Ухвала суду № 83394977, 18.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.07.2019

Справа № 320/4507/19

УХВАЛА

18 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Купавської Н.М.

при секретарі – Бєгушевій Л.В.

за участю прокурора — Джавоян О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі заяву засудженої ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року засуджена за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 26.10.2016 Запорізького районного суду Запорізької області за ст.185 ч.3 КК України та остаточно призначено покарання ОСОБА_1 у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2017 року даний вирок залишено без змін.

Строк покарання вона відбуває з моменту затримання, тобто, з 20 лютого 2017 року.

В заяві ОСОБА_1 просить звільнити її умовно-достроково від відбування покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року, посилаючись на те, що вона відбула більше 2/3 строку покарання, за весь час відбуття покарання у колонії працювала на виробництві, приймала участь в господарських роботах, має заохочення та стягнення за вживання нецензурної лайки, що не є грубим порушенням режиму утримання. Просить врахувати її стан здоров`я, оскільки у неї ВІЛ, гепатит, хронічний пієлонефрит. Також, вона має неповнолітню дитину, відносно якої вона не позбавлена батьківських прав.

Прокурор в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення просить відмовити, пославшись на те, що засуджена не довела своє виправлення.

Засуджена надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник установи виконання покарань в судове засідання не з`явився, надав письмові документи щодо розгляду питання про умовно-дострокове звільнення засудженої.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи за необережний особливо тяжкий злочин.

Як слідує зі змісту кримінального закону положення про те, що засуджений довів своє виправлення, означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування умовно-дострокового звільнення.

Таким чином, однією з умов застосування до засудженого положень ст. 81 КК України і застосування до нього умовно-дострокового звільнення є те, що він довів своє виправлення, про що може свідчити його сумлінна поведінка і ставлення до праці.

Надані суду факти не можуть свідчити, що ОСОБА_1 довела своє виправлення. Інших даних на підтвердження вказаного факту засуджена не навела та не надала при розгляді клопотання.

Так, питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженої ОСОБА_1 розглядалось комісією установи виконання покарань, на якій заслуховувалась інформація про її поведінку та вивчалися матеріали особової справи. Однак, рішенням комісії від 28.12.2018 засудженій ОСОБА_1 було відмовлено, так як остання не довела свого виправлення.

З моменту прийняття відмови комісією пройшло більше півроку, але за цей час засуджена отримала догану за порушення правил поведінки засуджених, яка не знята і не погашена, заохочень ОСОБА_1 не має. З наданої характеристики вбачається, що засуджена хоча і працевлаштована на виробництво, але сумлінного ставлення до праці не має.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В сукупності з зазначеним та наявною в матеріалах справи інформацією щодо особи засудженої ОСОБА_1 , яка раніше неодноразово судима, своєю поведінкою та ставленням до праці не довела свого виправлення, право на застосування умовно-дострокового звільнення наступило лише після застосування перерахунку часу попереднього ув`язнення відповідно до ст. 72 ч.5 КК України, а, отже, суд не знаходить підстав для застосування до засудженої умовно-дострокового звільнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 376 ч.2, 537, 539 КПК України, 81 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

СУДДЯ: