Ухвала суду № 83399027, 31.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 липня 2019 року Справа № 160/5759/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду, 19 липня 2019 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначено, що 25.02.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало оригінал оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 20.02.2019 року та звернулось до суду, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року по справі № 160/2186/19 адміністративний позов було повернуто з підстав визначених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, що в свою чергу свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Вивчивши зміст заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд приходить до висновку про те, що викладені у заяві причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, а тому даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві на підставі ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

За практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, укожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Фогарді проти Сполученого Королівства, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016 року, про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

З урахуванням викладеного, розглядаючи дану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне зазначити, що під поважними причинами пропуску строку на оскарження слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що факт повернення позовної заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року (справа № 160/2186/18) жодним чином не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом лише 21.06.2019 року, тобто більше ніж через два місяці, тоді як ч. 2 ст. 287 КАС України визначено десятиденний строк звернення до суду, з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Більш того, матеріали справи не містять доказів того, коли саме позивачем було отримано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року (справа № 160/2186/18) та не вказано інших підстав на підтвердження обґрунтованості поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, в межах строку визначеного законодавством.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про неповажність наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду та у встановлений судом строк, позивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме: не надав до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Виходячи з вищенаведеного суд звертає увагу на те, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо він не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду. Часткове виконання ухвали суду не вважається належним виконанням.

Таким чином, судом встановлено невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, що процесуально позбавляє можливості відкрити провадження у справі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути з усіма доданими до неї матеріалами.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко