Рішення № 83395013, 26.07.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5116/19 2/335/1767/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся з позовом, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» та 31.05.2018 звільнений за власним бажанням. Оскільки заборгованість відповідачем не сплачено в установлений законодавством строк, просить суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.12.2018 по 27.02.2019, та судові витрати.

Ухвалою судді від 14.05.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

26.07.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надавши бухгалтерську довідку про заробіток позивача. Відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» розмір заборгованості із заробітної плати позивача станом на 22.02.2019 відсутня. Відповідач наполягає, що внаслідок виконання рішення суду та проведення Відповідачем виплат заборгованості із зарплати, виникла переплата грошових коштів ОСОБА_1 на суму 3494,71 грн. та вважає, що сума середнього заробітку, яка може бути стягнута (21 055,68 грн.) має бути зменшена на суму переплат проведених Позивачу (3 494,71 грн.) і відповідно скласти 21055,68 грн. - 3494,71 грн. = 17560,97 грн.

26.07.2019 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої представник позивача З відзивом позивач частково згоден а саме в частині переплати: внаслідок виконання рішення суду та проведення Відповідачем виплат заборгованості із зарплати, виникла переплата грошових коштів ОСОБА_1 на суму 3 494,71 грн. Позивач погоджується з наведеними доводами та наданими доказами ПАТ «Запоріжжяобленерго» та вважає, що сума середнього заробітку, яка може бути стягнута має бути зменшена на суму переплат проведених позивачу, а також просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 6300,00 грн., та витрати понесені за сплату судового збору, сплаченого за вимогою про стягнення середнього заробітку у розмірі 768,40 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України встановлено що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» та 31.05.2018 року, був звільнений на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з посади майстра виробничої дільниці Михайлівського РЕМ (наказ 2306-к від 31.05.2018). Вказане підтверджується трудовою книжкою.

Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов`язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а стягненню підлягає нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама пособі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з такого, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже розмір середнього заробітку позивача за час затримки становить 21 055,68 грн. з розрахунку: 48 робочих днів з 14.12.2018 по 22.02.2019 х 438,66 гривень (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), що підтверджується розрахунком позивача.

При цьому, сума середнього заробітку має бути зменшена на суму переплат проведених позивачу (3 494,71 грн.) і відповідно складає 21 055,68 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 гривень, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі ОСОБА_2 факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання правової допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією на суму 6 300,00 гривень та актом прийняття-передачі наданих адвокатських послуг. Адвокат у судовому засіданні участі не приймав, а тому суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг, розміром позовних вимог, справа не є складною, не потребує значного часу на виконання робіт, тому на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1 800,00 гривень.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10–12, 13, 81, 82, 141, 263–265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доз Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.12.2018 по 22.02.2019 включно у розмірі 17 560 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 97 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800,00 гривень, а всього стягнути 19 360 (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 97 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя І.П. Соболєва