Рішення № 83399413, 23.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2019 року (10 год.40 хв.)Справа № 280/1059/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю.,

за участю представників: позивача – Баришнікова А.Г., відповідача – Ігнатченко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі – третя особа), в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.12.2018 №ЗП2387/648/АВ/ТД-ФС.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність прийняття постанови про накладення штрафу №ЗП 2387/648/АВ/ТД-ФС від 27.12.2018, оскільки зазначене рішення порушує її законні права та інтереси. Так, за результатами перевірки за фактом встановленого порушення ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України відповідачем був складений протокол про адміністративне правопорушення №ЗП 2387/648/АВ/П/ПТ від 18.01.2019 за ч.3 ст. 41 КпАП України, та направлений для розгляду по суті до Заводського районного суду міста Запоріжжя. 06 лютого 2019 року постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі про адміністративне правопорушення №332/219/19 позивача визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн., який нею сплачено 21.02.2019 у повному обсязі. З посилання на ст. 61 Конституції України зазначає, що притягнення позивача до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення (за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) за протоколом відповідача про адміністративне правопорушення №ЗП 2387/648/АВ/П/ПТ від 18.01.2019 за ч.3 ст. 41 КпАП України, постановою Заводського рай. суду м. Запоріжжя від 06.02.2019, та за постановою відповідача №ЗП2387/648/АВ/ТД-ФС від 27.12.18 є притягненням (накладенням) подвійної відповідальності. Отже, притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує її права, передбачені ст. 61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 15.04.2019.

15.04.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.05.2019.

Ухвалою суду від 17.04.2019 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зупинено стягнення за виконавчим документом – постановою про накладення штрафу від 27.12.2018 №ЗП 2387/648/АВ/ТД-ФС, що видана Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

23.04.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №16488), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування у період часу з 11.12.2018 по 12.12.2018 інспектором відповідача встановлено, що один працівник у ФОП ОСОБА_2 працює за трудовим договором, а інші дві допущені до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням ч. 1 ст.21 КЗпП України, ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України. Так, за результатами інспекційного відвідування складено адміністративний протокол за порушення ч.3 ст.41 КУпП України за результатами розгляду якого постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2019 у справі № 332/219/19 (провадження № 3/332/155/19) визнано ФОП ОСОБА_1 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпП України. Разом з цим, позивач посилається ст.61 Конституції України якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Однак, відповідач зауважує, що приписи ст. 265 КЗпП України та ст. 41 КУпАП України різняться за видом відповідальності та суб`єктивною стороною: ст. 41 КУпАП України передбачає адміністративну відповідальність, яка застосовується до посадової особи, в той же час ст. 265 КЗпП України передбачає фінансову відповідальність, яка застосовується до фізичної особи-підприємця. Протокол про адміністративну відповідальність та постанова про накладення фінансової санкції складаються різними посадовими особами, у різний проміжок часу та строки, з різних підстав та оформлюються відповідно до законодавства різними документами та відносяться до різних видів відповідальності (адміністративна та фінансова). Звертає увагу суду, що постанова про накладення фінансової санкції винесена 27 грудня 2018 року, що є раніше винесеної постанови Запорізького районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2019 року, а тому не може бути такою, що повторно притягує до відповідальності суб`єкта господарювання навіть якщо прирівнювати їх до одного виду відповідальності. Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України, Прийняте рішення є законним, обґрунтованими та відповідає вимогам закону. Проведене невиїзне інспектування позивача здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та з належним дотриманням прав позивача. Беручи до уваги вищезазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.05.2019 провадження у справі зупинено до 24.06.2019.

Ухвалою суду від 24.06.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 24.06.2019.

24.06.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судове засідання представник третьої особи не прибув, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника третьої особи за наявними у справі доказами.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 23.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача та розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

07.12.2018 відповідачем оформлено наказ № 2097 та направлення на проведення інспекційного відвідування №1134 від 07.12.2018 (а.с.13-14).

У період з 11.12.2018 по 12.12.2018, інспекторами праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , адреси здійснення діяльності: АДРЕСА_1 магазин « АДРЕСА_2 », АДРЕСА_3 , магазин «Корзинка», за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № ЗП2387/648/АВ від 12.12.2018 (а.с.15-17).

Як зафіксовано в акті, під час інспекційного відвідування виявлені порушення позивачем вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та ч.1 ст. 21 КЗпП України, що полягають у наступному.

Так, під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 встановлено, що 2 особи допущені до роботи без укладання трудового договору.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 , яка під час проведення інспекційного відвідування 11.12.2018 знаходилась на робочому місці за адресою: АДРЕСА_4 Запоріжжя, вул. АДРЕСА_3 , магазин «Корзинка», встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на стажуванні у ФОП ОСОБА_2 протягом місяця на посаді реалізатора, трудові та інші договори з ФОП ОСОБА_2 не заключала, трудову книжку не надавала ФОП ОСОБА_4 . Графік роботи - плаваючий. Вищезазначене підтверджується відео фіксацією.

Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 магазин «Ассоль») у торговому залі знаходилась особа, що зафіксовано відеотехнікою та виконувала функції продавця та обслуговувала відвідувачів закладу. Особа представилась ОСОБА_5 .

Згідно усних пояснень, що зафіксовані засобами відеофіксації, ОСОБА_5 , працює близько двох місяців у ФОП ОСОБА_2 з плаваючим графіком роботи, запис до трудової книжки не заносився. Відповідно до письмових пояснень ФОП ОСОБА_2 на торговій точці за адресою : АДРЕСА_1 , магазин «Ассоль» знаходилась продавець ОСОБА_6 , з якою заключено трудовий договір із ФОП ОСОБА_7 . На момент проведення інспекційного відвідування, жодних договорів між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надано не було.

Не погоджуючись із описом виявлених порушень, викладених у Акті інспекційного відвідування № ЗП2387/648/АВ від 12.12.2018, позивачем подані письмові заперечення до зазначеного акту із документальним підтвердженням до них (а.с.18).

Листом від 19.12.2018 № 08/03.4-06/9974 відповідачем зазначено, що опис виявлених порушень, викладених у Акті № ЗП2387/648/АВ від 12.12.2018 є обґрунтованими (а.с.19).

27.12.2018, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування № ЗП 2387/648/АВ від 12.12.2018, заступником начальника прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2387/648/АВ/ТД-ФС, якою до позивача відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн. за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.20).

Крім того, за результатами перевірки інспектором праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області за цим фактом складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч. 1, 3 ст.41 КУпАП України № ЗП 2387/648/АВ/П/ПТ від 18.01.2019, яким направлений для розгляду по суті до Заводського районного суду м.Запоріжжя (а.с.23).

Так, постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2019 у справі № 332/219/19 (провадження № 3/332/155/19) фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у виглядi штрафу в сумі 8500 грн. (а.с.21).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Судом встановлено, що 27.12.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області складено постанову №ЗП 2387/648/АВ/ТД-ФС від 27.12.2018, якою за порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Запорізькій області за цим фактом був складений протокол № ЗП 2387/648/АВ/П/ПТ від 18.01.2019 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, та направлений для розгляду по суті до Заводського районного суду м.Запоріжжя.

Постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2019 у справі № 332/219/19 (провадження № 3/332/155/19) за адміністративним матеріалом Головного управління Держпраці у Запорізькій області про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у виглядi штрафу в сумі 8500 грн. за допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, позивача постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2019 у справі № 332/219/19 визнано винуватою у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.

За таких обставин, ураховуючи приписи ч.4 ст. 78 КАС України, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абз.1 ч.2 ст.265 КЗпПУ, є доведеним.

Постанова Заводського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2019 у справі № 332/219/19 (провадження № 3/332/155/19) набрала законної сили 18.02.2019.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2019 у справі № 332/219/19 (провадження № 3/332/155/19), що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Накладення на неї штрафу за те саме правопорушення також постановою Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП 2387/648/АВ/ТД-ФС від 27.12.2018 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Таким чином, правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Притягнення особи до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №814/2156/16 від 21.12.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 27.12.2018 №ЗП 2387/648/АВ/ТД-ФС є обґрунтованими, підтверджується наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління Держпраці у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2233,80 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 27.12.2018 №ЗП 2387/648/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2233,80грн. (дві тисячі двісті тридцять три грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.08.2019.

Суддя Ю.В. Калашник