Рішення № 83396343, 30.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2019 Справа №607/14931/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Хамелко О.Ю.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Осів Павла Володимировича,

представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» – Подановського Тараса Романовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про позасудове врегулювання,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі ТзОВ «ФК «Траст Фінанс»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про позасудове врегулювання від 19 червня 2008 року (далі також може вживатись як Спірний договір). В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що 26 червня 2018 року на її адресу надійшов лист. З нього вона з`ясувала, що існує Спірний договір, укладений між її чоловіком та ТзОВ «ФК «Траст Фінанс» відповідно до якого вони врегулювали позасудові способи можливих спорів та визначити порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку в рахунок погашення можливої заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Електрон банк» 19 червня 2008 року. Спірний договір був укладений без її згоди, що на момент його підписання було порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а тому його слід визнати недійсним на підставі статті 2015 ЦК України.

Відповідач ТзОВ «ФК «Траст Фінанс» подав відзив на даний позов у якому зазначає, що позовній вимоги є безпідставними. Вважає, що укладення Спірного договору не потребувало згоди позивача, оскільки він лише визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Згода ОСОБА_1 на такі дії була надана при укладенні договору іпотеки, у якому міститься відповідне застереження.

03 серпня 2018 року судом було постановлено ухвалу (а.с. 26-27) згідно якої вжито заходів забезпечення вказаного позову, шляхом встановлення заборони ТзОВ «ФК «Траст Фінанс»та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії внаслідок яких право власності або право вимоги на майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 286,4 м2, житловою площею 97,9 м2, який належить ОСОБА_2 на праві власності та земельну ділянки площею 0,1 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності, може перейти до третіх осіб.

У судове засідання позивач не з`явилась, забезпечивши явку свого представника – адвоката Осіва П.В., котрий позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Також зазначав, що пункти іпотечного договору про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки не конкретизовані у належний спосіб. Тобто не визначено як саме така процедура може відбуватись, чи шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, чи шляхом реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки. Сторона позивача вважає, що у випадку, коли банк визначився з тим, як бажає захистити своє порушене право, він повинен був отримати згоду власників предмета іпотеки на застосування конкретного механізму. ЇЇ чоловік, тобто ОСОБА_2 , таку згоду надав, шляхом підписання Спірного договору, а вона цього не робила. Ця обставина призвела до того, що банком було застосовано неприйнятний для неї спосіб позасудового стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого майно не буде продано з прилюдних торгів на конкурентній основі де його вартість могла бути вищою ніж у тому випадку, коли його самостійно відчужить ТзОВ «ФК «Траст Фінанс».

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи, шляхом направлення на його адресу, зареєстровану у встановленому законом порядку, судових повісток та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. При цьому суд звертає увагу на те, що про існування даної судової справи ОСОБА_1 достеменно знав, адже він час від часу отримував судові повістки про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а. с. 69, 71, 103). Однак у жодне із судових засідань він не з`явився, про причини неявок не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.За даних обставин розгляд справи слід провести за йоговідсутності на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Заслухавши пояснення представників позивачки та відповідача , перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

13 червня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 13 червня 1998 року. (а.с. 17)

19 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» (далі ВАТ «Електрон Банк»), правонаступником якого є ТзОВ «ФК «Траст Фінанс», та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір (далі також може вживатись як Іпотечний договір). (а.с. 12-16)

Пунктами 1 та 2 цього договору визначено, що з метою повного та своєчасного виконання основного зобов`язання, котре виникло на підставі кредитного договору № КF50202 від 19 червня 2008 року, ОСОБА_2 передає в іпотеку ВАТ «Електрон Банк» нерухоме майно з усіма його приналежностями, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 286,4 м2, житловою площею 97,9 м2 та земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

Позивач надала згоду на передачу в іпотеку вказаної нерухомості, як спільного майна подружжя згідно з Іпотечним договором. Ці обставини доказуванню не підлягають в силу вимог частини 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки визнані сторонами та сумнівів щодо їх достовірності або добровільності визнання у суду не виникає.

З огляду на таку згоду позивачка погодилась і на інші умови Іпотечного договору, викладені у пункті 16 де вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором здійснюється, в тому числі, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який укладається та нотаріально посвідчується одночасно з цим договором (позасудове врегулювання), а також у пункті 18 «г» де вказано, що реалізація предмета іпотеки після звернення на нього стягнення може здійснюватись, в тому числі, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Таким чином, ще на момент підписання Іпотечного договору, сторони домовились про укладення та нотаріальне посвідчення договору про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання).

На виконання вказаного вище пункту 16 Іпотечного договору, 19 червня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання).

Згідно з пунктом 4 цього договору, сторони досягли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору наступними способами, а саме: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, у порядку встановленому цим договором; надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому цим договором.

Відповідно до пункту 5 Спірного договору, право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно цього договору, належить іпотекодержателю.

21 червня 2018 року ТзОВ «ФК «Траст Фінанс» надіслало на адресу суду повідомлення про намір набути право власності на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 286,4 м2; земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи через призму доводів учасників справи суд бере до уваги наступні норми права та приходить до наступних висновків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого у статтях 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року, у редакції, що діяла на момент укладення Іпотечного договору та Спірного договору (далі Закон № 898-IV), звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині 1 ст. 36 Закону № 898-IV вказано, що Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини 3 цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У поясненнях наданих в судовому засідання представник позивача посилався на те, що пункти Іпотечного договору в яких викладено позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки не конкретизовані.

Такі доводи останнього суд сприймає критично, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу з якого б убачалось, що у неї були заперечення, чи застереження щодо умов Іпотечного договору, в тому числі і щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, як у момент укладення цього правочину так і впродовж більш ніж десять років після цього. Вона не ініціювала питання про перегляд умов Іпотечного договору, зміну, чи визнання його частково недійсним. Вказане на думку суду свідчить про те, що ОСОБА_1 такий виклад умов Іпотечного договору влаштовував.

Крім того, надавши згоду на передачу своєму чоловікові – ОСОБА_2 в іпотеку належного їй майна, вона тим самим погодилась й на те, що на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, в тому числі й у визначений умовами Іпотечного договору позасудовий спосіб.

Аналогічний правовий висновок сформулював і Верховний суд у своїй постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 754/17290/15-ц.

Повноваження щодо вибору такого способу (способів) позивач делегувала своєму чоловікові, давши згоду на укладення Іпотечного договору, у якому було визначено процедуру позасудового врегулювання можливих спорів шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя на умовах, які сторони будуть вважати прийнятними.

Доводи позивача про те, що при укладенні Спірного договору була необхідна її письмова та нотаріально посвідчена згода суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах права з наступних міркувань.

Обов`язок одного з членів подружжя отримати згоду іншого на розпорядження спільним майном сформульований у статті 65 Сімейного кодексу України, частинами 1, 2 та 3 якої визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Таким чином, визначаючи чи потрібна згода одного з подружжя на укладення конкретного договору іншим, слід визначити, чи передбачає він розпорядження їх спільним майном, адже якщо цього не буде, то і сама згода законом не передбачена.

В результаті укладення Спірного договору розпорядження спільним майном позивача та відповідача не відбувалось, а тому на його укладення не була потрібна згода позивача.

Вказаний правочин, лише визначав спосіб реалізації іпотекодержателем майна, забезпеченого іпотекою у випадку порушення боржником зобов`язання, тоді як саме розпорядження спільним майном мало місце при укладенні Іпотечного договору, на що позивач свою згоду дала.

Аналогічний правовий висновок викладений Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справу в ухвалі від 01 листопада 2017 року.

Таким чином даний позов є безпідставним, а тому до задоволення не підлягає.

Вжиті судом заходи забезпечення позову слід скасувати, відповідно до частини 9 ст. 158 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 10- 13, 76-83, 223, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про позасудове врегулювання – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня 2018 року, відповідно до якої заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трест Фінанс» та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії внаслідок яких право власності або право вимоги на майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 286,4 м2, житловою площею 97,9 м2, який належить ОСОБА_2 на праві власності та земельну ділянки площею 0,1 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності, може перейти до третіх осіб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2019 року.

Реквізити сторін :

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ;

Відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» , юридична адреса вул. Софіївська ,11, приміщення 4, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40514657; поштова адреса вул. Грабовського,11, м. Львів, 79006;

ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_3 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка