Рішення № 83398294, 01.08.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2019 Справа №905/1076/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Г.Є. Курило

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об`єднання “Аріста”, м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства “Київенерго”, м.Курахове

про стягнення 15993,79грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.07.2019 по 01.08.2019

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Акціонерного товариства «Київенерго», м.Курахове про стягнення основного боргу у розмірі 14160,00грн., 3% річних у розмірі 425,24грн., інфляційні витрати у розмірі 1408,55грн., разом 15993,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання №404/ДМТЗ-17 від 11.04.2017 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1076/19; справу №905/1076/19 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 09.07.2019.

Ухвалою суду від 09.07.2019 оголошено перерву до 01.08.2019 о 10:00 год.

09.07.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, суд задовольняє клопотання позивача.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не представив, про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення ухвал суду представникам відповідача.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність справи та судових засідань.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.

11.04.2017 між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (покупець, відповідач, найменування змінено на Акціонерне товариство “Київенерго”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об`єднання “Аріста” (постачальник, позивач) укладено договір постачання №404/ДМТЗ-17, згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015:39830 Продукція для чищення (Лабомід) («Товар»), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі Специфікацією: найменування товару - Лабомід-203; код товару-3402.90.90.00; вимоги до якості та комплектності товару – ТУ У 24.5-33221885-001:2005; од.вим. - кг; к-ть – 2500,00; ціна за од.грн.без ПДВ – 14,75; сума – 44250,00грн., в т.ч.ПДВ 7375,00грн.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору сума Договору становить: 36875,00 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 7375,00грн. Разом з ПДВ – 44250,00грн. Ціна товару вказується в Специфікації (п.1.1 цього Договору) та є незмінною протягом строку дії Договору крім випадків, встановлених діючим законодавством України.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю Товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 Договору (п.4.1. договору).

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки Товару). При поставці постачальник надає покупцю одночасно з Товаром, що поставляється, видаткову накладну на Товар, що поставляється, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передавання за якістю, сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації), технічну документацію, зокрема, сертифікат (або паспорт) якості заводу – виготовлювача на кожну партію товару та/або паспорт на товар (одиницю Товару) (п.п. 5.4, 5.6 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання кожною стороною та діє до 31.12.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.12.2017).

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору постачання №404/ДМТЗ-17 від 11.04.2017.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негатитвне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підтвердження обставин щодо поставки товару відповідачу, позивач надав до матеріалів справи:

- видаткову накладну №080201 від 08.02.2018 на суму 3097,50грн., яка підписана обома сторонами. Товар отримувався повноважним представником ПАТ “Київенерго”, що підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії якої долучено до матеріалів справи. Крім того, надав акт приймання-передавання №26 від 08.02.2018 товару на суму 3097,50грн., який підписаний сторонами без заперечень. Також позивачем надано зареєстровану податкову накладну з квитанцією про реєстрацію податкової накладної на суму 3097,50грн.;

- видаткову накладну №050601 від 05.06.2018 на суму 4425,00грн., яка підписана обома сторонами. Також позивачем надано зареєстровану податкову накладну з квитанцією про реєстрацію податкової накладної на суму 4425,00грн.;

- видаткову накладну №50402 від 05.04.2018 на суму 6637,50грн., яка підписана тільки з боку постачальника. Також позивачем надано зареєстровану податкову накладну з квитанцією про реєстрацію податкової накладної на суму 6637,50грн.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 91 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст.ст.77, 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995 Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.п.2.4, 2.5 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, судом встановлено, що первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції за вказаним договором є видаткова накладна, яка повинна містити, зокрема, прізвища, особистий підпис осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та, яка є відповідальною за здійснення господарської операції.

Проте, видаткова накладна №50402 від 05.04.2018 на суму 6637,50грн. підписана тільки з боку постачальника. Доказів того, що відповідна накладна надсилалась чи була надана відповідачу і останній відмовився від її підписання або не повернув постачальнику у встановлений договором строк, матеріали справи не містять, що виключає можливість оцінки цієї накладної як такої, що є визнаною і узгодженою з боку покупця.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин фактичного постачання товару на суму 6637,50грн. відповідно видаткової накладної №50402 від 05.04.2018 за договором №404/ДМТЗ-17 від 11.04.2017.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю Товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 Договору.

Доказів неотримання відповідачем документів, передбачених розділом 5 договору, суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на відстрочення оплати товару на 60 календарних днів з дати поставки, вартість товару поставленого за накладною №080201 від 08.02.2018 (на суму 3097,50грн.) мала бути здійснена до 10.04.2018 включно (оскільки 60 день припадав на понеділок – вихідний день), тобто відповідач прострочив оплату за вказаною накладною з 11.04.2018.

Поставка за накладною №050601 від 05.06.2018 (на суму 4425,00грн) мала бути здійснена у строк до 06.08.2018 (04.08.2018- субота вихідний день) включно, отже відповідач є таким, що прострочив грошові зобов`язання з оплати товару поставленого за вищезазначеною накладною з 07.08.2018.

Як вказує позивач, останній звертався до відповідача з претензією від 10.09.2018 №917, в якій просив погасити заборгованість за договором. Відповідач надав відповідь №63/4-4061 від 03.10.2018 на претензію, в якій зазначив, що взяті на себе зобов`язання з оплати товару будуть ним виконані та просив не застосовувати до останнього штрафні санкції. Проте, за твердженням позивача, у передбачені договором строки і у встановленому порядку відповідач прийняті на себе зобов`язання не виконав та не здійснив оплату за товар, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений на суму 7522,50грн., відтак вимога про стягнення заборгованості у сумі 14160,00грн. підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 7522,50грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1408,55грн. та 3% річних у розмірі 425,24грн. суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За здійсненим господарським судом перерахунком 3% річних (з урахуванням п.4.1. договору) суд визнає його не вірним, оскільки сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 7522,50грн., тоді як позивач нараховував 3% річних на суму 14160,00грн. Крім того, позивачем не вірно визначена дата виникнення зобов`язань за договором (60 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної).

За розрахунком суду 3% річних за:

- видатковою накладною №080201 від 08.02.2018 (на суму 3097,50грн) підлягають нарахуванню за період з 11.04.2018 по 10.06.2019 у сумі 108,45грн.

- видатковою накладною №050601 від 05.06.2018 (на суму 4425,00грн) підлягають нарахуванню за період з 07.08.2018 по 10.06.2019 у сумі 112,02грн.

З огляду на що, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 220,47грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, нарахування інфляційних здійснювались без врахування вищевикладеного.

З огляду на вищевикладене, сума інфляційних витрат підлягає задоволенню в загальному розмірі 542,23грн., яка нарахована:

- за видатковою накладною №080201 від 08.02.2018 (на суму 3097,50грн.) за період з травня 2018 року по лютий 2019 року у сумі 209,56грн.;

- за видатковою накладною №050601 від 05.06.2018 (на суму 4425,00грн) за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року у сумі 332,67грн.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об`єднання “Аріста”, м.Київ до відповідача, Акціонерного товариства “Київенерго”, м.Курахове про стягнення 15993,79грн., задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об`єднання “Аріста” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 33221885) основний борг у розмірі 7522,50грн., інфляційні витрати у розмірі 542,23грн., 3% річних у розмірі 220,47грн., судовий збір в сумі 995,13грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 01.08.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2018.

Позивач (стягувач) – Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об`єднання “Аріста” (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 33221885).

Відповідач (боржник) – Акціонерне товариство «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305).

Суддя Г.Є. Курило