року покупцям у кількості 488,5 одиниць на суму 13 201,59 грн. без ПДВ, але не оплачений ними (перелік неоплаченого товару наведено в таблиці на с. 3-4 Акту перевірки), крім того, ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат суми витрат у розмірі 20 466,02 грн. за товар, придбання якого, згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 , відбулося до 2016 року, проте зазначений товар відсутній у залишках ТМЦ на 01.01.2016, які відображені у акті документальної планової перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553;

2. В ході перевірки встановлено завищення задекларованих валових витрат на суму 46 121,45 грн. по колонці 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» (01.02.2018 №9297685000). Відповідно до колонки 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан (01.02.2018 №9297685000) за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 відображено витрати сумі 720 045,26 грн., проведеною перевіркою встановлено, що до складу валових витрат було включено витрати по товару, який був реалізований протягом першого півріччя 2017 року покупцям у кількості 237 одиниць на суму 42 317,50 грн. без ПДВ, але не оплачений ними (перелік неоплаченого товару наведено в таблиці на с. 5-7 Акту перевірки), крім того, ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат суми витрат у розмірі 3 803,55 грн. за товар, придбання якого, згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 , відбулося до 2016 року, проте зазначений товар відсутній у залишках ТМЦ на 01.01.2016 року, які відображені у акті документальної планової перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553;

3. Проведеною перевіркою відображеного показника по рядку 1 (колонка Б) Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» за період з 01.01.2017 по 31.12.2016 в сумі 745 774,00 грн. на підставі таких документів: залишки ТМЦ на початок та кінець перевіряємого періоду, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, банківські виписки про рух грошових коштів, акти наданих послуг, ЄРПН встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів», на суму 6692,00грн., в тому числі за: грудень 2017 року в сумі 6 692,00 грн. (с. 10-11 Акту перевірки). У зв`язку із вищезазначеним, згідно проведеного аналізу ФОП ОСОБА_1 не включено до складу витрат суми залишків товару на початок перевіряємого періоду ані у 2016 році, ані у 2017 році, на суму 33 459,47 грн. без ПДВ, на залишках станом на 31.12.2017 зазначена сировина відсутня. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 у грудні 2017 року зареєстровані податкові накладні на умовний продаж на товари, невикористані в господарській діяльності. В результаті вищезазначеного ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість, у зв`язку з частковим не використанням в господарській діяльності придбаних товарів за грудень 2016 року на суму ПДВ 6 691,89 гри.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач 05 жовтня 2018 року подав заперечення до акту перевірки, проте відповіді на них матеріали справи не містять.

На підставі вищевказаних висновків перевірки відповідачем 12 жовтня 2018 року прийняті податкове повідомлення-рішення:

№0030561305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності» на 21 543,05 грн., з яких 14 362,03 грн. за податковими зобов`язаннями та 7 181,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0030571305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на 1 496,05 грн., з яких 1 196,84 грн. за податковими зобов`язаннями та 299,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0030601305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 8 365,00 грн., з яких 6 692,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 673,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними рішенням, 30.10.2018 позивач звернувся зі скаргою на нього, проте рішенням Державної фіскальної служби України №20377/п/99-99-11-05-01-14 від 22.12.2018 спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін, а скарга позивача – без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За приписами п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За приписами п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані, зокрема:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 розділу IV Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу.

У відповідності до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, а також витрати, які не включаються до складу витрат, підприємця наведений у п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Крім того, статтею 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Таким чином, річна податкова декларація фізичної особи - підприємця має бути підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що відповідно до колонки 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан за 2016 рік (09.02.2017 №9269751054) ФОП ОСОБА_1 відображено витрати сумі 1 347 708,52 грн.

Відповідно до колонки 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан (01.02.2018 №9297685000) за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 відображено витрати сумі 720 045,26 грн.

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про завищення задекларованих валових витрат на 33 667,61 грн. за 2016 рік та на суму 46 121,45 грн. за 2017 рік по колонці 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції», оскільки до складу валових витрат було включено витрати по товару, який був реалізований протягом 2016 року та першого півріччя 2017 року покупцям, але не оплачений ними, крім того, ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат суми витрат за товар, придбання якого, згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 , відбулося до 2016 року, проте зазначений товар відсутній у залишках ТМЦ на 01.01.2016, які відображені у акті документальної планової перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до складу витрат підприємця не включаються:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

За приписами норм п. 44.1 та 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зазначає, що зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинам із контрагентами у контролюючого органу не було.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Таким чином, за приписами, наведеними в п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподаткований дохід може бути визначений за датою нарахування доходів.

Імперативними нормами податкового законодавства термін «виручка» не наведено, проте ст. 5 Податкового кодексу України встановлено співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами: поняття, правила та положення, встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу (п.5.1). У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п. 5.2). Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п.5.3).

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі П(С)БО 15).

Відповідно до п. 7 П(С)БО 15 поняття виручка та дохід є тотожними: Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Згідно з п. 8 П(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дохід може визнаватись за датою відвантаження товарів (робіт, послуг), тобто за принципом нарахування доходів, що кореспондує з положеннями п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України. Відповідно віднесення витрати в податковому обліку пов`язане з датою виникнення доходу.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що всі доходи й витрати, що їх відносять до звітного періоду, мають відображатися в податковому обліку в цьому самому періоді незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені кошти за ними. При цьому фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.

В таблицях на стор. 3-5 Акту перевірки наведений перелік відвантажених товарів, включених підприємцем до складу доходу, та відповідно вартість їх придбання до складу витрат.

Судом враховано також, що за даними декларації та даними перевірки, інших відхилень (порушень) не встановлено.

Ураховуючи викладене, позивачем правомірно і виручка, і витрати з придбання реалізованих товарів відображені у складі податкової звітності за 2016 року та 1 півріччя 2017 року за датою відвантаження товарів.

При цьому, системний аналіз ст. 177 цього Кодексу, з урахуванням п. 177.2 та пп. 177.4.4. цієї статті встановлюють правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, за якими до витрат належать документально підтверджені витрати, пов`язанні з господарською діяльністю такої особи, перелік яких не є вичерпним. Отже, намагання податкового органу обмежити цей перелік посиланням на положення податкового закону, норма якого у цій частині має інше правове навантаження, є хибним. Тобто відповідач повинен був зменшити як доходи, так і витрати, пов`язані з їх отриманням.

Щодо висновків податкового органу про товар, придбання якого відбулось до 2016 року, проте зазначений товар відсутній в залишках ТМЦ на 01.01.2016, які відображені в акті документальної перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553, тобто не підтверджений відповідними первинними документами, суд вважає за необхідне також зазначити таке.

Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 затверджено Порядок, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу (далі - платники податків).

Відповідно до п.2.3.2.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем в Акті перевірки зазначено лише суму витрат за товар, придбання якого відбулось до 2016 року, проте який відсутній у залишках ТМЦ без посилання на первинні документи, на Книгу обліку доходів та витрат, без посилання на інші документальні підтвердження встановленого порушення.

Наданий відповідачем відзив на адміністративний позов повністю дублює вказане в Акті перевірки, жодних додаткових пояснень щодо виявленого порушення не надано.

Посилання на оборотно-сальдову відомість станом на 01.01.2016 не є належним доказом, так як вона позивачем не надавалась ані в період охоплений актом перевірки від 23.09.2016 №39/1304/2812809553, ані актом №938/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 11.09.2018, про що свідчить лист позивача, наданий відповідачем до пояснень.

Судом у повній мірі досліджено результати проведеної перевірки позивача, викладені у акті перевірки, однак такі не містять жодних доказів, що позивачем у перевіряємий період включено до складу витрат суми витрат за товар, придбання якого відбулось до 2016 року та який відсутній у залишках ТМЦ на 01.01.2016, із зазначенням переліку такого товару.

Така невизначеність в Акті перевірки не дає можливості ідентифікувати товар, який на думку податкового органу не підтверджений первинними документами, а тому позивач не має змоги надати відповідні первинні документи.

Більш того, не зважаючи на численні вимоги представника позивача та суду, надати такі докази до матеріалів справи, представником відповідача такі надані не були, а також надано пояснення, що такі в принципі у податкового органу відсутні.

З огляду на встановлення судом відсутності заниження суми оподатковуваного доходу за перевіряємий період на 79 789,06 грн., суд дійшов до висновку про неправомірність висновків Акта перевірки про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 14 362,03 грн., що доводами відповідача та матеріалами справи не спростовується.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність збільшення контролюючим органом Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по військовому збору на загальну суму податку 1 196,83 грн. та суми податку на додану вартість в сумі 6 692,00 грн., а також штрафних санкцій, нарахованих на суми збільшення грошового зобов`язання.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Прищепи Максима Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті 12.10.2018 Головним управлінням ДФС в Запорізькій області №0030561305, №0030571305 та №0030601305.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця Прищепи Максима Миколайовича суму судового збору у розмірі 5 763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01.08.2019.

Суддя І.В. Батрак