Рішення № 83399522, 26.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/528/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Головна 91, смт. Буштино, Тячівський район, Закарпатська область) про перерахунок заробітної плати та виплату заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 01 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі – відповідач), та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області код ЄДРПОУ 04349685, на користь позивача 158 048 гривень 18 копійок (144422.21 грн. різниця заробітної плати, яка позивачу фактично нараховано із застосуванням неналежного посадового окладу та заробітної плати яку позивач мав би отримати із застосуванням належного окладу та 13625,97 грн. сума компенсації невиплаченого доходу, за період із вересня 2016 р. по червень 2019 р.).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 04 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що згідно штатних розписів від 12.09.2016 p., від 01.01.2017р., від 02.03.2017р. від 26.05.2017р., 01.01.2018р., від 20.06.2018р. та від 01.01.2019р. при розрахунку заробітної плати позивачу, не взято в розрахунок надбавку за вислугу років державного службовця в розмірі 10 % від посадового окладу, до заробітної плати, та надбавку до заробітної плати за 14 ранг державного службовця. Зазначені надбавки встановлено п. 3 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006р. Виплачувати працівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, «Державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу, з урахуванням надбавки за ранг і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків». З червня 2017 року по травень 2018 року заробітна плата позивача нараховувалась, виходячи з посадового окладу у розмірі 2200,00 грн., а з червня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 2900,00 грн., що не відповідає нормі законодавства про оплату праці державного реєстратора визначеної у додатку № 54 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 353 та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 363. А саме позивачу, державному реєстратору нараховувалась заробітна плата, премії, надбавки, відпускні виплати та матеріальні допомоги із окладу спеціаліста, у 2017р. – 2200, 00 грн. замість окладу державного реєстратора 3250,00 грн., та у 2018р. – 2900,00 грн. замість окладу державного реєстратора на цей період – 4200, 00 грн. Також за період червня 2017 року по січень 2019 р. позивач зазначає, що не нараховано надбавку до заробітної плати за вислугу років державного службовця та невірно нараховано надбавку за ранг державного службовця, що в свою чергу разом із невірним, застосуванням посадового окладу (занижений посадовий оклад), для нарахування позивачу заробітної плати призвело до різниці між фактично виплаченою заробітною платою, преміальними виплатами, надбавками, відпускними виплатами та матеріальними допомогами у період із 01.06.2017р. по 28.02.2019р. та заробітною платою і всіма вищезазначеними виплатами за цей період які позивач мав би отримати у розмірі 141 123 гривні 85 копійок.

В судове засідання позивач не з`явився, однак від останнього 22 липня 2019 року до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про те, що позовні вимоги відповідачем визнаються, розгляд справи просить здійснити без їх участі.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 13.09.2016р. по теперішній час працює в Буштинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області. З 02.03.2017р. позивач працює на посаді Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З 22.08.2002р. по 24.10.2005р. року позивач працював (перебував на державній службі) в Управлінні праці та зайнятості населення Тячівської РДА. де 04.01.2005р. позивачу присвоєно 14 ранг державного службовця.

Таким чином на день звільнення з державної служби у 2005 році позивач мав 14 ранг державного службовця та вислугу (стажу) державного службовця 3 роки і два місяці.

З 13 вересня 2016 року відповідно до розпорядження Буштинського селищного голови

№ 25 позивача прийнято на роботу на посаду діловода військово облікового столу Буштинської селищної ради.

02.03.2017р. згідно розпорядження № 6 позивача, за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади прийнято на посаду Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно штатних розписів від 12.09.2016p., від 01.01.2017р., від 02.03.2017р. від 26.05.2017р., 01.01.2018р., від 20.06.2018р. та від 01.01.2019р. при розрахунку заробітної плати позивачу, не взято в розрахунок надбавку за вислугу років державного службовця в розмірі 10 % від посадового окладу, до заробітної плати, та надбавку до заробітної плати за 14 ранг державного службовця.

Зазначені надбавки встановлено п. 3 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006р. Виплачувати працівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, «Державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу, з урахуванням надбавки за ранг і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в розмірах: понад 3 роки – 10 відсотків».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Обчислення стажу служби в органах місцевого самоврядування здійснюється на підставі ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме, «До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, премії (у разі встановлення). Згідно ч. 2 ст. 54 цього ж закону державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Протиправна відсутність нарахування позивачу заробітної плати за цими двома показниками, вислуга років та надбавки за ранг державного службовця, призвела до різниці між фактично виплаченою заробітною платою у період із 13.09.2016р. до. 31.05.2017р. та заробітною платою за цей період яку позивач мав би отримати у розмірі 4543,09 грн., що підтверджується відповідними розрахунками.

З червня 2017 року по травень 2018 року заробітна плата позивача нараховувалась, виходячи з посадового окладу у розмірі 2200,00 грн., а з червня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 2900,00 грн., що не відповідає нормі законодавства про оплату праці державного реєстратора визначеної у додатку № 54 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 353 та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 363. А саме позивачу, державному реєстратору нараховувалась заробітна плата, премії, надбавки, відпускні виплати та матеріальні допомоги із окладу спеціаліста, у 2017р. – 2200,00 грн. замість окладу державного реєстратора 3250,00 грн., та у 2018р. – 2900,00 грн. замість окладу державного реєстратора на цей період – 4200,00 грн.

Також, судом встановлено, що за період червня 2017 року по січень 2019 р. позивачу не нараховано надбавку до заробітної плати за вислугу років державного службовця та невірно нараховано надбавку за ранг державного службовця, що в свою чергу разом із невірним, застосуванням посадового окладу (занижений посадовий оклад), для нарахування заробітної плати призвело до різниці між фактично виплаченою заробітною платою, преміальними виплатами, надбавками, відпускними виплатами та матеріальними допомогами у період із 01.06.2017р. по 28.02.2019р. та заробітною платою і всіма вищезазначеними виплатами за цей період які позивач мав би законно отримати у розмірі 141123,85 грн.. що підтверджується відповідними розрахунками.

Відповідно до ст. 1, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст. 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно з ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 p.

Виходячи з вищенаведеного та відповідно до листа відділу статистики у Тячівському районі № 07-08/44 від 12.04.2019р., про рівень індексу інфляції, проведено розрахунок суми компенсації невиплаченого доходу, при умові виплати цих компенсаційних сум у квітні місяці 2019р, що в цілому за весь період із вересня 2016 р. по лютий 2019 р. становить суму 9936,30 грн.

Враховуючи вищенаведене та положення постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 зокрема додатку № 54 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 353 та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 363 в частині розміру посадових окладів суд дійшов висновку, що роботодавець не вірно застосував норму матеріального права в частині нарахування заробітної плати, що в цілому призвело до порушення права позивача на отримання заробітної плати.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 зокрема додатку № 54 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 353 та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 363. за керівними працівниками і спеціалістами апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.

На звернення позивача про вжиття заходів для приведення нарахування йому поточної заробітної плати у відповідність до вищезазначених норм чинного законодавства та доплатити позивачу частини незаконно невиплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 02.03.2017р. по 15.01.2019р. враховуючи нарахування та індексації які визначені законом у таких випадках, позивач отримав 13.02.2019р. відповідь, що роботодавець, не може вжити заходів, тобто не існує механізму компенсації щодо виплати спірної частини заробітної плати та інших відповідних виплат передбачених законом у таких випадках.

Суд звертає увагу, що не нарахування заробітної плати на інших законом встановлених виплат на підставі законодавчо встановленого окладу працівника органу місцевого самоврядування без законних підстав є втручанням у майнове право працівників, гарантоване їм Законом про встановлення посадових окладів.

Крім цього, відповідно до розпорядження голови Буштинської селищної ради Тячівського району № 7 від 04.06.2019р., позивач з 18.06.2019р. перебуває у відпустці. Згідно, наданих відповідачем, відомостей про нарахування позивачу відпускних за період відпустки 2019 року нараховано відпускні у розмірі 9797,10 грн. Дане нарахування у відповідності дочинного законодавства вчинене на підставі Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», а саме, згідно п. 7, розділу IV цієї постанови. Тобто взято за основу нарахування заробітної плати за останні 12 місяців перед відпусткою.

Суд звертає увагу, що до дванадцяти місяців входить період із дев`яти місяців починаючи від червня місяця 2018р. по лютий місяць 2019р. коли позивачу нараховувалась заробітна плата із неналежного, заниженого окладу а відтак і сума відпускних виплат є заниженою.

Відповідно до розрахунків, які містяться в матеріалах справи, за дев`ять місяців позивач мав би отримати із застосуванням належного окладу заробітну плату в розмірі 138599,12 грн., натомість за цей же період, відповідач нарахував позивачу заробітну плату, застосовуючи неналежний оклад, у сумі 69658,09 грн. Різниця між цими двома сумами складає 68941,03 грн.

Відповідно до норми п. 7, розділу IV Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» та до розрахунку відпускних на основі заробітної плати яка мала бути нарахована позивачу із застосуванням належного окладу за період 12-ти місяців перед відпусткою складає 173504,07 грн.

Таким чином відповідно до розрахунку відпускних та вище зазначеної постанови КМУ № 100, сума відпускних яку позивач мав би отримати складає 23 031,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що різниця між фактично виплаченою заробітною платою, преміальними виплатами, надбавками, відпускними виплатами та матеріальними допомогами у період із 01.06.2017р. по 30.06.2019р. та заробітною платою і всіма вищезазначеними виплатами за цей період які позивач мав би отримати, в тому числі і компенсації невиплаченого доходу, при умові виплати цих компенсаційних сум у липні місяці 2019р, становить 158048 гривень 18 копійок, що підтверджується відповідними розрахунками.

Частиною 5 ст. 189 КАС України, яка кореспондується із ч. 6 ст. 47 цього Кодексу, визначено, що суд не приймає визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідач погоджується із пред`явленими у даному позові вимогами, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відтак, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем даного позову та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 189, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Головна 91, смт. Буштино, Тячівський район, Закарпатська область) про перерахунок заробітної плати та виплату заборгованості по заробітній платі – задовольнити.

2. Стягнути з відповідача – Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області ЄДРПОУ 04349685, на користь позивача 158 048, 18 грн. (144422,21 грн. різниця заробітної плати, яка позивачу фактично нараховано із застосуванням неналежного посадового окладу та заробітної плати яку позивач повинен був отримати із застосуванням належного окладу та 13 625,97 грн. сума компенсації невиплаченого доходу, за період із вересня 2016 р. по червень 2019 р.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець