Ухвала суду № 83398874, 31.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 липня 2019 року Справа 160/6260/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Є.О.,

розглянувши клопотання Військової частини А0515 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А0515 про визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А0515 (вул.Електриків, б.33, м.Київ, 04176; код ЄДРПОУ 22990919) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0515 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2018 року;

- зобов`язати Військову частину А0515 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2018 року.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.07.2019 року (вх. № 42188) від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А0515 про визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що позивач повинен був дізнатися про порушення, на його думку, своїх прав, свобод чи інтересів у день видання йому грошового атестата серії НОМЕР_2 № 329899, а саме 26.12.2018 року, та міг звернутися до суду до 26.01.2019 року, оскільки спір стосується прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, для якого встановлюється місячний строк звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстави задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно частин 1-3, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, з правової конструкції частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що, зокрема, необхідним є встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі, що є підставою для залишення судом позовної заяви без розгляду.

Суд зауважує, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у поданому позові ОСОБА_1 зазначає, що про порушення своїх прав дізнався після виключення зі списків особового складу Військової частини А0515. Також посилається на норми частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Так, за приписами вказаної статті, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Окрім того, суд зауважує, що в даному випадку спір не стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження чи звільнення з публічної служби, отже норми частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути застосовані у даному випадку.

На підставі викладеного позивачем не пропущено строк, встановлений для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами пункту першого частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з норм Конституції України, а також з норм Міжнародного права, з урахуванням подання ОСОБА_1 позову в строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, зважаючи на викладені відповідачем підстави для залишення позову без розгляду та обставини викладені позивачем у позові, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у заявку з чим в останньому слід відмовити.

Керуючись статтями: 122, 123, 240, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Військової частини А0515 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А0515 про визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена окремо від кінцевого судового рішення.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков