Рішення № 83398476, 01.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/84/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2019 Справа № 908/1310/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, буд. 13-А)

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

про визнання поновленим договору оренди землі

Представники сторін:

від позивача: Кирилін В.О., ордер ЗП №052276 від 20.06.2019;

від відповідача: Нікогосян Л.В., довіреність № 8-0.62-2/62-19 від 02.01.2019.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" з позовом до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 256.02.2009 за №040926000015, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладання додаткової угоди в редакції позивача.

Підставою для звернення з позовом позивачем зазначено наступне:

- безпідставна відмова орендодавця Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у поновлені орендарю договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах;

- наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі з підстав передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/84/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.06.2019.

В судовому засіданні 25.06.2019 оголошено перерву до 29.07.2019.

В судове засідання 29.07.2019 представники сторін не з`явилися.

05.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 19.07.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які судом залучені до матеріалів справи.

11.07.2019 від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

19.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Також 29.07.2019 ухвалою суду закрито підготовче засідання, справу №908/1310/19 призначено до судового розгляду по суті на 01.08.2019.

В судовому засіданні 01.08.2019 були присутні представники обох сторін. Відповідно до вимог ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові та у відповіді на відзив від 04.07.2019. Просив позов задовольнити визнати поновленим договір оренди землі від 03.02.2009.

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві від 14.06.2019 та запереченнях на відповідь на відзив від 18.07.2019. Зазначав, що орендодавець відмовив орендарю як у переважному праві на укладання договору оренди землі на новий строк згідно порядку, передбаченому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так і в поновленні договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Зауважував, що відповідач дотримався положень ч. 5 ст. 33 Закону та в установлені строки повідомив орендаря про прийняте рішення. Просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 01.08.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 02.08.2019.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2009 між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (Орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Вільнянськ" (Орендар, позивач у справі) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендарю передано в строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 48,2524 га кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - Договір).

Вказаний договір був зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000015.

Відповідно п. 8 зазначеного Договору, термін дії його складає 10 років з моменту набуття чинності договору після державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. В цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції було передано Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області. За таких обставин, у зв`язку із набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за Договором стало Головне управління Держземагентства у Запорізькій області.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", згідно із переліком (додаток 2) Головне управління Держземагентства у Запорізькій області було реорганізоване шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі як юридична особа 10.06.2015.

Згідно наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №135 від 18.06.2015 останнє погодилося із пропозицією ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області функцій і повноважень ГУ Держземагенства у Запорізькій області, що припиняється.

В п. 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (далі за текстом - Положення) зазначено, що Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр - міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

З метою реалізації наданого пунктом 8 Договору переважного права на поновлення договору оренди, з урахуванням ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 777 Цивільного кодексу України щодо можливості поновити договір оренди на новий строк, виконуючи умови Договору, Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом - повідомленням від 26.12.2018 вих. №76, який Відповідач отримав 27.12.2018 (арк. с. 23).

До листа - повідомлення відповідно до чинного законодавства України був доданий проект додаткової угоди про поновлення договору оренди на 1 аркуші в трьох оригінальних примірниках.

Відповідач в листі-повідомленні від 17.01.2019 №27-8-0.6-317/2-19 (арк.с. 25-27) зазначив, що відповідно до "Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", затвердженою постановою КМУ від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" під час передачі земельних ділянок сільськогоподарського призначення державної власності в оренду територіальні органи Держгеокадастру повинні встановлювати строк дії оренди 7 років та розмір орендної плати не нижче 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не погоджується з пропозицією СВК «Вільнянськ» в частині поновлення договору на 10 років. Відповідно до листа Держгеокадастру від 05.07.2017 № 22-28-0.13-10489/2-17 територіальним органам Держгеокадастру рекомендовано поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурентних засадах із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом України. Однак, управління зазначило, що у договорі оренди землі від встановлено розмір орендної плати 250,00 грн. за 1 (один) га на рік. Відповідно проекту додаткової угоди до договору оренди землі, СВК "Вільнянськ" пропонується залишити без змін, у тому числі, розмір орендної плати. Однак, за результатами проведення земельних торгів, орендна плата могла б бути значно більшою. Також, зазначено, що орендарем не надано документів на підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, не надано відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору в частині сплати орендної плати. З урахуванням викладених причин, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заперечило проти поновлення (продовження) договору оренди землі від 03.02,2009, зареєстрованого 26.02.2009 р., №040926000015 та укладення додаткової угоди до нього, у зв`язку з чим договір вважає припиненим 27.02.2019р. та просить повернути земельну ділянку.

Другим листом-повідомленням від 13.03.2019 №27-8-0.63-1273/2-19 Відповідач, посилаючись на ст. 134 Земельного кодексу України (земельні торги) повідомив Орендарю про заперечення у поновленні договору оренди землі (арк.с. 29-30).

У зв`язку з відмовою Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області у поновленні договору оренди землі позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди землі від 03.02.2009 поновленим на той саме строк і на тих самих умовах.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про поновлення договору оренди землі не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законом України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі"). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Підстави і порядок поновлення договору оренди землі врегульовані нормою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

При цьому, конструкція цієї норми містить два випадки поновлення (пролонгації) договору. Зокрема, у частинах 1-5 передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк і процедура реалізації цього права.

Так, відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представниками сторін, позивач (орендар) 26.12.2018 звернувся до орендодавця з листом-повідомленням вих. №76. У відповідності до приписів діючого законодавства позивачем до листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди, відповідно до якої орендар просив орендодавця поновити термін дії договору оренди землі від 03.02.2009 площею 48,2524 га, зареєстрованого у ЗРФ Центр ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за №040926000015, на десять років. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишити незмінними.

Також матеріали справи містять відповіді (листи-повідомлення від 17.01.2019, 13.03.2019) орендодавця (відповідача у справі) про зазначення своєї позиції та відсутність наміру у подальших господарських відносинах (заперечення), тобто продовження правовідносин на тих самих умовах, що були викладені у договорі від 03.02.2019. Підставами для відмови у поновлені договору оренди землі орендодавцем (лист від 17.01.2019), зокрема, зазначено бажання отримувати більший розмір орендних платежів, оскільки узгоджений сторонами в договорі розмір орендної плати (250,00 грн. за 1 га на рік) є значно меншим в порівнянні з розміром земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та є порушенням Конституції України, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, суспільних інтересів, справедливості, добросовісності та розумності, а отже розмір орендної плати не повинен бути нижче 8% нормативної грошової оцінки землі. А також необхідність укладання правочину такої категорії на строк 7 років, що є меншим ніж було узгодження сторонами у договорі від 03.02.2009.

Саме з цих причин, Головне управління заперечило проти поновлення договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого 26.02.2009 р. №040926000015.

Отже заперечуючи проти поновлення договору оренди землі орендодавець зазначив про свої наміри змінити істотні умови договору, перелік яких визначений ст. 15 ЗУ "Про оренду землі": збільшити розмір орендної плати та зменшити строк дії договору.

Аналізуючи зміст зазначених листів-відповідей суд дійшов висновку, що орендодавець скористався наданим законом правом висловити свою правову позицію щодо заперечення на подальшу пролонгацію правочину на той саме строк і на тих саме умовах із зазначенням об`єктивних причин. В даному випадку, заперечуючи проти продовження дії договору оренди землі на попередніх умовах договору, орендодавець висловив незгоду щодо істотних умов договору.

Позивач в свою чергу не висловив позицію щодо погодження пропозиції орендодавця на збільшення розміру орендної плати та зменшення терміну дії договору.

Суд зауважує, що чинне законодавства не містить обмежуючого переліку підстав для відмови орендодавця у подальшій пролонгації договору оренди землі.

Частиною 1 ст. 12 ЦК України унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже з зазначеного слідує, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, тобто відбулося недосягнення домовленості щодо орендної плати, строку дії договору, внаслідок чого переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" припиняється.

Тобто в даному випадку положення ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин не застосовуються.

Суд погоджується з позицією відповідача, що викладена у листі від 17.01.2019, щодо невідповідності нормам чинного законодавства розміру орендної плати (250 грн. у рік за 1 гектар) встановленої в договорі від 03.02.2009, оскільки данні умови порушують положення Податкового кодексу, суперечать суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та розумності.

Також відповідач у зазначеному вище листі зазначав про відсутність відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору в частині сплати орендної плати.

Відповідно до доданих до суду матеріалів позивач доказів надання відповідної довідки про відсутність заборгованості за спірним договором до листа-повідомлення не надав. Згідно листа - повідомлення додатком до нього був лише проект додаткової угоди в трьох примірниках.

Отже на момент звернення з листом-повідомленням до орендодавця позивач не довів належне виконання своїх обов`язків за умовами договору.

Стосовно посилань відповідача на необхідність зменшити строк оренди землі до 7 років, суд зазначає, що умова про строк дії договору є істотною, втім встановлюється за згодою сторін і це є суб`єктивне право сторін за власним бажанням погоджувати дану істотну умову договору.

Щодо посилань відповідача про відсутність документів на підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, суд зауважує, що стосовно цих заперечень суди неодноразово звертали уваги на безпідставність дій орендодавця та невідповідність даної вимоги жодному нормативному акту, тобто дане зауваження є необґрунтованим та протиправним.

Водночас, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди землі, а саме: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлена наявність заперечень орендодавця протягом встановленого ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" строку для надання заперечень щодо подальшої пролонгації договору оренди землі.

Суд дійшов даного висновку з наступних підстав:

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК).

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній як на час укладення договору оренди, так і на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

В даному випадку договір оренди землі, вимоги щодо визнання поновленим якого є предметом позову СВК "Вільнянськ", укладено між сторонами 03.02.2009; за умовами цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору); договір зареєстровано у ЗРФ центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000015; земельна ділянка надана в оренду позивачу на 10 років; речове право (право оренди) на цю земельну ділянку зареєстровано 26.02.2009; строк дії речового права 10 років.

За наведених обставин, строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки розпочав свій перебіг після набрання ним чинності - з моменту його державної реєстрації, тобто з 26.02.2009, а не з моменту його укладення - 03.02.2009, як помилково вважає позивач, а відтак права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, сторони набули після відповідної державної реєстрації. Тобто спірний договір діяв до 26 лютого 2019 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №917/67/18.

Приймаючи до уваги приписи ч. 6 ст.33 ЗУ "Про оренду землі", строк в межах якого орендодавець має право висловити заперечення проти продовження строку дії договору – до 27.03.2019.

Як слідує з матеріалів справи орендодавець в межах встановленого законом місячного строку, а саме 13.03.2019 повторно повідомив орендаря про заперечення у поновленні договору оренди землі. Першого разу, як було зазначено вище, про заперечення проти продовження дії договору оренди землі відповідач повідомив позивача 17.01.2019 саме за результатами розгляду листа-повідомлення останнього від 26.12.2018.

Таким чином, з урахуванням наявності заперечення орендодавця, висловленого в установлений законом строк, положення ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" судом не застосовуються.

Здійснюючи аналіз викладених обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в даному випадку позивачем не доведений факт протиправної поведінки орендодавця (відповідача у справі) та наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Матеріали справи містять належні та допустимі докази втрати позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі, внаслідок недосягнення сторонами всіх істотних умов договору та відсутність підстав для укладання договору на той саме строк і на тих саме умовах після спливу строку дії договору внаслідок наявності обґрунтованого заперечення орендодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Позовні матеріали не містять доказів порушення прав та законних інтересів позивача діями орендодавця відповідача у справі.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Податковим кодексом України, ст. ст. 319, 626 ЦК України, ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити сільськогосподарському виробничому кооперативу "Вільнянськ" в задоволені позову до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі поновленим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2019 року.

Суддя О.В.Федорова