Рішення № 83398935, 26.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 липня 2019 р. Справа № 120/1750/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Лояніча В.О.

представника відповідача: Андріюк О.О.

у відсутність позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позов до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 07.11.2018 № Ф-144075-54У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач в період з 2008 року по 18.03.2019 року був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа, перебував на податковому обліку в Могилів-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області на спрощеній системі оподаткування та був віднесений до першої групи платників єдиного податку. Позивач стверджує, що з січня 2017 року підприємницькою діяльністю не займається та не отримує жодного прибутку від здійснення такої діяльності. Однак, в травні 2019 року він отримав постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 04.03.2019 року ВП №58453837. З метою з`ясування підстав стягнення такої заборгованості він звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області де з`ясував, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2019 року ВП №58453837 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 07.11.2018 року №Ф-144075-54 ГУ ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн. Таку вимогу позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що відповідач порушив процедуру, що передує її прийняттю. Зокрема, на думку позивача, вказана вимога сформована з порушенням строків її прийняття. Також позивач переконує суд, що оскаржувана вимога підписана не уповноваженою на те особою – начальником Могилів-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_2 , повноваження якої є непідтвердженими. З огляду на викладене, позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 року за №Ф-144075-54У протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Іншою ухвалою цього ж суду від 31.05.2019 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову в частині зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 58453837 на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області № Ф-144075-54У від 07.11.2018 року про стягнення боргу (недоїмки) до набрання законної сили рішення суду в справі №120/1750/19-а.

24.06.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32960//9), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема вказує, що за даними інформаційної системи органів Державної фіскальної служби станом на 31.10.2018 року загальна сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, яка рахувалась за позивачем, становить 15819,54 грн. Така заборгованість виникла внаслідок несплати поточних нарахувань. Відповідач переконаний у наявності обов`язку у позивача сплачувати єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску визначеного п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-V без відносно від того чи здійснювалась підприємницька діяльність. Принагідно, відповідач зазначає, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області не порушено процедуру надіслання (вручення) платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка визначена розділом 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі – Інструкція № 449). З огляду на викладене, відповідач вважає, що Головне управління ДФС у Вінницькій області при прийнятті оскаржуваного рішення діяло на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

У судове засідання 25.06.2019 року позивач не з`явився. Разом із тим, напередодні - 24.06.2019 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи у зв`язку з перебуванням його у відрядженні у період з 18.06.2019 року по 03.07.2019 року, що унеможливлює його явку до суду.

Суд надав оцінку даним обставинам та відклав розгляд справи на 09.07.2019 року.

09.07.2019 року позивач повторно у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. За наведених обставин та виходячи із положень п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України суд розпочав розгляд справи по суті у відсутність позивача, однак у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.07.2019 року.

26.07.2019 року у судове засідання належним чином повідомлений позивач втретє не прибув. Враховуючи положення пункту 2 частини третьої та п`ятої статті 205 КАС України, оскільки повторна неявка позивача не є перешкодою для подальшого розгляду справи та відповідач наполягав на такому розгляді справи по суті, справа розглядається судом на підставі наявних у ній доказів у відсутність позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази встановив, що відповідно до даних інформаційної системи органів ДФС, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік в Могилів-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області як фізична особа-підприємець в період з 04.10.2006 року по 18.03.2019 рік.

При цьому, як зазначає позивач у своєму позові, будучи зареєстрованим, як фізична особа-підприємець, він фактично з січня 2017 року не здійснював підприємницьку діяльність та прибутку від такої діяльності не отримав. Зокрема, позивач не подавав до органів ДФС звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та, відповідно, єдиний внесок не сплачував.

Крім того, як видно з даних інтегрованої картки платника податку за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування), станом на 31.10.2018 за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ в загальній сумі 15819,54 грн., в тому числі 8448,00 грн. за 2017 рік та 9828,72 грн. за 2018 рік.

На підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до Інструкції № 449, сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-144075-54 від 07.11.2018 року про сплату боргу в сумі 15819,54 грн.

Вказана вимога була надіслана на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ). Відповідне поштове відправлення повернулося на адресу відповідача, про що свідчать конверт з відміткою «по даній адресі не проживає».

21.02.2019 року державним виконавцем Могилів-Подільського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 58453837 з виконання вимоги Ф-144075-54-У від 07.11.2018 року. А 04.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №58453837, яка направлена до виконання до ТОВ «УБК» Доміно», де ОСОБА_1 працює як найманий працівник.

Не погоджуючись із зазначеною податковою вимогою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Підстави, порядок нарахування та сплати єдиного внеску регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Водночас, суд враховує положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, згідно яких особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідно до вимог спеціального закону, яким є Закон № 2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у ч. 4 ст. 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною дванадцятою статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Мінімальним страховим внеском, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI є сума єдиного внеску, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Мінімальна заробітна плата, у період за який нараховано соціальний внесок, була встановлена наступного розміру:

за 2017 рік – 3 200 гривень (ст.8 Закону України “Про державний бюджет України на 2017 рік” № 1801-VIII від 21.12.2016);

за 2018 рік – 3 723 гривень(ст.8 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік” № 2246-VIII від 07.12.2017).

Так, порядок обчислення і сплати внеску регулюється статтею 9 Закону № 2464-VI. Зокрема, абзацом третім частини восьмої цієї статті (у чинній редакції) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому до 01.01.2018 відповідні платники єдиного внеску були зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (згідно з абзацом три частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI зі змінами, внесеними Законом № 77-VIII від 28.12.2014).

В силу положень ч. 2-5 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) (далі - Інструкція № 449).

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 з 2006 року по 18.03.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, а отже на нього покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок. У відповідності до витягу з інформаційної системи «АІС «Податковий блок», позивачу проведено наступні нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі. Зокрема, позивачу нараховано єдиний внесок 09.02.2018 року за 2017 рік – 8448 грн.; та в подальшому проводилось нарахування у 2018 році: за І квартал 2018 р., II квартал 2018 р., III квартал 2018 р. по термінах сплати: 19.04.2018 року - 2457,18 грн.; 19.07.2018 року - 2457,18 грн.; 19.10.2018 - 2457,18 грн. Всього на суму 15819,54 грн.

Таким чином судом встановлено, що оскаржувану вимогу було сформовано та надіслано позивачу на підставі облікових даних інформаційної системи податкового органу, як платнику єдиного внеску (фізичній особі-підприємцю), який на кінець звітного періоду має недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Водночас наявність заборгованості зі сплати внеску є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про її сплату без проведення додаткових перевірок. Відтак у даному випадку наявнісь акта перевірки не є обов`язковою, оскільки перевірка не проводилась і не була підставою для формування оскаржуваної вимоги.

Крім того, за змістом положень абзацу вісім пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається платникам єдиного внеску - фізичним особам-підприємцям протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Отже, відображаючи в оскаржуваній вимозі всю суму заборгованості позивача в розмірі 15819,54 грн., відповідач діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Це також повністю узгоджується з приписами ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI, якою передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відтак суд вважає помилковими посилання позивача на те, що відповідач протиправно обчислив заборгованість з єдиного внеску одноразово за весь попередній період. До того ж, це не право, а обов`язок контролюючого органу формувати (надсилати) вимогу на всю суму недоїмки платника, а не за окремі звітні періоди.

Крім того, сам факт нездійснення позивачем з січня 2017 року підприємницької діяльності не звільняє його від обов`язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом. Тобто незалежно від того, чи здійснювалась підприємницька діяльність ОСОБА_1 , він зобов`язаний сплачувати єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску, що прямо випливає з положень п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI.

Щодо інших доводів позивача про відсутність в особи, яка підписала вимогу про сплату боргу № Ф 144075-54У від 07.11.2018р. – ОСОБА_2 повноважень на її підписання, оскільки остання не є керівником чи заступником керівника Головного управління ДФС у Вінницькій області, то суд звертає увагу на таке.

Так, форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) визначена в додатку 7 до Інструкції №449. Указана форма передбачає можливість підписання вимоги керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу доходів і зборів.

У відповідності до пп. 20 п. 11 Положення про Головне управління ДФС у Вінницькій області начальник ГУ ДФС має право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДФС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску тощо.

У процесі розгляду справи судом у відповідача витребувано наказ ГУ ДФС у Вінницькій області № 8 від 04.01.2018 року із пункту 1 якого вбачається, що на підписання податкових вимог (п. 59.1 ст. 59 ПКУ) керівником ГУ ДФС у Вінницькій області уповноважено в тому числі ОСОБА_2 – начальника Могилів-Подільського управління ГУ ДФС у Вінницькій області.

За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №144075-54У від 07.11.2018 року підписана належною уповноваженою особою, що відповідає положенням Інструкції № 449.

З огляду на вище вказане, відповідач, формуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №144075-54У від 07.11.2018 року, діяв на підставі закону, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання у спірних відносинах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

У відповідності до ч. 6 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою від 31 травня 2019 року, зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 90, 94, 139, 205, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою від 31 травня 2019 року, зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30.07.19.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області, ідентифікаційний код 39402165, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович