Рішення № 83398419, 22.07.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/38/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019 справа № 908/396/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до відповідача акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15)

про зобов`язання вчинити дії

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Ремига О.В., довіреність № 54 від 01.01.2019

від відповідача: Логачов В.В., довіреність № 011-0118 від 06.03.2019

Розглядаються позовні вимоги про зобов`язання публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” припинити власне електроспоживання, а також забезпечити безперешкодний доступ представникам ПАТ “Запоріжжяобленерго” до належних ПАТ “ЗАлК” електроустановок для проведення заходів з припинення постачання електричної енергії та пломбуванню пристроїв їх підключення.

Ухвалою суду від 19.03.2019, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/396/19, справі присвоєно номер провадження 18/38/19, призначено підготовче судове засідання на 17.04.2019; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, оголошувалась перерва до 29.05.2019 та 19.06.2019; ухвалою від 19.06.2019 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 22.07.2019.

В судовому засіданні 22.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. Сторонами укладено договір про постачання електричної енергії від 01.04.2012 № 4, відповідно до умов якого позивач зобов`язався здійснювати продаж електричної енергії відповідачу для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач зобов`язався сплачувати вартість купленої електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору. Також, з 01.01.2019 сторонами укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах договору від 01.04.2012 № 4. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених цією постановою НКРЕКП, Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання та укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання відповідача до умов цього договору на підставі заяви-приєднання, що видана позивачем та підписана відповідачем. У п. 6 Постанови № 312 зазначено, що після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. За доводами позивача, в порушення умов договору та чинного законодавства про ринок електричної енергії відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії та станом на 01.02.2019 має заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію в розмірі 9358081,70 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2018 року та за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії в розмірі 172685,61 грн. за період з квітня 2017 року по грудень 2018 року. Позивачем систематично надавались відповідачу попередження про припинення електропостачання електроустановок відповідача, проте, відповідачем не тільки систематично ігноруються законні вимоги позивача щодо припинення власного споживання, а й здійснюється недопуск представників позивача для здійснення заходів з відключення струмоприймачів. Зазначені факти зафіксовано актами про недопуск, зокрема, від 02.01.2018, від 06.03.2018, від 15.03.2018. Оскільки позивач з 01.01.2019 здійснює ліцензійну діяльність на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (до 01.01.2019 позивач здійснював ліцензійну діяльність з постачання електричної енергії), не є спеціалізованою організацією в розумінні п. 2.2. ПТЕЕС та не укладає договори на обслуговування електроустановок споживача, тому припинення власного електроспоживання здійснюється спеціально підготовленими електротехнічними працівниками відповідача. Отже, відповідач повинен самостійно здійснити припинення власного електроспоживання за умови неповної оплати за спожиту електроенергію та забезпечити безперешкодний доступ до власних електроустановок представникам оператора системи розподілу для здійснення відповідних заходів, в т.ч. опломбування. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», ПТЕЕС, Правила роздрібного ринку електричної енергії, Кодекс комерційного обліку елекричної енергії, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив.

У відзиві на позов відповідач погодився з наявністю у нього заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 4 від 01.04.2012 проте, питання щодо стягнення заборгованості вирішується у судовому порядку. На розгляді господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/420/19 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до АТ «ЗАлК» про стягнення 5670343,60 грн. боргу за спожиту електроенергію, 146112,47 грн. боргу з компенсації перетікання реактивної енергії, 1337268,57 грн. пені, 255768,09 грн. 3% річних та 750629,96 грн. інфляційних втрат. Зазначив, що на даний час позивач не є постачальником електричної енергії, а вимоги про припинення електропостачання надсилались відповідачу до 01.01.2019. Відповідач вважає, що, оскільки з 01.01.2019 АТ «ЗАлК» припинило споживання електроенергії від постачальника ПАТ «Запоріжжяобленерго», яке здійснювалось на підставі договору № 4 від 01.04.2012, то вимога позивача про припинення власного споживання електричної енергії за умовами іншого договору є необґрунтованою. Щодо вимоги про забезпечення безперешкодного доступу представників позивача до електроустановок АТ «ЗАлК» для припинення електропостачання, відповідач зазначив про її безпідставність, оскільки з часу укладення договору про надання послуг з розподілу електроенергії жодного акту про не допуск складено не було і наявність будь-яких підстав, передбачених п. 7.5 ПРРЕЕ щодо припинення електропостачання позивачем не доведено.

Позивач у відповіді на відзив наголосив, що після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії. Отже, зміна предмета господарської діяльності позивача з 01.01.2019 не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за спожиту електроенергію та припинити власне електроспоживання у разі неповної її оплати.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (в подальшому змінено назву на Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, постачальник електричної енергії, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (споживач, відповідач у справі) 01.04.2012 укладено договір про постачання електричної енергії № 4 (надалі – Договір про постачання електричної енергії), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (розділ 1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору про постачання електричної енергії передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

У розділі 6 договору сторони визначили порядок обмеження та припинення електропостачання:

- електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ (п. 6.1);

- електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії у разі введення в установленому порядку графіків обмежень та відключень внаслідок недостатності електричної енергії та (або) потужності в енергетичній системі. Величина обмеження електроспоживання та потужності з вказівкою черг та величин обмежень щорічно доводиться Споживачу Постачальником електричної енергії письмовим повідомленням (п. 6.2);

- тривалість і час проведення ремонтів у мережах постачальника електричної енергії, коли споживач буде відключений, обмежений або знижена надійність електропостачання, доводиться споживачеві письмово постачальником електричної енергії в терміни, передбачені ПКЕЕ (п. 6.3).

Згідно з п. 9.5 Договору про постачання електричної енергії цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору та діючих нормативно-правових актів відповідач, маючи заборгованість з оплати спожитої у 2017-2018 роках електроенергії, не припинив власне споживання електричної енергії та не допускає уповноважених представників ПАТ “Запоріжжяобленерго” для здійснення заходів з відключення струмоприймачів.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з попередженнями про припинення електропостачання електроустановок споживача (02.01.2018, 06.03.2018, 15.03.2018).

Складено акти про недопуск представників позивача до електроустановок відповідача від 26.01.2018, від 16.02.2018, від 16.03.2018, від 21.03.2018.

Вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” відповідачем не виконані.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо припинення власного електроспоживання за наявності заборгованості та забезпечення безперешкодного допуску представників ПАТ «Запоріжжяобленерго» до електроустановок відповідача стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії № 4 від 01.04.2012.

Закон України “Про ринок електричної енергії”, який набрав чинності 11.06.2017, визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У відповідності до ст.ст. 8, 45 вказаного Закону господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

З 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Ліцензія позивача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована.

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” не є енергопостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку зі зміною постачальника електричної енергії відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», який почав діяти з 01.01.2019, про що свідчить повідомлення постачальника № 44/09-748/ПОН від 14.01.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України “Про ринок електричної енергії”, оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 затверджено “Правила роздрібного ринку електричної енергії” (далі - ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. (п. 1.1.1 ПРРЕЕ).

За умовами п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.

Згідно з п. 2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Оператор системи розподілу зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу. За ініціативою однієї із сторін договір споживача про розподіл електричної енергії оформлюється в паперовій формі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на виконання вимог Закону України “Про ринок електричної енергії”.

На підставі даної заяви приєднано АТ «ЗАлК» з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах Договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.04.2012.

Відповідно до п. 6 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

За твердження позивача, оскільки договір № 4 від 01.04.2012 продовжує свою дію в частині обмеження та припинення постачання електричної енергії, наявність у відповідача заборгованості за спожиту у 2018 році електроенергію є підставою для припинення останнім власного електроспоживання на підставі п.п. 3 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП.

Підпунктом 3 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що споживач електричної енергії зобов`язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Разом з тим, відповідно до умов договору № 4 від 01.04.2012 сторони зобов`язались керуватися Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ). У п. 6.1. договору передбачено можливість або припинення постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ. Положень про припинення споживачем власного споживання електроенергії, договір про постачання електричної енергії № 4 від 01.04.2012 не містить.

Відповідно до п. 12 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 “Про затвердження Правил користування електричною енергією” (із змінами) визнано такою, що втратила чинність.

Отже Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ), якими сторони зобов`язались керуватися при укладенні договору, наразі є нечинними.

Після затвердження постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 “Правил роздрібного ринку електричної енергії” зміни до договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.04.2012 не вносились, відтак, посилання позивача про наявність договірних зобов`язань відповідача припинити власне електроспоживання відповідно до п.п. 3 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії є безпідставним.

Відповідно до підпункту 1.2.11 ПРРЕЕ зміна електропостачальника з будь-яких причин, зміна організаційно-правової форми, форми власності чи економічного стану електропостачальника, зміна споживача на об`єкті в установленому цими Правилами порядку не може призводити до обмеження чи припинення постачання електричної енергії споживачу, якщо останній виконує свої зобов`язання згідно з договором та цими Правилами. Для реалізації права на вільний вибір електропостачальника споживач повинен мати укладений з оператором системи договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Правовідносини з постачання електричної енергії врегульовано відповідачем з іншою постачальною організацією, доказів порушення відповідачем зобов`язань за діючим договором на постачання електричної енергії матеріали справи не містять. В той же час, припинення відповідачем власного електроспоживання унеможливить виконання сторонами чинного договору електропостачання та взятих на себе обов`язків за ним.

Оскільки з 01.01.2019 відповідач припинив споживання електроенергії від постачальника ПАТ «Запоріжжяобленерго», яке здійснювалось на підставі договору № 4 від 01.04.2012, вимога позивача про припинення власного споживання електричної енергії за умовами іншого договору постачання є необґрунтованою.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку по відмову у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача припинити власне електроспоживання.

Щодо вимоги про забезпечення безперешкодного доступу представників ПАТ «Запоріжжяобленерго» до електроустановок відповідача для проведення заходів з припинення постачання електричної енергії та пломбуванню пристроїв їх підключення, суд також не вбачає підстав для її задоволення.

Вказану вимогу позивач пред`являє як ОСР в рамках договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, проте, посилається на акти не допуску від 26.01.2018 02.01.2018, від 06.03.2018, від 15.03.2018, коли ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповідно до умов договору № 4 від 01.04.2012 року виконувало функції постачальника. Жодного акту про недопуск з часу укладання сторонами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії позивачем не надано.

Відповідно до підпункту 12 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ Споживач електричної енергії зобов`язаний забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до об`єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору.

Підпункт 5 пункту 6.2 Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 визначає, що споживач зобов`язується забезпечувати доступ представникам Оператора систем, які пред`явили свої службові посвідчення, до свого об`єкта для обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки.

Доказів того, що з часу дії договору від 01.01.2019 позивач звертався до відповідача з повідомленнями про надання доступу до належних йому електроустановок (об`єкта обстеження) суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ представникам позивача до належних відповідачу електроустановок для проведення заходів з припинення постачання електричної енергії та пломбування пристроїв їх підключення задоволенню також не підлягає.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи встановлені обставини, суд визнав необхідним зазначити про невірність обраного позивачем способу захисту, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом зобов`язання відповідача повністю припинити власне електроспоживання та забезпечення безперешкодного доступу сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права та не забезпечить виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною (відповідачем).

Крім того, суд приймає до уваги, що в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/420/19 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до АТ «ЗАлК» про стягнення 5670343,60 грн. боргу за спожиту електроенергію, 146112,47 грн. боргу з компенсації перетікання реактивної енергії, 1337268,57 грн. пені, 255768,09 грн. 3% річних та 750629,96 грн. інфляційних втрат. Отже, позивачем обрано захист своїх прав та інтересів шляхом подання позову про стягнення у примусовому порядку заборгованості, на наявність якої позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог у даній справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими, тому в задоволенні заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 01.08.2019.

Суддя В.В. Носівець