Рішення № 83399372, 24.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/284/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

представника позивача – ОСОБА_1 . ОСОБА_2 .,

представника відповідача – Радь О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Абді ОСОБА_3 Абдірахман (г ОСОБА_4 Сомалі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: пункт тимчасового тримання Мукачівського прикордонного загону) в особі представника ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (вул. Грибоєдова, 12а, м. Ужгород, 88017, ЄДРПОУ 37809328) про оскарження рішення про відмову в оформленні документів щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 01 серпня 2019 року.

ОСОБА_6 Абдіфатах Абдірахман в особі представника ОСОБА_5 (далі – позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (далі – відповідач), яким просить: 1) визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, від 21 лютого 2019р., про відмову Абді Абдіфатах Абдірахман в оформлені документів щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; 2) зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти стосовно Абді Абдіфатах Абдірахман рішення про оформлення документів щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області відмовило громадянину Сомалі, Абді Абдіфатах Абдірахман, в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач перебуває у затриманні, та розміщений у пункті тимчасового тримання Мукачівського прикордонного загону. Повідомлення про відмову № 4.4./11, від 21.02.2019 р. позивач отримав безпосередньо від представника Мукачівського прикордонного загону 27.02.2019 року. У Повідомленні про відмову зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» Абді Абдіфатах Абдірахман, відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач залишив країну походження, оскільки зазнав переслідування від представників терористичного угрупування Аш-Шабааб, котрі хотіли примусити воювати позивача на їх боці. Через страх бути вбитим за відмову приєднатися до угрупування, втік із Сомалі в пошуках безпечної країни. Зазначає, що позивач не видає себе за іншу особу, а повернутися до Сомалі не бажає через відсутність захисту з боку держави та через побоювання застосування тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання в ситуаціях внутрішнього збройного конфлікту між ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та урядом, а також систематичного порушення прав людини і загальнопоширеного насильства в Сомалі з боку усіх учасників протистояння. Вказує, що на підтвердження обґрунтованого побоювання позивача переслідування з боку Аш-Шабааб у засобах масової інформації та Інтернет, є достатньо загальнодоступних та відкритих джерел, що підтверджують переслідування осіб чоловічої статі призовного віку угрупуванням ОСОБА_7 - Шабааб та примусове їх вербування, а також щодо вбивства за відмову служити на їх боці. Вважає, що рішення відповідача створює для Абді Абдіфатах Абдірахман загрозу повернення до країни громадянської належності де йому загрожує небезпека бути підданому нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню в порушення ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, через переслідування збоку Аш ОСОБА_9 .

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач звернувся 01 лютого 2019 року до ГУ ДМС в Закарпатській області, через посадову особу Мукачівського прикордонного загону ДПС України. Основною причиною звернення за захистом Абді ОСОБА_3 Абдірахман зазначає побоювання зазнати переслідувань з боку представників терористичного угрупування «Аль-Шабаб» та нестабільну ситуацію в країні походження. Звертає увагу, що відразу після нелегального прибуття в Україну Абді Абдіфатах Абдірахман не звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказує, що заявник проживав на території, яка контролюється урядовими та миротворчими військами, де представники антиурядових формувань не мали можливості активно діяти. Як вбачається зі звіту тактична стратегія «Аль-Шабааб» полягає у відході до сільської місцевості для підриву провладних настроїв у населення. «Аль-Шабааб» дуже рідко бере участь у прямих військових протистояннях. Вважає, що маловірогідним є те, що представники угрупування використовували б певні ресурси для поодиноких викрадень людей, а тим паче не «ключових суб`єктів» у містах, контрольованих урядовими військами. Також відповідач звертає увагу, що у м. ОСОБА_10 (Сомалі) у заявника залишилися проживати його рідні (дядько, кузен, батько та брат, які приїхали з ним). Будь-якої інформації про переслідування його рідних чи іншу небезпеку для їх життя чи здоров`я в Могадишо матеріали особової справи шукача захисту не містять. Зазначає, що шукач захисту безперешкодно залишив країну походження, прямуючи до Російської Федерації. В Російській Федерації перебував протягом 1 місяця, де міг в установленому порядку звернутися за захистом, однак не скористався своїм правом, що вкотре ставить під сумнів його можливе переслідування чи погрози на його адресу в країні походження. У зв`язку з цим, зауважує, що правовідносини, пов`язані з в`їздом іноземців на територію України для вирішення особистих питань (пошуком кращих економічних та соціальних умов життя) є сферою правового регулювання Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію» з відповідним набуттям правових статусів у порядку, визначеному цими Законами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 лютого 2019 року позивач звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до відповідача, через посадову особу Мукачівського прикордонного загону ДПС України. Основною причиною звернення за захистом Абді ОСОБА_3 Абдірахман зазначив побоювання зазнати переслідувань з боку представників терористичного угрупування «Аль-Шабааб» та нестабільну ситуацію в країні походження.

Відповідач на підставі наказу від 21 лютого 2019 р. № 30 було направлено позивачу повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У вказаному повідомленні зазначено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» Абді Абдіфатах Абдірахман відмовлено в оформлені документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вважаючи зазначене рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правовий статус біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення цього статусу, встановлення державних гарантій захисту біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту визначено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону, особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до пунктів 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Відповідно до п. 195 Керівництва у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього, особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити твердження і достовірність переконань заявника.

Відповідно до п. 7 ст. 7 Закону позивач повідомив, що у нього відсутні документи, які б посвідчували його особу.

Відповідно до Позиції ООН "Про обов`язки та стандарти доказів у заявах біженців" факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні так і письмові. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу компетентного органу в правдивості своїх фактичних тверджень. У заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту заявник повинен доказувати достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява.

Суд звертає увагу, що відразу після нелегального прибуття в Україну Абді ОСОБА_3 Абдірахман не звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Крім цього, ОСОБА_11 порушив ч. 2 ст. 5 Закону, а саме особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно п. 4.1. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України 07.09.2011р. № 649 (далі - Правила) під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа органу міграційної служби (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви проводить співбесіду із позивачем з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Так відповідно до зазначеного пункту Правил з позивачем 11 лютого 2019 року проведено співбесіду.

Беручи до уваги викладене в заяві та отриману інформацію пі час співбесіди органом міграційної служби було проаналізовано актуальну інформацію щодо ситуації в місті Могадишо, останнє місце проживання позивача.

За інформацією Норвезького Інформаційного центру по країнам походження «Landinfo» цивільне населення Могадишо само по собі не є ціллю « ОСОБА_12 - ОСОБА_8 », проте «Аль- ОСОБА_8 » мало враховує випадкові жертви, коли атакують свої цілі (оцінка підтверджується тим фактом, що більшість атак, за якими стоїть «Аль - ОСОБА_8 », зафіксовано як напад на військові об`єкти).

Місцеві джерела, під час зустрічі в ОСОБА_10 , висловили обізнаність «Landinfo» про те, що готелі та інші місця, які пов`язані з владою є потенційними мішенями для ОСОБА_13 .

Що стосується можливого примусового вербування місцевого населення угрупування «Аль – Шабааб» суд звертає увагу, що в цілому таке явище присутнє в Сомалі. Однак, виходячи з інформації, що міститься у звіті Європейського офісу з питань надання притулку «Сомалі: ситуація в сфері безпеки» широкомасштабне вербування відбувається тільки на територіях, повністю контрольованих «Аль – Шабааб». Докази того, що антиурядові формування здійснюють примусове вербування в свої ряди на неконтрольованих нею територіях, відсутні. Кількість випадків примусового вербування в ряди «Аль-Шабааб» із застосуванням насильства незначна.

У Звіті Європейського офісу з питань надання притулку «Інформація про країну походження Сомалі. Ситуація в сфері безпеки від 01.11.2017 року, зазначається, що: два джерела Державного секретаріату Швейцарії з питань міграції стверджують, що широкомасштабне вербування відбувається тільки на територіях, повністю контрольованих ОСОБА_14 191). Докази того, що ОСОБА_13 здійснює примусове вербування в свої ряди в ОСОБА_10 (192), а також на неконтрольованих нею територіях, відсутні. Тим не менш, вірогідність примусового вербування допускається, за даними джерел Державного секретаріату Швейцарії з питань міграції , там, де є серйозна присутність ОСОБА_13 , і де члени ОСОБА_13 можуть налагодити контакт з людьми (193).

За даними джерел Імміграційної службою Данії (DIS), а також Датської ради у справах біженців, райони Саблале і Куртунварей контролюються Аль - Шабааб, а міські центри Афгойе і Корьолей знаходяться під контролем АМІСОМ, однак, «Контроль нестабільний і «Аль-Шабааб» контролює територію сільської місцевості.

Джерело : Європейскій офіс з питань надання притулку (EASO), Звіт EASO Інформація про країну походження Сомалі. Ситуація у сфері безпеки, 1 листопада 2017, ISBN 978-92-9494-839-7, (остання дата доступу 18 лютого 2019).

15 і 16 грудня 2018 збройні сили Сполучених Штатів в координації з федеральним урядом Сомалі завдали шість авіаударів в прибережному місті Гандарше на бойовиків «Аль- ОСОБА_8 », які, як передбачалося, готували напад на сомалійську військову базу області Нижня Шабелле. Чотири авіаудари були 15 грудня, в результаті чого загинули 34 людини, а ще два були нанесені 16 числа, в результаті чого загинули 28 людей, в результаті чого загальне число загиблих склало 62 людини - всі вони, як повідомлялося, були бойовиками, і, згідно з повідомленнями, за даними Африканського командування Сполучених Штатів, жоден мирний житель не був убитий або поранений.

Аналізуючи викладене суд зазначає, що заявник проживав на території, яка контролюється урядовими та миротворчими військами, де представники антиурядових формувань не мали можливості активно діяти. Як вбачається з вищевказаного звіту тактична стратегія «Аль-Шабааб» полягає у відході до сільської місцевості для підриву провладних настроїв у населення. «Аль-Шабааб» дуже рідко бере участь у прямих військових протистояннях. Виходячи з цього маловірогідним є те, що представники угрупування використовували б певні ресурси для поодиноких викрадень людей, а тим паче не «ключових суб`єктів» у містах, контрольованих урядовими військами.

Водночас, суд звертає увагу, що неправдоподібність заяви Абді Абдіфатах Абдірахман визначає ряд факторів. Зокрема, про повідомлення щодо переслідування представниками «Аль-Шабааб» оскільки у заяві позивач повідомляє, що він проживав в Сомалі тільки три тижні і представники «Аль- ОСОБА_8 » хотіли, щоб заявник боровся разом з ними.

Однак, під час співбесіди 11.02.2019р. заявник повідомляє наступну інформацію, а саме: 30 серпня 2018 року заявника депортувала ОСОБА_15 до - Сомалі. ОСОБА_16 вже через чотири або п`ять днів до будинку діда, в якому запинився заявник з батьком та братом, в місті Афгоє навідалися представники « ОСОБА_12 - ОСОБА_8 » і бажали говорити з батьком. Сам заявник з представниками ОСОБА_12 - ОСОБА_8 контакту не мав.

Суд вважає, що доцільно встановити чи мало місце переслідування саме позивача з боку угрупування «Аль- ОСОБА_17 ». У співбесіді від 11.02.2019р, на питання чи контактував він особисто з представниками ОСОБА_13 , позивач відповів: « Ні. Розмову вели з батьком». Тобто, можна стверджувати, що заявник користується загальновідомою інформацією щодо ситуації у країні та не має особистих погроз а ні з боку уряду, а ні з боку угрупування ОСОБА_13 .

Інформація по країні походження позивача також підтверджує те, що в окремих регіонах Сомалі ситуація з безпекою стабільна: «На сьогоднішній день більше 30 тисяч сомалійських біженців вернулись в Сомалі.

- « в УВКБ заявили, що готові надати допомогу приблизно 10 тисячам сомалійців, які прагнуть добровільно повернутися в свою країну».

Крім того, встановлено, що будь-якої інформації про переслідування його рідних чи іншу небезпеку для їх життя чи здоров`я матеріали особової справи позивача не містять. Разом з цим слід зазначити, що позивач безперешкодно залишив країну походження, прямуючи до Російської Федерації. В Російській Федерації перебував протягом 1 місяця, де міг в установленому порядку звернутися за захистом, однак не скористався своїм правом, що вкотре ставить під сумнів його можливе переслідування чи погрози на його адресу в країні походження.

У розумінні пункту 62 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців (згідно Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року, що стосуються статусу біженця) УВКБ ООН позивача можна кваліфікувати мігрантом, тобто особою, яка з причин, що відрізняється від умов, які містяться у визначенні «біженець», добровільно залишає свою країну, щоб оселитися в іншому місці. Це може бути пов`язано з бажанням змін, сімейними або іншими причинами особистого характеру.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу, що правовідносини, пов`язані з в`їздом іноземців на територію України для вирішення особистих питань (пошуком кращих економічних та соціальних умов життя) є сферою правового регулювання Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про імміграцію» з відповідним набуттям правових статусів у порядку, визначеному цими Законами.

На основі всебічного дослідження матеріалів особової справи Абді Абдіфатах Абдірахман можна зазначити, що заявник не обґрунтував наявність достовірних, правдоподібних, а також переконливих фактів щодо особистої неможливості перебування на території країни походження. Під час перебування на батьківщині та поза межами країни своєї громадянської належності заявник не зазнавав жодних переслідувань за ознаками раси, національності та громадянства (підданства).

Позивачем не надано доказів та фактів здійснення над ним фізичного насильства, або здійснення будь-якого тиску відповідних органів країни походження, що унеможливлювало б його перебування на території країни походження.

Іноземець не приймав участі у жодній релігійній, політичній, військовій чи громадській організації, утисків на батьківщині за релігією не зазнавав.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що немає підстав вважати, що заявник має обґрунтовані підстави стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Також, позивачем не були зазначені обставини, які б підтверджували можливість застосування по відношенню до нього або його близьких родичів невибіркового насилля в ситуації внутрішнього конфлікту.

За матеріалами особової справи не спостерігаються елементи переслідування або дискримінації особи в країні громадянської належності. Відносно позивача ніколи не висувалися офіційні звинувачення в країні громадянської належності.

Аналізом матеріалів разом із наявною інформацією по країні громадянської належності заявника можливо підтвердити відсутність умов, які можуть бути розглянуті в контексті надання заявнику додаткового захисту в Україні, згідно визначення п. 13 частини першої статті 1 Закону через відсутність доведених фактів серйозної і не вибіркової загрози життю чи свободі в країні громадянського походження. Також не встановлено фактів щодо можливості застосування до заявника нелюдського поводження або катування у разі повернення на Батьківщину. Не прослідковується взаємозв`язок між наявним збройним конфліктом в Сомалі та можливим існуванням доведеної та обґрунтованої загрози життю, свободі або безпеці особи у разі добровільного повернення, приймаючи до уваги також і ситуацію з рідними позивача, які продовжують проживати в м. ОСОБА_10 ( ОСОБА_18 ), не зазнаючи при цьому особистих переслідувань.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 3, 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання 1984 року, ст. 28 Конституції України, частини другої статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», не встановлено фактів щодо можливості застосування до позивача смертної кари, виконання вироку про смертну кару, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання в разі повернення на батьківщину.

Відповідно підпункту «В» пункту 4.1. Правил під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно пункту 4.3. Правил на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:

а) про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішення, передбачені пунктом 4.3 цього розділу, оформлюються наказом територіального органу ДМС.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність умов, передбачених пунктами 1, 13 ч. 1 ст. 1 Закону та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (тобто катування, нелюдське чи таке що принижує гідність поводження чи покарання), у відповідача були підстави для прийняття рішення про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача. Відповідачем доведено правомірність оскарженого рішення, що встановлено в судовому засіданні та підтверджено належними та допустимими доказами, та за наведених обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Абді ОСОБА_3 Абдірахман (г-н. Сомалі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: пункт тимчасового тримання Мукачівського прикордонного загону) в особі представника ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (вул. Грибоєдова, 12а, м. Ужгород, 88017, ЄДРПОУ 37809328) про оскарження рішення про відмову в оформленні документів щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець