Рішення № 83398868, 31.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 160/5389/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Уманського Станіслава Анатолійовича про накладення штрафу від 23.01.2019 року та 19.03.2019 року, винесені в рамках виконавчого провадження № 58003069;

- стягнути судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанови про накладення штрафу від 23.01.2019 року та від 19.03.2019 року, винесені в рамках виконавчого провадження № 58003069 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки останні не містять мотивів, з яких їх було прийнято. Державним виконавцем не вказано, що слугувало підставою для прийняття постанов про накладення штрафів. В період з винесення постанови про накладення штрафу від 23.01.2019 року до винесення постанови про накладення штрафу від 19.03.2019 року будь-які виконавчі дії, на підставі яких можна було встановити наявність повторного невиконання без поважних причин боржником заочного рішення суду першої інстанції від 01.03.2018 року не було вчинено, акти не складались.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

11 липня 2019 року ухвалою суду витребувано від Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області докази по справі № 160/5389/19, а саме: завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 58003069.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач, в судове засідання призначене на 31.07.2019 року, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника відділу та копії матеріалів виконавчого провадження.

Третя особа – ОСОБА_2 про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові пояснення в яких просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч.3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.01.2017 року виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу було винесено рішення за № 42 «Про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_3 ».

Згідно рішення виконкому № 42 від 18.01.2017 року визначено спосіб участі гр. ОСОБА_2 у вихованні та піклуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_3 наступним чином:

- періодичність, тривалість та місце зустрічей: щотижня, у середу з 16.30 год. до 18.30 год., на нейтральній території, в межах м. Кривого Рогу та з 17.00 год. п`ятниці до 13.00 год. неділі, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- протягом одного тижня на рік, під час щорічної відпустки гр. ОСОБА_2 , з метою оздоровлення та відпочинку дитини.

Також, у святкові дні року, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, ОСОБА_4

01, березня 2018 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 215/2861/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи: служба захисту прав дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною.

Згідно означеного заочного рішення від 01.03.2018 року, зобов`язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з його донькою ОСОБА_3 , згідно графіку встановленого рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 18.01.2017 року № 42.

03 серпня 2018 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано виконавчий лист про виконання зазначеного рішення суду від 01.03.2018 року.

Постановою державного виконавця Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Уманського С.А. від 04.01.2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2/215/194/18 від 03.08.2018 року, виконавче провадження № 58003069.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 58003069, 09.01.2019 року, 11.01.2019 року, та 16.01.2019 року державним виконавцем було складено акти, згідно яких встановлено, що виходом за адресою боржника у визначений судом час виконання рішення, боржника за даною адресою не виявлено, двері ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки боржник не реагує.

Згідно акту державного виконавця від 18.01.2019 року встановлено, що боржник надав державному виконавцю доступ до помешкання. Зі слів дитини зафіксовано, що дитина з батьком бачитися не бажає. Боржником надано письмові пояснення.

Відповідно до пояснень від 18.01.2019 року, ОСОБА_1 повідомлено, що заочне рішення суду першої інстанції від 01.03.2018 року знаходиться на оскарженні у Дніпровському апеляційному суді, судове засідання призначено на 05.02.2019 року, що підтверджується ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 20.11.2018 року. Також, повідомлено, що дитина відмовилася зустрічатися з батьком, особисто вона не заперечує з приводу зустрічей.

Крім того, ОСОБА_1 просила долучити до матеріалів виконавчого провадження копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2018 року та висновок психолога від 17.01.2018 року.

23 січня 2019 року, державним виконавцем Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Уманським С.А. в рамках вищезазначеного виконавчого провадження було винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_7 за невиконання рішення суду штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

05 лютого 2019 року Дніпропетровським апеляційним судом прийнято постанову, якою заочне рішення суду першої інстанції від 01.03.2018 року залишено без змін.

19 березня 2019 року державним виконавцем Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Уманським С.А. в рамках вищезазначеного виконавчого провадження було винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_7 за невиконання рішення суду штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

20 березня 2019 року державним виконавцем Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Уманським С.А. в рамках вищезазначеного виконавчого провадження було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

29 березня 2019 року відповідачем складено повідомлення про кримінальне правопорушення.

29 березня 2019 року, державним виконавцем Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Уманським С.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/215/194/18 від 03.08.2018 року.

Вважаючи зазначені постанови про накладення штрафу від 23.01.2019 року та від 19.03.2019 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1404-VIII врегульовано, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

В силу вимог ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно з п. п. 8-10 Розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 затвердженої Міністерством юстиції України 02.04.2012 року, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону № 1404-VIII.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону № 1404-VIII.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону № 1404-VIII.

Разом з цим, відповідно ст. 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Обов`язковість встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Так, відносно оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 23.01.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 58003069, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно п. 8 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

У вступній частині акта зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції, а у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

Однак, зі змісту Актів державного виконавця від 09.01.2019 року, 11.01.2019 року та 16.01.2019 року слідує, що останній прибувши за місцем перебування боржника встановив, що у визначений судом час виконання рішення, боржника за даною адресою не виявлено, двері ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки боржник не реагує. Таким чином, рішення суду не виконано.

У той же час у вказаних Актах відсутні відомості щодо присутності самого стягувача – ОСОБА_2 , так безпосередньо у графі «у присутності» взагалі нічого не зазначено, тоді як у нижній частині Актів містяться підписи ОСОБА_2 , що в свою чергу не дає можливості достеменно встановити факт присутності ОСОБА_2 під час здійснення відповідних виходів на адресу боржника у визначений судом час, а відповідно і встановити факт ненадання ОСОБА_1 можливості зустрітися з дитиною – ОСОБА_3 .

Крім того, в Актах державного виконавця від 09.01.2019 року та від 16.01.2019 року не зазначено часу здійснення виходів на адресу боржника, що в свою чергу позбавляє можливості встановити факт невиконання ОСОБА_1 заочного рішення суду від 01.03.2018 року.

При цьому, в графіку відвідування зазначено, зокрема, середу з 16.30 год. до 18.30 год., на нейтральній території, в межах м. Кривого Рогу.

Згідно Акту державного виконавця від 18.01.2019 року встановлено, що боржник надав державному виконавцю доступ до помешкання. Зі слів дитини зафіксовано, що дитина з батьком бачитися не бажає. Боржником надано письмові пояснення.

Отже, в даному випадку Акт державного виконавця від 18.01.2019 року не може свідчити про факт невиконання ОСОБА_1 заочного рішення суду від 01.03.2018 року, без поважної причини, оскільки в даному випадку, безпосередньо дитина - ОСОБА_3 відмовилась бачитись з батьком - ОСОБА_2 .

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем було складено чотири Акти державного виконавця від 09.01.2019 року, від 11.01.2019 року, від 16.01.2019 року та від 18.01.2019 року, однак у оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 23.01.2019 року не зазначено на підставі якого саме Акту державного виконавця встановлено невиконання заочного рішення суду.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 23.01.2019 року, що винесена в рамках виконавчого провадження № 58003069.

Що стосується оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 19.03.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 58003069, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову та накладаючи на ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 400,00 грн., проігнорував приписи Закону № 1404-VIII та не склав акт, яким би перевірив та зафіксував саме повторність невиконання боржником заочного рішення суду від 01.03.2018 року без поважних причин, після винесення постанови від 23.01.2019 року, такі докази до суду не надано, що в свою чергу безумовно свідчить про протиправність такої постанови.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки постанови прийняті не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1374742918.1 від 07.06.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Уманського Станіслава Анатолійовича про накладення штрафу від 23.01.2019 року та 19.03.2019 року, винесені в рамках виконавчого провадження № 58003069.

Стягнути з Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (50096, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 37В, код ЄДРПОУ 34545918) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст.287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31 липня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко