Рішення № 83399523, 29.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2019 року о/об 09 год. 20 хв.Справа № 280/2362/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.147; код ЄДРПОУ 20508338)

до Фізичної особи-підприємця Зубко Вікторії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі – позивач) звернулося із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця Зубко Вікторії Олександрівни (надалі – відповідач, ФОП Зубко ОСОБА_1 .) про стягнення з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 23840 грн. 80 коп.

Позивач у позові зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 9 осіб. Таким чином, на думку позивача, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2018 рік, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця склала 0 осіб. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 В.О. 23840 грн. 80 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов (а.с.27-28), в якому зазначено, що чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань. Наказом від 30.03.2018 за №1-30-03-18 відповідачем було створено робоче місце для працевлаштування інваліда згідно вакансії на посаду продавець-консультант у відділі роздрібної торгівлі (фактичне місце роботи розташоване за адресою: АДРЕСА_2 Героїв АДРЕСА_3 , 90 ТРЦ "Дафі"). На виконання норм діючого законодавства відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ), в якому зазначена середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 9, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1. Відповідач зазначає, що протягом 2018 року систематично надавав до відповідних Центрів зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою "вакансії для інвалідів"). На думку відповідача, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування. У зв`язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування. На думку відповідача, оскільки ним у 2018 році було дотримано вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов`язків), у його діях відсутні ознаки правопорушення.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 10.06.2019 відкрито провадження до провадження та призначено судове засідання на 08.07.2019 за правилами спрощеного позовного без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 29.07.2019 за правилами спрощеного позовного без виклику сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. (…) У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Згідно поданого відповідачем «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік» за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за 2018 рік склала – 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, що працюють у відповідача за 2018 рік склала – 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» складає – 1 особа (а.с.5).

Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону праці»).

Відтак, у випадку, коли з урахуванням специфіки підприємства більшість посад на підприємстві пов`язані з важкими умовами праці, де заборонена праця осіб з інвалідністю, то праця осіб з інвалідністю має використовуватися на цьому підприємстві не інакше, як з урахуванням такої специфіки.

Згідно з пп.3.1 п.3 «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої 10.02.2007 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (надалі – «Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722.

Відповідно до абз.1 пп.3.2.5 п.3.2 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої 28.09.2005 наказом Державного комітету статистики України №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_3 за 2018 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 0 особи.

Згідно з пп.3.3 п.3 «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для відповідача складає 1 особу.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.3 п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого 31.01.2007 постановою Кабінету Міністрів України №70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) – інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У п.2-п.5 «Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»», затвердженого 31.05.2013 наказом Міністерства соціальної політики України №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 за №1476), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2016 за №1726/29856, зазначено: «2. У цьому Порядку термін "роботодавець" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності", термін "вакансія" - у значенні, наведеному в Законі України "Про зайнятість населення", термін "базові центри зайнятості" - у значенні, наведеному в Положенні про державну службу зайнятості. 3. Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. 4. Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. 5. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником».

Відповідно до п.2 «Положення про державну службу зайнятості», затвердженого 15.12.2016 наказом Міністерства соціальної політики України №1543, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2016 за №1723/29853, служба складається з Державної служби зайнятості (Центрального апарату) (далі - Центральний апарат Служби), Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості (далі - навчальні заклади Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою (далі - підпорядковані Службі юридичні особи). Регіональні та базові центри зайнятості можуть створювати поза їх місцезнаходженням відокремлені підрозділи (філії), які виконуватимуть функції, визначені для них відповідним регіональним чи базовим центром зайнятості.

Відтак, підприємства, організації, установи та фізичні особи-підприємці можуть подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до будь-якого міського, районного, міськрайонного центрів зайнятості та філій.

Нормами права не передбачено подачі форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» виключно за місцем реєстрації місцезнаходження суб`єкта господарювання (роботодавця).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

У ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зазначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відтак, з урахуванням наведених вище норм законодавства України обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю покладається не тільки на роботодавців, а і на державну службу зайнятості.

Як зазначено у ч.6 ст.46 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 «Про зайнятість населення», підбір підходящої роботи для осіб з інвалідністю (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.

Згідно з п.5 ч.2 ст.24 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 «Про зайнятість населення» до заходів щодо сприяння зайнятості населення належать: сприяння зайнятості осіб з інвалідністю.

Відповідач інформував Харківський міський центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання звітності форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щодо працевлаштування інвалідів за сприяння Державної служби зайнятості України, вказуючи у розділі II мінімальні вимоги щодо посади, умов праці, освітньо-кваліфікаційного рівня інваліда, що підтверджується звітами (а.с.30-56).

Про направлення звітності форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до Харківського міського центру зайнятості свідчать підписи відповідальної особи на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Також, про прийняття Харківським міським центром зайнятості Звітів №3-ПН від відповідача підтверджується проставленою датою надходження Звіту та підписом відповідальної особи Харківського міського центру зайнятості про прийняття Звіту Форми №3-ПН.

Як вбачається з матеріалів справи, робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2018 році були створені. При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.

З урахуванням зазначеного, відповідачем доведено у суді вжиття заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач виконав всі можливі, залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Згідно з ч.9 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У стягненні з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання адміністративного позову до суду – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2019.

Суддя О.О. Прасов