Постанова № 8339942, 26.02.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2010 р. Справа № 2а-26124/09/1270

Категорія 2.11.17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Борзаниці С.В.

при секретарі Гапоновій І.В.,

за участю:

представника позивача: Локай О.М.

представників відповідачів: Адамович І.О.,

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Стахановський машинобудівельний завод» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.03.2009 року № 0000242301, від 14.04.2009 року № 0000242301/1, від 30.06.2009 року № 0000242301/2, від 30.06.2009 року № 2823272301/2,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Стахановський машинобудівельний завод» звернулось з позовом до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.03.2009 року № 0000242301, від 14.04.2009 року № 0000242301/1, від 30.06.2009 року № 0000242301/2, від 30.06.2009 року № 2823272301/2, посилаючись на наступні обставини.

В період з 25.02.2009 року по 03.03.2009 року Стахановською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання виконання експортного контракту № 41/137 від 19.02.1999 року, укладеного з ТОВ «Стахановмаш» м. Москва. За результатами перевірки був складений акт № 168/23-00211352 від 06.03.2009 року, з висновками якого позивач не згоден. По-перше, згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття судом, Міжнародним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовні заяви резиденту про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст.. 1, 2 цим Законом, зупиняється і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених ст. 1, 2 Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду суду. В законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вказано. Що підприємство може звернутися до суду, Міжнародного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТПП України. Тобто в Законі чітко не прописано які суди підпадають під поняття «суди» та не зазначається, що резидент має право звертатися лише до Міжнародного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТПП України. 15.10.2001 року позивач звернувся до Третейського суду при Луганській Торгово-промисловій палаті з позовом до ТОВ «Стахановмаш» про стягнення заборгованості у сумі 175000 руб. РФ. Рішенням Третейського суду при Луганській Торгово-промисловій палаті від 30.11.2001 року позов позивача було задоволено у повному обсязі. 28.07.2003 року позивач звернувся із заявою до Арбітражного суду м. Москви про визнання та виконання рішення Третейського суду при луганській ТПП, який своєю ухвалою від 01.04.2004 року по справі А40-52154/03-45-250 було затверджено мирову угоду, згідно якої ТОВ «Стахановмаш» зобовязалося погашати заборгованість у розмірі 150000 рублів щомісяця по 12500 рублів з березня 2004 року по березень 2005 року. По-друге, санкція за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності - пеня, стягнення якої передбачають ст. 4 Закону України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті» - не включена до понять Закону № 2181 «штрафна санкція» або «пеня» і не може сплачуватися як податкове зобовязання, а також стягуватись як податковий борг. По-третє, податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2002 року № 586/23-00211352-11016 позивачу була нарахована пеня у розмірі 57414 гривень, яка сплачена в повному обсязі. Більш ніяких штрафних санкцій за період з 13.09.2002 року не застосовувалися. По-четверте, згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1,2 цього закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного Банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Загальна сума неодержаної виручки склала 150000 російських рублів, що на грошові кошти України складає приблизно 40000 гривень. Стахановською обєднаною податковою інспекцією було нараховано штрафних санкцій у 200906,20 гривень, що значно перебільшує розмір неодержаної виручки. Більш того, податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2002 року № 586/23-00211352-11016 позивачу вже була нарахована пеня у розмірі 57414 гривень. Зазначена пеня була сплачена в повному обсязі. У звязку з чим позивач вважає дії Стахановської обєднаної державної податкової інспекції неправомірними. Позивач надавав заперечення до акту та оскаржував рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, однак Стахановська обєднана державна податкова інспекція та Державна податкова адміністрація в Луганській області не задовольнили вимоги позивача. Вважає такі дії такими, що прийняті всупереч чинному законодавству та просив скасувати оскаржувані податкові рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій прийняте відповідно до вимог закону.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Стахановською обєднаною податковою інспекцією було проведено перевірку позивача, у звязку з чим складено акт перевірки з питання виконання експортного контракту № 41/137 від 19.02.1999 року, укладеного з ЗАТ «Стахановмаш» з наданим розрахунком штрафних санкцій в розмірі 200791,10 грн., в якому встановлені порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

17.03.2009 року позивачем було отримане податкове повідомлення рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції від 17.03.2009 року № 0000242301 про сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200791,10 грн. за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Наступними рішеннями Стахановської обєднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації в Луганській області скарги на зазначене рішення відхилені.

Згідно контракту № 41/137 від 12.10.1999 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Стахановмаш», позивач постачає ТОВ «Стахановмаш» продукцію згідно специфікації, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію. Згідно розділу 9 вказаного контракту спір щодо виконання цього контракту підлягає передачі та розгляду та остаточне вирішення в Міжнародний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті м. Москви. Сторони згодні з тим, що для вирішення їх спору буде застосовуватися російське матеріальне право. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті м. Москви. Мова арбітражу російська, місце проведення засідання Арбітражного суду м. Київ. Сторони зобовязуються виконати арбітражне рішення у строк, встановлений в самому рішенні.

Згідно рішенню третейського суду при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті від 30.11.2001 року по справі № 11/35 позов позивача до ТОВ «Стахановмаш» про стягнення 175000 рублів РФ задоволений в повному обсязі, останній зобовязаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 175000 рублів РФ та 2100 рублів РФ у відшкодування судових витрат. Рішення Третейського суду є остаточним, набирає чинності з моменту винесення та підлягає негайному виконанню.

Згідно ухвалі Арбітражного суду м. Москви від 01.04.2004 року затверджена мирова угода між позивачем та ТОВ «Стахановмаш» при стягненні заборгованості згідно рішенню третейського суду при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті від 31.11.2001 року по справі № 11/35 для погашення заборгованості в сумі 150000 рублів шляхом перерахування щомісяця по 12500 рублів.

Суд приходить до висновку, що дії Стахановської обєднаної державної податкової інспекції відповідають діючому законодавству, а зазначені позивачем обставини в обґрунтування позову не відповідають нормам діючого законодавства з наступних підстав.

Щодо тлумачення позивачем ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відносно відсутності чіткого формулювання які суди підпадають під поняття «суди» та не зазначається, що резидент має право звертатися лише до Міжнародного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТПП України, судом встановлено наступне. Відповідно до змісту контракту № 41/137 від 12.10.1999 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Стахановмаш», в розділі № 9 сторонами по контракту встановлена договірна підсудність та чітко визначені суди, які повинні були розглядати спори при умові їх виникнення. Однак позивачем в якості судових рішень як підстав для відсутності обовязку сплати пені за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зазначені рішення Третейського суду при Луганській Торгово-промисловій палаті та ухвала Арбітражного суду м. Москви, які зовсім не зазначені в розділі № 9 вказаного контракту та не передбачені ст. 4 вказаного Закону. Рішення вказаних судів також не можуть в силу вимог ст. 72 КАС України встановлювати наявність тих обставин, які не доводяться при розгляді даної справи. Тобто, позивачем в судовому засіданні не надано належних доказів в підтвердження наявності судових рішень, які б в силу ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» були підставою для зупинення строків, передбачених ст. ст. 1, 2 цього Закону.

Щодо позиції позивача, що санкція за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності - пеня, стягнення якої передбачають ст. 4 Закону України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті», не включена до понять Закону № 2181 «штрафна санкція» або «пеня» і не може сплачуватися як податкове зобовязання, а також стягуватись як податковий борг, судом встановлено наступне. Пунктом 1.1 статті 1 Закону № 2181 передбачено, що платники податків юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції . Стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) передбачено чинним законодавством ( Законом України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті»), внаслідок чого підлягає стягненню відповідними контролюючими органами. У зв язку з чим при даних правовідносинах позивач в розумінні Закону № 2181 є платником податків. Однак з аналізу норм законодавства вбачається, що відносно вказаних конкретних правовідносин діючим законодавством не передбачені прямі норми, які б регламентували порядок стягнення пені за порушення термінів розрахунків, встановлених Законом України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті» . У звязку з чим судом відповідно до вимог ч. 7 ст. 9 КАС України застосовується аналогія закону у вигляді норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року, який є спеціальним законом щодо процедури стягнення пені з платників податків. Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181 передбачено, що податкові органиє контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту. Стягнення пені за порушення термінів розрахунків, встановлених Законом України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті», не зазначені у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту Закону № 2181, внаслідок чого податкові органи відносно спірних правовідносин відповідно до законодавства є контролюючими органами та мають право стягувати визначену суму пені.

Щодо позиції позивача відносно сплаченої пені за податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2002 року № 586/23-00211352-11016 у розмірі 57414 гривень та нарахування податковим органом пені, яка перевищує суму неотриманої виручки (вартості недопоставленого товару), суд зазначає наступне. Зміни до Закону України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті», як збільшують строк зарахування виручки в іноземній валюті з 90 днів до 180 днів та положення про те, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), набрали чинності з 01 січня 2008 року, до вказаної дати законодавством строк нарахування пені не обмежувався. В акті перевірки та доданих розрахунках чітко вказані періоди нарахування пені, а саме з 15.10.2001 року по 31.12.2007 року вже з урахуванням сплаченої пені за податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2002 року № 586/23-00211352-11016 у розмірі 57414 гривень за період з 19 лютого 1999 року по 15 жовтня 2001 року. Тобто при перевірці та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення Стахановською обєднаною державною податковою інспекцією були правильно застосовані норми законодавства, яке змінювалося, та враховані вже сплачені суми пені.

Щодо застосування норм Господарського кодексу України до спірних правовідносин суд зазначає наступне. Стаття 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Оскільки нарахування пені за порушення порядку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної не тягне за собою ані припинення правопорушення, ані ліквідацію його наслідків, то такий спеціальний вид пені за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції. Спірна сума пені повинна стягуватися контролюючим органом відповідно до норм Закону № 2181.

Відповідно до підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Стосовно спірних правовідносин останнім днем граничного строку визначення та сплати суми пені слід вважати 31.12.2007 року, оскільки з 01.01.2008 року набрали чинності зміни до Закону України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті», які збільшили строк зарахування виручки в іноземній валюті з 90 днів до 180 днів та закріпили положення про те, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Податковий орган в межах 1095 днів з 01.01.2008 року визначив суму податкових зобовязань та в установленому законом порядку предявив до стягнення.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись Законами України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 9, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Стахановський машинобудівельний завод» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.03.2009 року № 0000242301, від 14.04.2009 року № 0000242301/1, від 30.06.2009 року № 0000242301/2, від 30.06.2009 року № 2823272301/2 за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу- з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 березня 2010 року.

Суддя С.В.Борзаниця